Постанова
Іменем України
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 346/2640/20
провадження № 51-5190км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 березня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 29 травня 2023 року в кримінальному провадженні № 12020090180000571 за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Белелуя Снятинського району, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08 березня 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі сімсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12 750,00 грн.
2. Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 травня 2023 рокузазначений вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 залишено без змін.
3. Згідно з вироком ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 26 червня 2020 року в службовому кабінеті № 9 Коломийського відділення поліції, що по вул. Довбуша, 19-Б у м. Коломиї, пропонував і надав начальнику сектору реагування патрульної поліції майору поліції ОСОБА_7, який є службовою особою та працівником правоохоронного органу, неправомірну вигоду в сумі 8 000,00 грн за невчинення ним дій щодо скерування до суду протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеного стосовно ОСОБА_6 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в мотивувальній частині вироку суд першої інстанції самовільно змінив текст пред`явленого йому обвинувачення, необґрунтовано визнав допустимим доказом і поклав в основу вироку відеозапис із нагрудної камери ОСОБА_7, не дав оцінки доводам обвинуваченого щодо фальсифікації матеріалів кримінального провадження та провокації кримінального правопорушення з боку працівників правоохоронного органу. Зокрема, вказує на те, що огляд місця події було проведено до внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР, рапорт ОСОБА_7, на підставі якого були внесені ці дані, в матеріалах провадження відсутній, зйомка ним проводилась несанкціоновано прихованою камерою, диск із записом долучено до матеріалів провадження через декілька днів, а сам запис не перевірений на наявність ознак монтажу. Стверджує, що прийшов у кабінет до ОСОБА_7 за вказівкою останнього, щоб сплатити штраф. Усупереч положенням статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд апеляційної інстанції, відхиляючи апеляційні скарги сторони захисту, належним чином викладені у них доводи не проаналізував і конкретних відповідей на них у своїй ухвалі не надав, формально погодившись з висновками суду першої інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
5. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
6. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
7. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
8. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
9. Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
10. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
11. Оцінка доказів, згідно зі ст. 94 КПК України, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі.