ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 454/3628/20
провадження № 51-5467 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року, ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 12020140310000498 за обвинуваченням
ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за:
ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, визначені ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року виправлено описку у вказаному вироку та дописано 4-й абзац мотивувальної частини.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційні скарги прокурора залишені без задоволення, а вирок та ухвалу районного суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що неповнолітній ОСОБА_7, умисно, в період часу з 00:30 по 01:30 год 29 вересня 2020 року, таємно, шляхом зламу вхідних дверей проник на територію господарства, де зламав замок гаража, проник до нього та викрав 2 велосипеди, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 2762,33 грн.
Ухвалою суду про виправлення описки до вироку додано абзац мотивувальної частини, згідно якого ОСОБА_7, продовжуючи свій злочинний умисел, того ж дня у ту ж годину, перебуваючи у вказаному гаражі, умисно, таємно, шляхом проникнення викрав мопед марки "Honda Dio AF-34", чим заподіяв потерпілій шкоду на суму 6416,55 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що у вироці, викладеному в паперовій формі та викладеному в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відсутнє формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 289 КК України, що є порушенням статей 371, 374 КПК України. Ухвала про виправлення описки постановлена з порушення вимог процесуального закону, оскільки відсутність у вироку частини обвинувачення не може вважатися опискою, крім того, учасники не були повідомлені про дату та час розгляду питання про виправлення описки. Ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, адже не містить обґрунтованих відповідей на доводи апеляційних скарг.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Засуджений та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, вважали, що порушень кримінального процесуального закону судами не допущено та просили залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Мотиви суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є актом реалізації судової влади. Якість судового рішення - це один з основних критеріїв ефективності правосуддя. Судове рішення високої якості - це рішення, яке досягає правильного результату - наскільки це дозволяють надані судді матеріали - у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.