Постанова
Іменем України
15 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 754/176/20
провадження № 61-15018св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Акціонерне товариство "Альфа банк", ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Ірина Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Акціонерного товариства "Альфа банк", ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравченко Ірина Сергіївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, ОСОБА_4, про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання договору недійсним
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року у складі судді Галась І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила усунути їй перешкоди в здійсненні права власності щодо квартири АДРЕСА_1 шляхом визнання фіктивним договору купівлі-продажу вказаної квартири від 06 грудня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Кравченко І. С. та зареєстрованого в реєстрі № 566.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 23 липня 2019 року вона звернулася до Деснянського УП ГУНП у м. Києва із заявою про проникнення до спірної квартири невідомої особи, яка залишила повідомлення, що вона є новим власником цієї квартири, замінила замки та припинила доступ до її помешкання. Відомості за заявою ОСОБА_1 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120190100030006398 від 03 вересня 2019 року.
Із постанови слідчого Деснянського УП ГУНП в місті Києві Басок О. Ю. від 28 листопада 2019 року вона дізналася, що начебто її квартира на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2008 року належить на праві приватної власності ОСОБА_2, який є її сином. Однак будь-якої необхідності, намірів щодо продажу квартири сину не було, що підтверджується продовженням проживання позивача в цій квартирі. ОСОБА_1 протягом вже 27 років, а саме з 23 квітня 1992 року, проживає та зареєстрована в спірній квартирі, іншого майна в неї немає. Син жодного разу не порушив питання про передання йому квартири, до того ж він є її єдиним спадкоємцем.
Не маючи будь-яких спорів із сином, перебуваючи з ним у дружніх стосунках, позивач не мала підстав для того, щоб укладати оспорюваний правочин, сторонами якого є мати та син. Тому позивач вважає, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 є фіктивним, адже у сторін цього договору не було наміру на укладення та вчинення будь-яких дій на його виконання, цей договір порушує конституційні права позивача на власність та житло.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 02 лютого 2023 року позов залишив без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачем ознак фіктивності оспорюваного договору. До необґрунтованих позовних вимог позовна давність не застосовується.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу
ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 лютого 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Разом із цим колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 обрала неефективний спосіб захисту, адже задоволення цього позову не призведе до поновлення її прав власника спірної квартири, оскільки таким на сьогодні є ОСОБА_4, до якої позивач вимог не заявляла. ОСОБА_1 по суті ініціювала спір про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а фактично для набуття підстав подальшого перегляду судових рішень у спорі між ОСОБА_2 і ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Сенс банк", що є недопустимим та є самостійною підставою для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзивів, пояснення та їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 та постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 504/2490/19; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Суди упереджено підійшли до оцінки доказів, оскільки врахували лише докази, надані стороною банку, і, як наслідок, ухвалили судові рішення без повного, об`єктивного, всебічного з`ясування обставин справи на підставі зібраних у справі доказів. Постанова апеляційного суду не містить висновків щодо оцінки доказів, поданих позивачем, на предмет їх повноти, послідовності та об`єктивності, що є порушенням норм процесуального права. По суті, апеляційний суд спір не вирішив, маючи такі процесуальні повноваження.
Вказуючи, що позивач обрала неефективний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_4 є власником спірної квартири, апеляційний суд фактично відправив позивача з новим позовом до суду, при цьому не зазначив, який саме спосіб захисту порушеного права позивача у цьому випадку буде ефективним, ураховуючи фактичні обставини справи.
18 і 25 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшли відзиви адвоката Олексієнко З. О. як представника ОСОБА_5 на касаційну скаргу, мотивовані законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень. ОСОБА_1 продала квартиру своєму синові з власної волі, що підтверджується умовами оспорюваного нею правочину, сторони якого підтвердили, що правочин відповідає їх дійсним намірам, не має характеру фіктивного, удаваного, не є зловмисним. Також будь-яких обставин помилки, обману, насильства, тяжких обставин для вчинення цього правочину немає.
30 січня 2024 року до Верховного Суду надійшло пояснення ОСОБА_1 на відзиви, яке мотивоване тим, що підставами її звернення до суду касаційної інстанції є те, що, обґрунтовуючи залишення без задоволення апеляційної скарги, колегія суддів зазначила про обрання нею неефективного способу захисту, без застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, та не визначивши у своєму рішенні такий спосіб, який не суперечить закону.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
28 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. С. За погодженням сторін продаж квартири вчинено за 656 500,00 грн, що еквівалентно 130 000,00 дол. США, які повністю сплачені покупцем продавцю до підписання цього договору (пункт 3 договору). Своїм підписом під цим договором ОСОБА_1 підтвердила факт повного розрахунку за продану квартиру, одержання від покупця грошей в сумі 656 500,00 грн та відсутність до нього будь-яких претензій фінансового характеру (пункт 4 договору). Зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає вигідною для неї, її розмір не пов`язаний зі збігом якихось важких для неї обставин і повністю її задовольняє (пункт 5 договору). Продавець і покупець підтверджують, що цей правочин відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного, удаваного, не є зловмисним, а також будь-яких обставин помилки, обману, насильства, тяжких обставин для вчинення цього правочину немає (пункт 9 договору).
ОСОБА_6 як дружина ОСОБА_2 надала 06 лютого 2008 року письмову згоду на купівлю її чоловіком спірної квартири. Заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. С. та зареєстрована в реєстрі за № 563.
06 лютого 2008 року між ОСОБА_2 і АКБСР "Укрсоцбанк" укладено договір кредиту № 013/062-к, за умовами якого позичальник отримав 110 500,00 дол. США на придбання квартири АДРЕСА_1 .
06 лютого 2008 року між ОСОБА_2 і АКБСР "Укрсоцбанк" укладено договір іпотеки № 02-10/272, за умовами якого ОСОБА_2 на забезпечення належного виконання умов кредитного договору передав в іпотеку спірну квартиру.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року, ухваленим у цивільній справі № 761/41842/16, позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 06 лютого 2008 року № 013/062-к у розмірі 284 488,56 дол. США, що еквівалентно 7 085 085,74 грн. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 106 276,27 грн судового збору.