ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 752/25533/20
провадження № 51-7809км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100010003914, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 187 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
1. 29 березня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва засудив ОСОБА_7 :
- за частиною 1 статті 126 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді громадських робіт на строк 200 год. і звільнив від призначеного покарання у зв`язку з закінченням строку давності;
- за частиною 2 статті 186 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Суд також вирішив питання про процесуальні витрати і речові докази.
2. Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
3. 15 липня 2020 року приблизно о 20:40 засуджений у кімнаті АДРЕСА_2 разом з особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, з метою помсти за утиски свого батька ОСОБА_9 з боку сусідів по цій кімнаті гуртожитку - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 умисно завдав їм побоїв руками, ногами і гумовим кийком по голові й тулубу, спричинивши фізичний біль.
4. Після побиття потерпілих ОСОБА_7 побачив на ліжках кімнати їх мобільні телефони та барсетку з грішми і вирішив заволодіти матеріальними цінностями. Реалізуючи свій умисел, цього ж дня близько 20:45 ОСОБА_7 за попередньою змовою з особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, відкрито викрав зазначене вище майно, чим заподіяв матеріальну шкоду на суми: ОСОБА_11 - 8 000 грн, а ОСОБА_10 - 17 500 грн. Після цього співучасники злочину залишили місце події, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
5. Органи досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфікували за частиною 3 статті 187 КК як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб із проникненням у житло.
6. Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_7 за попередньою змовою з особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, протиправно вторглися у кімнату гуртожитку, де проживали ОСОБА_11 та ОСОБА_10, з метою заволодіння їх майном. Для цього співучасники злочину напали на потерпілих з застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я, що полягало у нанесенні ударів руками, ногами і гумовим кийком по голові й тулубу, а також у притисканні ОСОБА_7 до шиї ОСОБА_10 ножа, і в результаті таких дій заволоділи зазначеними вище матеріальними цінностями.
7. Перекваліфіковуючи дії засудженого на частину 1 статті 126, частину 2 статті 186 КК, суд виходив із того, що за результатами судового розгляду не доведено таких обов`язкових ознак основного складу розбою як застосування чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я, що виступало би способом заволодіння чужим майном, а також проникнення у житло як ознаки кваліфікованого складу злочину проти власності.
8. Зокрема, оцінивши показання ОСОБА_7 і свідків у сукупності і взаємозв`язку зі свідченнями потерпілих, суд дійшов висновку, що засуджений та інші співучасники злочину прибули у кімнату гуртожитку і завдали потерпілим побоїв з метою не викрадення їх майна, а помсти за утиски батька ОСОБА_7, які супроводжувалися фізичним насильством. У цю кімнату засуджений та інші особи зайшли за згодою її мешканця - ОСОБА_9, а намір заволодіти матеріальними цінностями ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у співучасників злочину виник уже під час перебування у помешканні. Недоведеність застосування або погрози застосування щодо потерпілих насильства, небезпечного для життя і здоров`я, суд констатував з огляду на невстановлення експертним шляхом характеру і ступеня тяжкості заподіяних їм тілесних ушкоджень, а також те, що демонстрації ОСОБА_7 під час нападу ножа чи схожого на нього предмета потерпілі і свідки не підтвердили, у тому числі не бачив цього знаряддя сам ОСОБА_10 .
9. 19 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд вирок суду першої інстанції змінив у частині призначення покарання, звільнивши засудженого від його відбування з випробуванням на підставі статті 75 КК з іспитовим строком тривалістю 2 роки і поклав на засудженого обов`язки, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 76 цього Кодексу.У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка їх подала
10. У касаційній скарзі прокурор заявив вимоги про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і м`якості призначеного покарання.
