ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 160/30723/23
адміністративне провадження № К/990/6689/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Івано-Франківській області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року (суддя Златін С.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року (судді: Лукманова О.М., Божко Л.А., Дурасова Ю.В.)
у справі за позовною заявою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертекслайн"
про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
УСТАНОВИВ:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також - Позивач) звернулось до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертекслайн".
У порядку звернення за правилами статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 23 листопада 2023 року заяву залишив без розгляду.
Постановляючи цю ухвалу, суд вказав, що граничним строком подання заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до частини другої статті 283 КАС України, є 15 листопада 2023 року. Відтак, заява ГУ в Івано-Франківській області подана до суду із пропуском строку, встановленого КАС України, а саме 23 листопада 2023 року.
Третій апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 1 лютого 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишив без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року - без змін.
Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо порушення Позивачем строку звернення до суду з відповідною заявою.
Розглянувши питання Позивача про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване наявністю судового рішення у справі № 160/29955/23, що набрало законної сили з тих самих підстав і з того самого предмету, апеляційний суд вказав про відсутність підстав для його задоволення.
В аргументації свого висновку апеляційний суд наголосив, що:
- для закриття провадження у справі через наявність постанови чи ухвали, які набрали законної сили, між тими ж сторонами, за тим самим предметом і на тих же підставах, необхідно, щоб провадження у справі було відкритим;
- суд, отримавши позовну заяву або інші процесуальні документи, спочатку перевіряє їх на предмет юрисдикції суду, своєчасності подання та наявності повноважень у особи, яка подала документи;
- у межах цієї справи суд правильно першочергово встановив подання Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна з порушенням відведеного строку. Наслідком порушення строку подання заяви є залишення її без розгляду.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Івано-Франківській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Позивач зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Вважає, що з огляду на судове рішення у справі № 160/29955/23 за результатами розгляду аналогічної заяви про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків судом прийнято діаметрально протилежні рішення.
Також скаржник вважає, що існують передбачені статтею 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Правовою та процесуально обумовленою підставою для звернення до суду Позивач у відповідній заяві вказав положення пункту статті 94 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та статті 283 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.
За змістом частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень - податковим органом врегулювано статтею 94 Податкового кодексу України.
Пунктом 94.1 статті 94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
За змістом пункту 96.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків регламентовані статтею 283 КАС України.
Пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України визначено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до частини другої статті 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
Згідно із частинами першої, другої та п`ятої статті 270 КАС України на обчислення строків, встановлених статтями 273-277, 280 - 283-1 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу. Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами. Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.