ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 260/2850/22
адміністративне провадження № К/990/23102/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кравець Ростислав Юрійович
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Луцович М.М.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року (головуючий суддя - Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.)
у справі № 260/2850/22
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2022 року представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетині державного кордону України ОСОБА_1 від 17 липня 2022 року, прийняте заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип Б) ст. лейтенанта ОСОБА_2 ;
- зобов`язати не чинити перешкод ОСОБА_1 в перетині державного кордону України за наявності паспорту громадянина України для виїзду за кордон та студентського квитка чи інших документів, що підтверджують навчання, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України".
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 17 липня 2022 року позивач прибув до Міжнародного пункту пропуску для автомобільного сполучення "ІНФОРМАЦІЯ_2" для перетину державного кордону, однак заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип Б) ст. лейтенантом ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України. Зокрема, підставою оскаржуваного рішення визначено: "... пункт 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/20/22 від 24 лютого 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 33 Конституції України (даний громадянин не надав на паспортний контроль належні документи, які дають право для перетину ДКУ студентам, що навчаються за кордоном, але відсутні будь-які військово-облікові документи...". Проте у пункті пропуску на підтвердження статусу студента, що навчається за кордоном, він пред`явив студентський квиток, а також інші документи, які підтверджували, що він є студентом польського навчального закладу з жовтня 2021 року і що термін літньої сесії для громадян України було продовжено, чим і було зумовлено його виїзд за кордон. Наголошує, що оскільки він є студентом, який навчається за кордоном, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а тому мав право на перетин державного кордону України. Також, позивач вказує, що ані закон, ані Правила перетинання кордону не містять норми про те, що особа для перетинання кордону має пред`явити будь-які інші документи, окрім паспорта та підтвердження факту навчання, тому така підстава як "відсутні будь-які військово-облікові документи", не ґрунтується на нормах законодавства. Крім того, законодавчі акти не містять застереження щодо того, що інші органи можуть самостійно визначати перелік документів для перетинання державного кордону, так само як і не містять норм, які б наділяли будь-які інші органи, в тому числі і Державну прикордонну службу та її підрозділи самостійно визначати перелік додаткових документів для перетину кордону України громадянами України. Отже, враховуючи те, що жоден закон не покладає на позивача додаткового обов`язку у пред`явленні додаткових документів для виїзду за кордон, жоден закон не покладає на позивача заборону в праві виїзду з країни, при цьому національний закон звільняє позивача від призову на період навчання, а тому на момент перетину кордону він не був обтяжений військовим обов`язком, а відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2023 року для розгляду справи №260/2850/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Мартинюк Н.М., Губська О.А.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що 17 липня 2022 року позивач прибув до Міжнародного пункту пропуску автомобільного сполучення "ІНФОРМАЦІЯ_2" для перетину державного кордону.
8. У пункті пропуску позивач пред`явив: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2018 року; студентський квиток; довідку про навчання від 05 жовтня 2021 року; довідку про зарахування на навчання від 03 жовтня 2021 року; розпорядження про продовження літньої сесії для громадянина України.
9. 17 липня 2022 року заступником начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип А) з персоналу відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип Б) ст. лейтенантом ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України ОСОБА_1 .
10. Підставою оскаржуваного рішення визначено: "... пункт 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/20/22 від 24 лютого 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтею 33 Конституції України (даний громадянин не надав на паспортний контроль належні документи, які дають право для перетину ДКУ студентам, що навчаються за кордоном, але відсутні будь-які військово-облікові документи...".
11. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач 17 липня 2022 року під час дії правового режиму воєнного стану, у зв`язку з введенням якого можуть обмежуватися конституційні права, визначені статтею 33 Конституції України, не пред`явив на паспортному контролі військово-облікові документи, які підтверджують відстрочку від призову (призову за мобілізацією) для здобуття освіти та дають право для перетину державного кордону України студентам, що навчаються за кордоном, відтак відповідачем було правомірно винесено рішення від 17 липня 2022 року про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі представник позивача посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
14. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 6 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у взаємозв`язку зі статтею 33 Конституції України та у взаємозв`язку з абзацом 2 частини другої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", про те, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти з урахуванням відсутності в законодавстві України прямої норми закону (саме закону, а не підзаконного нормативно-правового акту) про заборону чоловікам перетинати державний кордон України за ознакою статі під час дії воєнного стану.
15. В обґрунтування касаційної скарги представник позивача посилається на те, що позивач не мав обов`язку, а відповідач не мав права вимагати для виїзду будь-які додаткові військові документи, оскільки така вимога і обмеження прав останнього не визначена законом, наявність же внутрішніх листів, розпоряджень тощо не можуть бути ні підставою, ні виправданням для допустимого втручання в права людини.
16. Наголошує, що наразі в законодавстві України відсутній закон, яким би було встановлено заборону виїзду за кордон громадян України за ознакою статі.
17. Абзацом 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", в свою чергу, визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. При цьому ні пункт 2.6 постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 "Про затвердження правил перетинання державного кордону громадянами України" (який визначає, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, окрім осіб, визначених, зокрема в абзаці 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), ні стаття 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не містять застережень щодо здобувачів освіти, які навчаються в іноземних закладах освіти. Більше того, за ієрархією нормативно-правових актів закон має вищу юридичну силу перед підзаконним нормативно-правовим актом у зв`язку з чим не можуть Правила перетину кордону, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України, нівелювати право особи бути звільненим від проходження військової служби за мобілізацією, яке встановлене законом. А, якщо це правило встановлено законом, то у відповідача немає причин для заборони виїзду за кордон такій особі.
18. Насамкінець касатор зазначив, що рішення прикордонників про відмову у виїзді за кордон не було пропорційним та не переслідувало легітимну мету, оскільки як студент денної форми навчання в силу закону, позивач не підлягає мобілізації на військову службу у зв`язку з введеним воєнним станом, а отже мета заборони виїзду за кордон - створення мобілізаційного резерву в Україні за рахунок позивача в будь-якому разі не може бути досягнутою, оскільки допоки триває навчання, він не може бути призваним на службу по мобілізації.
19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач звертає увагу суду на те, що під час правового режиму воєнного стану може бути обмежено право вільно залишати територію України, встановлене статтею 33 Конституції України. Так, з метою забезпечення обороноздатності України під час бойових дій з агресором - країною терористом РФ, забезпечення здійснення заходів щодо збереження територіальної цілісності та недоторканості України, а також забезпечення захисту громадян України з метою збереження життя та здоров`я, Головою Державної прикордонної служби України було прийнято рішення щодо заборони виїзду за кордон громадян України віком від 18 до 60 років у період здійснення в Україні заходів правового режиму воєнного стану згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 23-6122/0/6-22-Вих.
20. Водночас, зважаючи на численні звернення громадян, відповідно до листів Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 березня 2022 року № 300/1/С/962 та від 03 квітня 2022 року № 300/14/С/3079 військомати отримали розпорядження надавати відстрочку та дозвіл на перетин кордону тим, хто навчається в іноземних вишах на момент початку мобілізації, а прикордонники - зразок довідки щодо виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання військовозобов`язаного (призовника).
21. Відповідно до розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03 квітня 2022 року № 23-7913/0/6-22-Вих рішенням Голови Державної прикордонної служби України обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України не застосовуються до громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років - здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі).
22. Так, згідно роз`яснення Держприкордонслужби щодо перетинання державного кордону під час правового режиму воєнного стану різними категоріями громадян: "Здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти (студенти, слухачі) у закладах освіти за кордоном і на час оголошення мобілізації перебували на території України та не змогли в установленому порядку виїхати за межі України для продовження навчання - мають право на виїзд з України у разі наявності:
студентського квитка або студентської візи;
перекладені та нотаріально завірені документи навчання особи у закордонному вузі;
військово-облікові документи з записом щодо надання їм відстрочки від призову (призову за мобілізацією);
довідка, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для виїзду за кордон для здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за кордоном за денною або дуальною формами здобуття освіти".
23. Відповідач наголошує, що підтвердженням відстрочки від призову (за мобілізацією) для здобуття освіти в рамках міжнародних договорів України у закладах освіти інших держав є наявність помітки у військово-облікових документах підстав, передбачених частинами дев`ятою, п`ятнадцятою статті 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та абзацу 18 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
24. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не пред`явив всіх необхідних документів (зокрема жодного військово-облікового документу для перетину кордону), які дають право для перетину державного кордону України студентам, що навчаються за кордоном, на переконання відповідача оскаржуване рішення є законним, винесеним в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
25. Звернув увагу суду відповідач і на те, що відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 відділом КА та ІАЗ головного оперативно-розшукового відділу було встановлено навчальні заклади, до яких найчастіше слідують особи за підробленими документами, серед яких є заклад, до якого слідував позивач.
26. У наданих на відзив на касаційну скаргу поясненнях представник позивача вчергове наголосив на тому, що право, передбачене статтею 33 Конституції України, може бути обмежено виключно законом; наразі ж в законодавстві України відсутній закон, яким би було встановлено заборону виїзду за кордон громадян України за ознакою статі. При цьому стаття 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" передбачає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Тому така підстава відмови в перетинанні державного кордону як відсутність будь-яких військово-облікових документів, не ґрунтується на нормах законодавства.
27. Щодо заявленого аргументу у відзиві на касаційну скаргу як віднесення закладу, до якого слідував позивач, до закладів, в які найчастіше слідують особи за підробленими документами, представник позивача зазначив, що дане припущення не має відношення до позивача, більше того відповідач вперше заявив про таке на стадії касаційного оскарження, без підтвердження жодними допустимими та належними доказами.
28. Також представник позивача просив при розподілі судових витрат врахувати долучені докази понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
30. Спір виник у зв`язку із відмовою в перетинанні державного кордону України громадянину України призивного віку в особливий період в умовах правового режиму воєнного стану.
31. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 6 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у взаємозв`язку зі статтею 33 Конституції України та у взаємозв`язку з абзацом 2 частини другої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", про те, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти з урахуванням відсутності в законодавстві України прямої норми закону (саме закону, а не підзаконного нормативно-правового акту) про заборону чоловікам перетинати державний кордон України за ознакою статі під час дії воєнного стану.
32. Слід зауважити про те, що після відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у постановах від 17 серпня 2023 року у справі № 380/7792/22, від 31 серпня 2023 року у справі №380/572/23, від 27 вересня 2023 року у справі № 380/16876/22, від 26 жовтня 2023 року у справі № 260/3428/22, від 26 жовтня 2023 року у справі № 260/3951/22, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/15200/22, від 23 листопада 2023 року у справі № 260/4613/22, від 14 лютого 2024 року у справі № 380/18153/22 сформував правовий висновок, відповідно до якого той факт, що Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", які є спеціальними для цього періоду.
33. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Відповідно до статті 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
35. Водночас, стаття 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
36. Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.
37. Зі змісту статті 23 Конституції України слідує, що кожна людина має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. З цього випливає, що людина є частиною суспільства, інтереси якого (як от національна безпека, громадський порядок, права та свободи інших людей) можуть виправдати обмеження прав людини, які не є абсолютними. Належне виконання громадянами своїх обов`язків має бути забезпечене державою.
38. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.
39. Частиною третьою статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
40. Пунктом 6 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.