ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 240/15484/21
адміністративне провадження № К/990/5017/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів -Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 240/15484/21
за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (суддя: Гурін Д. М.) від 22 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Гончарук В. М., Матохнюк Д. Б., Біла Л. М.) від 06 грудня 2022 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №00036030713 від 02 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 гривень за допущення помилки при відображенні реєстраційних номерів облікової картки платника податків при заповненні форми 1 ДФ;
- №00040650705 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 гривень за ненадання до перевірки документів в повному обсязі;
- №00040660705 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 17000,00 гривень згідно з статтею 120-1 Податкового кодексу України у зв`язку з порушенням строків реєстрації податкової накладної;
- №00040670705 від 15 квітня 2021 року, відповідно до якого до позивача застосовано збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 276582,00 гривень по податку на додану вартість та нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) 27658,00 гривень (загальна сума 304240,00 гривень);
- №00040680705 від 15 квітня 2021 року, відповідно якого позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1 550 737,00 гривень.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що граничний строк перевірки Товариства не міг перевищувати семи робочих днів, відтак у відповідача не було законних підстав для продовження перевірки. З огляду на те, що податковим органом продовжено строки проведення перевірки Товариства, вказане призвело до вчинення дії, які потягли за собою відповідні наслідки (складення акта перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) поза межами повноважень контролюючого органу.
Також позивач наголосив на тому, що дії та висновки уповноважених органів відповідача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, фактичних даних та суперечать наявним первинним документам і здійсненим господарським операціям. Перевірка проведена податковим органом упереджено, без взяття до уваги наданих під час перевірки документів при складенні акту перевірки, посадовими особами контролюючого органу допущено неповне з`ясування обставин взаємовідносин контрагентів та не перевірено первинні документи, що підтверджують факт здійснення операцій оренди, в акті перевірки містяться хибні висновки.
3. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00036030713 від 02 квітня 2021 року, №00040650705 від 15 травня 2021 року, №00040660705 від 15 травня 2021 року, №00040670705 від 15 травня 2021 року, №00040680705 від 15 травня 2021 року.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року змінено рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 08 лютого 2023 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
6. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 10 березня 2023 року до Верховного Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі наказу від 05 лютого 2021 року №143-п та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна".
10. Копію наказу Головного управління ДПС у Житомирській області від 05 лютого 2021 року №143-п вручено голові комісії з припинення (реорганізації) Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" ОСОБА_1 та ознайомлено з направленнями від 08 лютого 2021 року №245, №246, №247, №248, №249, №250, №251.
11. Перевірку продовжено на 5 робочих днів з 24 лютого 2021 року згідно наказу від 23 лютого 2021 року №242-п, копію якого вручено голові комісії з припинення (реорганізації) Товариства ОСОБА_1 .
12. За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено акт перевірки від 10 березня 2021 року №2731/06-30-07-05/36072242, у якому встановлено порушення:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137, пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 Податкового Кодексу України, статей 1, 2, 3, 4, 9, 10, 11 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого завищено значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1550737,00 гривень;
- підпункту "г", пункту 198.5, статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 276582 гривень;
- пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України, Товариством не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні по операціях, що не є господарською діяльністю платника податків;
- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - ненадання платником податків для проведення перевірки у повному обсязі всіх документів (копій документів), що належать або пов`язані з предметом даної перевірки (акт про ненадання документів від 02 березня 2021 року №110/06-30-07-05/ НОМЕР_1 ).
13. Платником податків подавались заперечення на акт перевірки.
14. Головним управлінням ДПС у Житомирській області було надано платнику відповідь від 12 квітня 2021 року №6187/6/06-30-07-05 на заперечення, яку відправлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (отримано платником 15 квітня 2021 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення).
15. На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Житомирській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2021 року №00036030713 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1020,00 гривень за невідображення податковим агентом нарахованого та виплаченого доходу в сумі 1565,81 гривень, податку на доходи фізичних осіб в сумі 278,42 гривень та військовий збір в сумі 19,03 гривень; від 15 квітня 2021 року №00040650705 про застосування фінансової санкції за ненадання в повному обсязі документів в сумі 1020 гривень, №00040670705 про збільшення податкових зобов`язань за податком на додану вартість в сумі 276582 гривень, №00040660705 про застосування фінансової санкції за нереєстрацію податкових накладних в сумі 17000 гривень, №000406807051 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування за податком на прибуток в сумі 1550737 гривень.
16. Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Товариство подало до Державної податкової служби України скаргу.
17. Рішенням від 17 червня 2021 року №13653/6/99-00-06-01-05-06 Державна податкова служби України залишила без змін прийняті Головним управлінням ДПС у Житомирській області податкові повідомлення-рішення.
18. Позивач, не погоджуючись з прийнятими Головним управлінням ДПС у Житомирській області рішеннями, звернуся до суду із цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали на те, що перевірка Товариства тривала понад встановлені пунктом 82.2. статті 82 Податкового кодексу України терміни. Водночас саме по собі порушення термінів проведення перевірки, яке безумовно свідчить про порушення допущені відповідачем під час проведення перевірки, не свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень і не може слугувати єдиною підставою для їх скасування.
20. Суди наголосили на тому, що доводи податкового органу про те, що орендоване майно використовувалось одночасно двома підприємствами, які є пов`язаними особами, та витрати по оренді, які були сформовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон-інвест" спричинили збиткову діяльність Товариству з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна", що призвело до заниження доходів підприємства та зменшення податкового навантаження, не знайшли підтвердження під час розгляду справи.
21. Щодо ненадання документів на запит, суди вказали на те, що оскільки запити посадових осіб контролюючого органу від 01 березня 2021 року та від 02 березня 2021 року були вручені з порушенням пункту 85.4. статті 85 Податкового кодексу України, тобто пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки, відтак у контролюючого органу не було підстав для застосування штрафної санкції до Товариства за ненадання відповіді на запит.
22. Щодо від`ємного значення об`єкта оподаткування, збитку сформованому у попередні періоди, у сумі 167827,00 гривень суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що в акті перевірки працівниками контролюючого органу зазначено, що вся сума фінансового результату 167827,00 гривень вплинула на формування від`ємного значення об`єкту оподаткування відображеного в рядку 3.2.4. Додатку РІ в наступних податкових періодах 2017, 2018, 2019, 2020 роки без урахування того, що сума була відкоригована в Додатку РІ до Декларації про прибуток в рядку 2.1.3.
23. Штраф застосований за порушення строків реєстрації податкових накладних пов`язаний із основним порушенням, яке не підтвердилось під час судового розгляду, у зв`язку з чим суди скасували також і рішення про застосування штрафної санкції у розмірі 17 000 гривень.
24. Щодо податкового повідомлення-рішення відповідно якого до Товариства застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) за порушення пункту 119.1. статті 119 Податкового кодексу України, суди дійшли до висновку, що штрафна санкція застосована неправомірно, оскільки у тексті податкового повідомлення-рішення зазначено інше порушення ніж в акті перевірки, яке не відповідає дійсності.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) та пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
27. Податковий орган вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема стосовно порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137, пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, а саме: заниження платником інших доходів від операційної діяльності на загальну суму 1382910 гривень за 2017 рік, в зв`язку із невизнанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Україна" доходу, пов`язаного з фактичним наданням послуг оренди майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест.
28. Також відповідач наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій не застосували наявні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2021 року у справі № 826/373/18, від 02 лютого 2021 року у справі №826/13307/17, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20, від 14 червня 2021 року по справі №140/893/19 щодо порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.4, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України - не підтвердження суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років, розділу "Різниці, на які зменшується фінансовий результат" Додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств з 01 січня 2017 року по день завершення перевірки в сумі 167 827 гривень.
29. Крім того, податковий орган зазначив про незастосування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах, викладений у постанові від 06 серпня 2018 року у справі №802/1198/16-а щодо порушення пункту 46.1 статті 46, пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та підпунктів 3.1-3.5 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ).
30. У цілому, відповідач наводить доводи, аналогічні висновкам акту перевірки, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, та висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
31. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
32. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
33. За правилами статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
34. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
35. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
36. Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
37. За приписами частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
38. Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.