11. Свої вимоги прокурор обґрунтовує такими доводами:
- всупереч вимогам частини 2 статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду у частині зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_7, не навів в ухвалі переконливих мотивів відхилення доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильної оцінки судом першої інстанції показань потерпілого ОСОБА_10 про притискання йому під час побиття до вуха якогось предмета з погрозами зарізати у разі опору;
- апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, не обґрунтувавши належним чином відповідного рішення. Прокурор акцентує увагу на тому, що молодий вік засудженого, наявність постійного місця проживання і притягнення до кримінальної відповідальності вперше, на що апеляційний суд послався як на підстави застосування статті 75 КК, не свідчать про можливість виправлення особи без відбування заходу примусу.
Позиції учасників судового провадження
12. Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу з наведених у ній доводів і міркувань, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
13. Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні навели аргументи щодо законності й обґрунтованості оскаржуваної ухвали, просили залишити її без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Мотиви суду
14. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
15. Висновки суду про доведеність фактів побоїв ОСОБА_7 та особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, ОСОБА_11 і ОСОБА_10 зазначеним у вироку способом у житлі потерпілих і протиправного заволодіння їх майном, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.
16. Доводи прокурора про безпідставність перекваліфікації місцевим судом дій засудженого з частини 3 статті 187 на частину 2 статті 186 і частину 1 статті 126 КК, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були предметом ретельної перевірки апеляційного суду й обґрунтовано спростовані. Всупереч доводам касаційної скарги, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши такі доводи, дав на них вичерпні відповіді, і залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, відповідно до вимог частини 2 статті 419 КПК навів в ухвалі достатні підстави визнання її необґрунтованою.
17. Юридична оцінка судами дій ОСОБА_7 ґрунтується на поданих сторонами і досліджених у судовому засіданні доказах, які суд оцінив відповідно до вимог статті 94 КПК, і демонструє правильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
18. Зокрема, виходячи зі змісту диспозиції частини 1 статті 187 КК розбій полягає у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, або погрозою його застосування.
19. Отже, з об`єктивної сторони обов`язковою кваліфікуючою ознакою цього злочину є напад, що супроводжується насильством, небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, або погрозою його застосування. Під таким нападом слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення матеріальних цінностей. Із суб`єктивної сторони розбій характеризується корисливим мотивом і метою заволодіння чужим майном.
20. Критерієм відмежування розбою, що супроводжується фізичним насильством, від насильницького грабежу є небезпечність таких дій для життя і здоров`я особи, що зазнала нападу. Відповідною ознакою характеризується насильство, яким потерпілому спричинено легке тілесне ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності, тілесне ушкодження середньої тяжкості або тяжке, а також яке не призвело до зазначених наслідків, але становило загрозу для життя і здоров`я у момент заподіяння (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо).
21. Психічне насильство під час розбою полягає у реальній для сприйняття потерпілим погрозі негайно застосувати насильство, небезпечне для життя і здоров`я, - вбити або заподіяти тяжке, середньої тяжкості чи легке тілесне ушкодження, яке призводить до розладу здоров`я або втрати працездатності. Погроза має місце у разі цілеспрямованого залякування будь-яким способом (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), за якого у потерпілого складається враження, що у разі відмови виконати вимоги нападника і негайно віддати йому майно зазначені вище дії справді будуть вчинені.
На цьому Касаційний кримінальний суд послідовно наголошує у своїй практиці (зокрема, постанови: від 19 лютого 2019 року у справі № 629/1663/16-кп (провадження № 51-6111км18); від 12 травня 2022 року у справі № 706/778/18 (провадження № 51-3024км21).
22. Визначальною юридичною ознакою розбою є інструментальний характер фізичного або психічного насильства, яке обов`язково виступає способом заволодіння матеріальними цінностями або їх утримання для реалізації корисливого мотиву. Якщо ж мотив і мета насильства були іншими - особиста неприязнь, помста, намір покарати потерпілого за певні дії тощо, навіть якщо винний у подальшому ще і заволодів його майном, кваліфікація вчиненого за статтею 187 КК виключається. У цьому разі насильницькі дії не охоплюються складом злочину проти власності і підлягають окремій кримінально-правовій оцінці.