ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 640/23040/19
адміністративне провадження № К/990/3979/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2022 (головуючий суддя - Н.В. Клочкова)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 (головуючий суддя - М.І. Кобаль, судді - Л.О. Костюк, А.Г. Степанюк)
у справі № 640/23040/19
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора,
Прокуратури Дніпропетровської області
про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Прокуратури Дніпропетровської області (далі - відповідач-2), в якому просив:
- скасувати наказ Генерального прокурора № 447-к від 22.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 22.10.2019;
- поновити ОСОБА_1 в межах територіальної юрисдикції Дніпропетровської обласної прокуратури в органах прокуратури та на адміністративній посаді різнозначній тій, з якої його було звільнено наказом № 447-к від 22.10.2019;
- стягнути з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 22.10.2019 по дату фактичного поновлення на публічній службі.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про протиправність оскаржуваного наказу, оскільки наказ про звільнення позивача з адміністративної посади та з органів прокуратури підписаний неуповноваженою на це особою. На переконання позивача, у Генерального прокурора відсутні повноваження щодо звільнення прокурора з адміністративної посади у місцевій прокуратурі. Зауважує, що станом на день звільнення позивача не існувало жодних підстав для звільнення позивача за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не відбулось ні ліквідації, ні реорганізації Прокуратури Дніпропетровської області, не відбулося і скорочення кількості прокурорів. Також, позивач зазначає про неврахування відповідачем при звільнення позивача положень Кодексу законів про працю України. Позивач наголошує на тому, що його звільнення відбулось під час тимчасової непрацездатності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивач не подав Генеральному прокурору заяву за формою, встановленою Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджено Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221, тому відповідач-1, керуючись підпунктом 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", правомірно прийняв наказ про звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
6. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункти 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Обґрунтовуючи посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник касаційної скарги вказує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у сукупності з пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", що застосовані судом апеляційної інстанції з посиланням на висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 21.09.2021 у справі № 200/5038/20-а, від висновку якого, на думку позивача, є необхідність відступлення. За доводами позивача, застосований судом апеляційної інстанції висновок Верховного Суду у справі № 200/5038/20-а щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у сукупності із пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" не сприяє реалізації приписів частини шостої статті 43 Конституції України, частин першої і третьої статті 16 Закону України "Про прокуратуру" щодо встановлених гарантій від незаконного звільнення прокурорів зі служби, а тому, на думку позивача, застосування апеляційним судом висновку Верховного Суду у справі № 200/5038/20-а не сприяє правильній юридичній оцінці спірних правовідносин, а тому за позицією позивача, є необхідність відступити від такого.
8. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позивач вказує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 3 частини першої статті 11, абзацу другого пункту 4 частини першої статті 41, пункту 2 частини другої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у взаємозв`язку з підпунктом 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Позивач підкреслює, що на момент звільнення він обіймав посаду прокурора і адміністративну посаду керівника Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області. Вказує, що за приписами пункту 3 частини першої статті 11, абзацу другого пункту 4 частини першої статті 41, пункту 2 частини другої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" звільнення з посади прокурора та адміністративної посади керівника місцевої (окружної) прокуратури здійснюється за рішенням керівника відповідної регіональної (обласної) прокуратури. Однак, позивача було звільнено з адміністративної посади наказом Генерального прокурора, тобто, як указує позивач, неуповноваженою особою. При цьому, позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки його доводам про те, що Генеральний прокурор відповідно до чинного законодавства України не наділений повноваженнями на звільнення з посади та адміністративної посади позивача, як керівника місцевої (окружної) прокуратури, що є порушенням статей 90, 211, 242, 244, 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позиція інших учасників справи
9. Відповідачі правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася, відсутність якого згідно приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
10. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
11. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 призначено справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. ОСОБА_1 у період з 17.09.2007 по 22.10.2019 обіймав різні посади в органах прокуратури України.
13. З 20.07.2017 на підставі наказу Генерального прокурора № 127к від 20.07.2017 ОСОБА_1 був призначений на посаду керівника Криворізької місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області.
14. 19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", який набрав чинності з 25.09.2019 і яким передбачено реформування органів прокуратури та проведення атестації прокурорів та слідчих органів прокуратури.
15. ОСОБА_1 15.10.2019 до приймальні Генеральної прокуратури України подано заяву під № 15 на ім`я Генерального прокурора про надання згоди щодо проведення перевірок на доброчесність з урахуванням вимог статті 62 Конституції України, статей 10-11 Загальної декларації прав людини, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини другої статті 6, статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У своїй заяві ОСОБА_1 просив запропонувати іншу роботу, а також надав згоду щодо переведення (призначення) на рівнозначну адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора (в тій прокуратурі, яка діятиме на правах обласної чи окружної на території Дніпропетровської області).