ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 826/17360/16
касаційне провадження № К/9901/55317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Гончарової І.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2018 (суддя Васильченко І.П.) та постанову ДКиївського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді - Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.08.2016 №16700-1305, №16701-1305.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона звільнена від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку з підстав використання нею земельної ділянки для провадження її господарської діяльності.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13.02.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05..2018, у задоволенні позову відмовив повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що земельні ділянки, які перебувають в користуванні позивача, використовуються ним в його господарській діяльності, а відношення між власністю позивача на нежитлову будівлю та її безпосередній зв`язок із користування земельними ділянками, не є підставою для звільнення від обов`язку щодо сплати земельного податку.
Позивач, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, подав до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини у справі, порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 53.1 статті 53, підпункту 14.1.173 пункту 14.1 статті 14, пункту 52.6 статті 52, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 6 частини першої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Наголошує на тому, що він не повинен сплачувати земельний податок з підстав використання ним у власній господарській діяльності земельної ділянки. Вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що відношення між власністю позивача на нежитлову будівлю иа її безпосередній зв`язок із користування земельними ділянками, не є підставою для звільнення від обов`язку щодо сплати земельного податку.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.04.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 17.04.2024.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить її залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 25.02.1997 належить нежитлове приміщення загальною площею 254,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на підставі свідоцтва про право власності від 23.11.2009 № 960-В складські приміщення загальною площею 495,1 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач є суб`єктом господарювання, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, а саме зареєстрований платником єдиного податку за ставкою 20 відсотків (2 група) та здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2).
Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За правилами абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Пунктом 287.6 статті 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.