ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа №420/6811/23
провадження № К/990/40228/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Уханенка С. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця, провадження у якій відкрите
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Приймачука Сергія Івановича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (суддя Лебедєва Г. В.) і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року (судді: Кравченко К. В., Джабурія О.В., Вербицька Н. В.), та
в с т а н о в и в:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Перший Приморський ВДВС у місті Одеса), у якій просила:
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського ВДВС у місті Одеса про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 27 грудня 2022 року;
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського ВДВС у місті Одесі про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 27 грудня 2022 року;
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського ВДВС у місті Одесі про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 від 27 грудня 2022 року;
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 28 грудня 2022 року;
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_5 від 28 грудня 2022 року;
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_6 від 28 грудня 2022 року;
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 від 28 грудня 2022 року;
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8 від 28 грудня 2022 року;
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_9 від 28 грудня 2022 року;
- визнати протиправною і скасувати постанову Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_10 від 28 грудня 2022 року.
Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, а також мотиви звернення до суду, стисло можна викласти так.
Перший Приморський ВДВС у місті Одесі на підставі виконавчих листів Приморського районного суду м. Одеси № 522/17680/18, № 522/15668/18 відкрив виконавчі провадження: ВП № НОМЕР_11, ВП № НОМЕР_12, ВП № НОМЕР_13, ВП № НОМЕР_14, ВП № НОМЕР_15, № НОМЕР_16.
Стягувачами у цих виконавчих провадженнях були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
У грудні 2022 року стягувачі подали органу державної виконавчої служби письмові заяви про повернення виконавчих документів. На цій підставі державний виконавець виніс постанови від 27 грудня 2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу (за кожним із виконавчих проваджень).
У перелічених виконавчих провадженнях державний виконавець ухвалив також постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, які - після повернення виконавчих документів згідно з постановами від 27 грудня 2022 року - виділив в окреме провадження для їх примусового виконання. З цього приводу у справі встановлено, що державний виконавець ухвалив:
постанову від 27 грудня 2022 року ВП № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі № НОМЕР_11 від 03 вересня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 коштів [виконавчого збору] у розмірі 12000,00 грн;
постанову від 27 грудня 2022 року № НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 03 вересня 2021 року № НОМЕР_11 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 300,00 грн;
постанову від 27 грудня 2022 року№ НОМЕР_3 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 19 листопада 2021 року № НОМЕР_13 про стягнення виконавчого збору в сумі 8340,00 грн;
постанову від 28 грудня 2022 року № НОМЕР_4 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 27 грудня 2022 року № НОМЕР_13 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 300,00 грн;
постанову від 28 грудня 2022 року № НОМЕР_5 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 03 вересня 2021 року № НОМЕР_14 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 12000,00 грн;
постанову від 28 грудня 2022 року № НОМЕР_6 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 03 вересня 2021 року № НОМЕР_14 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 300,00 грн;
постанову від 28 грудня 2022 року № НОМЕР_7 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі від 03 вересня 2021 року № НОМЕР_15 про стягнення з ОСОБА_1 коштів [виконавчий збір] у розмірі 12000,00 грн.
постанову від 28 грудня 2022 року № НОМЕР_8 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 03 вересня 2021 року № НОМЕР_15 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 300,00 грн;
постанову від 28 грудня 2022 року № НОМЕР_9 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 03 вересня 2021 року № НОМЕР_16 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 12000,00 грн;
постанову від 28 грудня 2022 року № НОМЕР_10 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови Першого Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі від 03 вересня 2021 року № НОМЕР_16 про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 300,00 грн.
Позивачка вважала, що державний виконавець неправомірно виніс перелічені постанови про відкриття виконавчого провадження, адже строк пред`явлення до примусового виконання виконавчих документів, за якими ухвалені згадувані постанови, минув. Крім того, з погляду позивачки, постанови про стягнення виконавчого збору у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу мали бути винесені після ухвалення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, відтак виділені в окреме виконавче провадження. Свою позицію позивачка обстоювала покликанням на приписи частини третьої статті 40 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15 червня 2023 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2023 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, поміж іншого, про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається відколи державний виконавець ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження; одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець має вирішити також питання про стягнення виконавчого збору. Додав також, що стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.
Суд першої інстанції зауважив також, що державний виконавець відкрив виконавчі провадження та цілком правомірно зазначив про стягнення з боржника суми виконавчого збору, а також виніс [окремо] постанови про стягнення з боржника суми виконавчого збору.
