ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 826/18004/17
касаційне провадження № К/9901/54576/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 (суддя Бояринцева М.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді - Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-АРТ" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-АРТ" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.10.2017 №1832140304, №1837140304, №1833140304, №1834140304.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що орендну плату за земельну ділянку, а також штрафні санкції згідно з оскаржуваними рішеннями застосовані до нього помилково, оскільки самостійно узгоджені грошові зобов`язання з орендної плати за землю сплачувались ним вчасно та у повному обсязі, а також з урахуванням діючої нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018, позов задовольнив повністю, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 13.10.2017 №1832140304, №1837140304, №1833140304, №1834140304.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що контролюючим органом безпідставно застосовані штрафні санкції оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки ним самостійно, своєчасно та у повному обсязі сплачені визначені грошові зобов`язання з орендної плати за землю. Також, суди виходили з того, що позивачем розрахунок земельного податку був здійснений згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 06.04.2016 № 329/86-16.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неврахування судами, що позивач при обчисленні орендної плати за землю використав витяг технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 25.04.2014 №232, відповідно до якого коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки становить 0,5 (землі відведені під будівництво), не враховуючи, що об`єкт введено в експлуатацію 17.11.2014. Скаржник зауважує про неврахування судами умов договору оренди нерухомого майна від 25.06.2015, за умовами якого позивач передав ТОВ "Спорт-Пак" будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 4577 кв.м. під спортивний комплекс "Фітнес клуб", що свідчить про використання земельної ділянки не за комерційним призначенням. Зауважує про неврахування судами висновків викладених у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 у справі №826/14694/16.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.04.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 17.04.2024.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом в період з 14.08.2017 по 04.09.2017 Управлінням проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2015 по 13.07.2017, за результатами якої складено акт від 11.09.2017 № 357/26-15-14-02-02/35265987, яким встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:
пункту 287.3 статті 287 ПК України, в наслідок чого порушено граничні строки сплати податкових зобов`язань: Деснянський район м. Києва за період з 02.03.2017 по 27.03.2017 на суму 1579,50 грн, за період з 03.03.2017 по 13.04.2017 на суму 1579,50 грн, Голосіївський район м. Києва за період з 31.01.2017 по 22.02.2017 на суму 26410,31 грн, за період з 02.03.2017 по 14.03.2017 на суму 26410,31 грн, Подільський район м. Києва за період з 15.05.2017 по 17.05.2017 на суму 181395,80 грн;
пункту 271.1 статті 271 ПК України, що призвело до заниження земельного податку: Шевченківський район м. Києва за 2015 рік на загальну суму 30074,00 грн; Голосіївський район м. Києва на загальну суму 74,00 грн, а саме: за 2016 рік на суму 31,00 грн, за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 на суму 43,00 грн;
пункту 289.1 статті 289 ПК України, що призвело до заниження орендної плати за землю Подільський район м. Києва за період з 01.01.2016 по 06.04.2016 на суму 474894,00 грн;
пункту 120.2 статті 120 ПК України, перевіркою встановлено, що при поданні уточнюючих розрахунків до збільшення податкового зобов`язання застосовано штраф у розмірі 5% до суми зобов`язань;
Дарницький район м. Києва, згідно уточнюючого розрахунку № 91887445999 від 11.09.2015 збільшено суму зобов`язань по земельному податку за липень 2015 на суму 6454,25 грн.
Подільський район м. Києва, згідно уточнюючого розрахунку № 9189537974 від 14.09.2015 збільшено суму зобов`язань по земельному податку за липень 2015 року на суму 122929,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 13.10.2017:
№ 1832140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 593618,00 грн, з яких, за основним платежем в сумі 474894,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 118724,00 грн.
№ 1837140304, яким до платника застосовано штрафні санкції з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 5282,10 грн;
№ 1833140304, яким до позивача застосовано штрафні санкції з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 315,90 грн;
№ 1834140304, яким до позивача застосовано штрафні санкції з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 18139,58 грн.
Судами також установлено, що позивач відповідно до договору купівлі-продажу від 29.10.2012 №1772 набув право власності на будівлю спортивно-оздоровчого комплексу "Водник", загальною площею 3764,8 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 62 .
24.12.2012 між Київською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки №562 про передачу в строкове платне користування земельної ділянки загальною площею 0,4059 га на 10 років, для реконструкції та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу, за адресою: м. Київ, вул. Волоська, 62 . Кадастровий номер 8000000000:85:325:0001. Пунктом 4.2 вказаного договору визначено, що розмір орендної плати за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4,5 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки згідно договору становить 11488906,49 грн.
Згідно витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки №232 від 25.04.2014 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 4787044,37 грн. Землі комерційного використання - 4059 кв.м.; коефіцієнт функціонального використання - 0,5; локальний коефіцієнт - 1,5; базова вартість 1 кв.м. - 1253,85 грн.
Декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 17.11.2014 № КВ143143210528.
Згідно договору оренди нерухомого майна від 25.06.2015 позивач передав ТОВ "Спорт-Пак" будівлю спортивно-оздоровчого комплексу загальною площею 4577 кв.м під спортивний комплекс "Фітнес клуб".
Згідно з витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки № 250 від 01.07.2015 нормативно-грошова оцінка становить 38760132,43 грн. Землі комерційного використання - 4059 кв.м; коефіцієнт функціонального використання - 2,5; локальний коефіцієнт - 1,5; базова вартість 1 кв.м. - 2038,79 грн.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки № 329/86-16 від 06.04.2016 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 15552115,54 грн. Землі комерційного використання - 4059 кв.м; коефіцієнт функціонального використання - 0,7; локальний коефіцієнт - 1,5; базова вартість 1 кв.м. - 2038,79 грн.
За висновками акту перевірки, позивач при обчисленні орендної плати за землю використав витяг технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки № 232 від 25.04.2014, згідно якого коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки становить 0,5 (землі відведені під будівництво), не враховуючи, що об`єкт введено в експлуатацію 17.11.2014. Також в акті перевірки зазначено, що позивач 06.04.2016 отримав витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, згідно якої змінено коефіцієнт функціонального використання землі з 2,5 на 0,7 та вказано, що при діючому договорі оренди нерухомого майна від 25.06.2015 між позивачем та ТОВ "Спорт-Пак" Товариством подано уточнюючу декларацію від 07.07.2016 № 9114439843, якою зменшено податкове зобов`язання з орендної плати за землю з 01.01.2016.
Згідно даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум орендної плати за землю, платник задекларував за період з 01.01.2016 по 05.04.2016 грошове зобов`язання з орендної плати в розмірі 184682,00 грн, за даними перевірки загальна сума орендної плати за землю, яка підлягала нарахуванню та сплаті становить 659576,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).
Положеннями статей 269, 270 ПК України передбачено, що платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктами 288.2 - 288.5, 288.7 статті 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.