ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 808/867/16
адміністративне провадження № К/9901/33910/21 К/9901/35083/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №808/867/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів - Чабаненко С.В., Юрко І.В.) та касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Чумака С.Ю., суддів - Чабаненко С.В., Юрко І.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив:
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8146 грн 14 коп.;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, який станом на 29 лютого 2016 року складав 41475 грн 20 коп.;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України подати суду звіт про виконання постанови суду по цій справі у строк, визначений судом.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України.
3. При цьому, в день звільнення позивачу не виплачено компенсацію за 23 дні невикористаної відпустки у розмірі 8146 грн 14 коп.
4. Окрім того переконував, що відповідно до статті 117 КЗпП України, у зв`язку з невиплатою позивачу в день звільнення всіх належних сум, роботодавець повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
5. З урахуванням викладеного уважав, що має право на виплату компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
6. Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.
7. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №808/867/16 адміністративний позов задоволено частково:
- стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5666 грн 83 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
8. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі №808/867/16 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
9. Постановою Верховного Суду від 26 червня 2020 року постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі №808/867/16 скасовано. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 з Міністерства внутрішніх справ України середнього заробітку за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку - скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5666 грн 83 коп. залишено в силі.
10. 21 вересня 2020 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (том 2, а.с.60), у якій позовні вимоги викладено у такій редакції:
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку по день фактичного розрахунку, який станом на 01.09.2020 складає 624201,76 грн;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України подати суду звіт про виконання постанови суду по цій справі, в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку, у строк, визначений судом.
11. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позов задоволено частково:
- стягнуто з МВС України на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 листопада 2015 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 453 604 (чотириста п`ятдесят три тисячі шістсот чотири) гривні 87 копійок за рахунок бюджетних асигнувань МВС України.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку у розмірі 170 596 грн 89 коп. - відмовлено.
12. Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зазначив, що положення статей 116 та 117 КЗпП України є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення особи з органів внутрішніх справ.
13. Суд установив, що на момент звільнення з органів внутрішніх справ із позивачем не проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено йому компенсацію за 23 невикористані дні відпустки у розмірі 5666 грн 83 коп.
14. Урахувавши висновки Верховного Суду, застосував критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні та вирішив, що сума, яка підлягає стягненню становить 453 604 грн 87 коп. (обчисленого як 72,73% від 623 683,32 грн).
15. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено:
- в абзаці другому резолютивної частини слова та цифри 453604 (чотириста п`ятдесят три тисячі шістсот чотири) гривні 87 копійок замінено словами та цифрами 5666 грн (п`ять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 83 копійки.
- абзац третій резолютивної частини викладено в іншій редакції такого змісту: "У задоволенні іншої частини позову відмовити."
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року у справі №808/867/16 залишено без змін.
16. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
17. Водночас, колегія суддів уважала проведений судом першої інстанції розрахунок суми, що підлягала стягненню з відповідача, помилковим.
18. Зазначила, що сума 453 604 гривні при наявній заборгованості у 5666 грн 83 коп., є у 80 разів більшою ніж сума, яка не була виплачена при звільненні позивачу, що, на переконання суду апеляційної інстанції, не є ні розумним, ні справедливим, ні пропорційним.
19. Апеляційний суд констатував, що період затримки виплати заборгованості пов`язаний із тривалим розглядом судами спору між позивачем та відповідачем, зокрема і щодо наявності взагалі такої заборгованості, розміру такої заборгованості та права позивача на її отримання. Рішення суду про стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку набрало законної сили лише 26 червня 2020 року після скасування Верховним Судом за касаційною скаргою позивача постанови апеляційного суду, якою в позові було відмовлено. Жодної вини відповідача у тривалому перегляді справи немає.
20. Колегія суддів вирішила, що достатньою компенсацією позивачу є сума, яка не була йому своєчасно виплачена відповідачем, а саме 5666 гривень 83 копійки.
Короткий зміст касаційних скарг
21. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції, у вересні 2021 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
22. Як на підставу касаційного оскарження судового рішення у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
23. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
24. Указує, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано поставив у вину позивачу тривалий розгляд справи із захисту порушеного права, а також безпідставно зменшив у зв`язку із цим розмір середнього заробітку.
25. Звертає увагу на умисне невиконання відповідачем рішення суду про стягнення на користь позивача компенсації за невикористану відпустку.
26. Зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норму матеріального права, оскільки статтею 117 КЗпП України не передбачено обов`язку колишнього працівника доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.
27. Зауважує, що суд апеляційної інстанції не зазначив у чому полягає помилка у розрахунку суми, що підлягає стягненню, та не навів формули, згідно якої він обчислив суму середнього заробітку, що підлягає стягненню.
28. Переконує, що апеляційний суд не урахував критерії оцінки пропорційності, справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, про які зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
29. З огляду на викладене вважає, що наявні підстави для скасування постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у цій справі.
30. Міністерство внутрішніх справ України також не погодилось із судовими рішеннями у цій справі та у вересні 2021 року звернулось до Суду із касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
31. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
32. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 жовтня 2019 року у справі №826/26589/15, від 12 серпня 2020 року у справі №809/3968/14 (в частині стягнення середнього заробітку з неналежної особи, а саме частин першої та другої статті 104, частин третьої та четвертої статті 105 ЦК України), від 06 березня 2019 року у справі №805/2063/16-а, від 16 жовтня 2019 року у справі №500/5724/16-ц, від 28 березня 2019 року у справі №569/14363/17 (в частині помилкового висновку про наявність підстав стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а саме статей 116 та 117 КЗпП України, частини першої статті 19 Закону України "Про міліцію", пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів від 07 листопада 2007 року №1294).
33. Переконує, що оскільки позивач проходив службу та отримував грошове забезпечення в Головному управлінні МВС України в Запорізькій області, то саме ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Запорізькій області уповноважена на здійснення фінансових виплат у разі виникнення заборгованості.
34. Уважає, що спеціальним законодавством не передбачено право працівника міліції на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплат, а статті 116-117 КЗпП України не розповсюджуються на працівників міліції.
35. З урахуванням викладеного вважає, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у частині задоволених позовних вимог.
Позиція інших учасників справи
36. 05 листопада 2021 року до касаційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу відповідача.
37. Так, позивач звертає увагу на те, що питання, поставлені відповідачем у його касаційній скарзі, зокрема щодо належного відповідача та наявності у позивача права на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, вже вирішені Верховним Судом у постанові від 26 червня 2020 року у цій справі. З огляду на викладене вважає таку касаційну скаргу необґрунтованою та просить відмовити у її задоволенні.
38. Від Міністерства внутрішніх справ України відзиву на касаційну скаргу позивача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
39. 10 вересня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга Міністерства внутрішніх справ України.
40. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2021 року для розгляду справи №808/867/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
41. Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №808/867/16 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
42. 21 вересня 2021 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
43. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі №808/867/16 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
44. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
45. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року об`єднано касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ (К/9901/33910/21) та ОСОБА_1 (К/9901/35083/21) в одне провадження, закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №808/867/16 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
46. Позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України.
47. Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справи України від 06 листопада 2015 року №2370 о/с "По особовому складу" полковника міліції ОСОБА_1 звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Національної поліції). Наказ підписаний міністром внутрішніх справ України. (т.1, а.с.10)