З погляду суду першої інстанції, постанови про стягнення з боржника сум виконавчого збору державний виконавець ухвалив з дотриманням приписів частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII. У цьому зв`язку додав, що позаяк предметом спору є постанови про відкриття виконавчого провадження, то доводи позивачки про неправомірність постанов про стягнення виконавчого збору, які не оскаржувалися в судовому порядку, є помилкові.
Суд апеляційної інстанції, з покликанням на частину четверту статті 27 Закону № 1404-VIII, зазначив також, що за встановлених обставин справи постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження правомірно були виділені із завершених виконавчих проваджень ВП НОМЕР_13, ВП НОМЕР_14, ВП НОМЕР_15, ВП НОМЕР_16, ВП НОМЕР_11, зареєстровані в автоматизованій системі виконавчого провадження та звернуті до примусового виконання у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Суд апеляційної інстанції теж звернув увагу на те, що постанови про стягнення виконавчого збору з боржника існували на дату отримання заяв стягувачів про повернення виконавчих документів і не були скасовані, тобто, як підкреслив апеляційний суд, були чинними. З погляду цього суду, подання заяви про повернення виконавчого документа, у розумінні Закону № 1404-VIII, не передбачає втрати чинності постанов про стягнення виконавчих зборів, які були ухвалені у виконавчих провадженнях (щодо примусового виконання рішень у яких, власне, пов`язується стягнення виконавчого збору). Понад те, як зазначив апеляційний суд, згадуваний Закон не зобов`язує державного виконавця повторно ухвалювати постанови про стягнення виконавчого збору, якщо такі постанови вже були ухвалені одночасно з відкриттям виконавчого провадження на підставі частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII, оскільки це б призвело до існування двох рішень з одного і того самого питання, що, як наслідок, могло б спричинити подвійне стягнення з боржника виконавчого збору.
Спираючись на наведене суд апеляційної інстанції підсумував, що винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є, відповідно до статті 40 Закону № 1404-VIII, обов`язком державного виконавця.
Додав також, що виведені в окреме виконавче провадження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII, є виконавчими документами.
Зважаючи на відсутність передбачених у частині четвертій статті 4 Закону №1404-VIII підстав для повернення цих виконавчих документів державний виконавець - на підставі частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII - правомірно виніс оспорені в цій справі постанови про відкриття виконавчих проваджень з метою примусового стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Касаційне оскарження
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвоката Приймачук С. І. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Касаційну скаргу позивач (за посередництва свого адвоката) подала з підстави, яка передбачена в пункті 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим зазначила, що поки немає висновку Верховного Суду щодо застосування приписів статті 40 Закону № 1404-VIII у взаємозв`язку з абзацом 7 частини другої розділу VI Інструкції № 512/5) в аспекті (не)правомірності відкриття окремого виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, а також постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, які були винесені одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.
З погляду позивачки, приписи частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII треба розуміти так, що державний виконавець зобов`язаний не тільки визначити розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, у постанові про відкриття виконавчого провадження, але також зобов`язаний - одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження - винести постанову про стягнення виконавчого збору. Ця [остання] постанова виконується в межах основного виконавчого провадження і не потребує її виведення в окреме виконавче провадження.
Водночас за певної ситуації (як-от повернення виконавчого документа стягувачу) державний виконавець зобов`язаний повторно винести постанову про стягнення виконавчого збору. Тож з покликанням на частину третю статті 40 Закону № 1404-VIII представник позивачки зазначив, що після повернення виконавчого документу стягувачу або закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний повторно винести постанову про стягнення виконавчого збору, на виконання якої відкривається окреме виконавче провадження. Тобто, як зазначив скаржник, виконавчим документом для відкриття "окремого" виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, згідно зі статтею 40 Закону № 1404-VIII, є постанова про стягнення виконавчого збору, винесена після повернення виконавчого документа стягувачу.
Подібним чином державний виконавець має діяти і щодо стягнення витрат виконавчого провадження. Позивачка за посередництва свого адвоката підкреслила, що за правилами абзацу 7 частини другої розділу VI Інструкції № 512/5, у випадку нестягнення мінімальних витрат виконавчого провадження до повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець має стягнути мінімальні витрати до Державного бюджету України шляхом винесення нової постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження, для виконання якої відкривається окреме виконавче провадження.
Як можна зрозуміти позицію позивачки і її представника, нехтування процедурою стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в аспекті відкриття окремого виконавчого провадження для примусового виконання цих постанов, спричиняє порушення прав боржників, які, як зазначила позивачка, очікують, що виконавче провадження здійснюватиметься з дотриманням вимог Закону.
Відзиву на касаційну скаргу суд не отримав.
Нормативне регулювання
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; .
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.