постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
04 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 520/9388/17
провадження № 51-2491км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
виправданих ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у кримінальному провадженні № 12015160500006244 за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Миколаєва, жительки АДРЕСА_2, та
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Володимирівка Казанківського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_2,
обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Київського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю наявності в їхніх діях складу кримінального правопорушення.
Вирішено долю речових доказів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачувалися в тому, що в період із січня по березень 2013 року діючи з корисливих мотивів, під приводом добропорядних продавців належної їм нерухомості запевнили ОСОБА_11 про намір у встановленому законом порядку укласти з нею договори купівлі-продажу належного їм на праві спільної сумісної власності об`єкта нерухомого майна на АДРЕСА_1 та шляхом обману отримали від неї грошові кошти в сумі 958 000 грн (що в еквіваленті становить 120 тис. доларів США), не маючи при цьому наміру на виконання умов договору та повернення коштів.
Так, 20 березня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 було укладено попередній договір (далі - Договір), відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов`язалась продати ОСОБА_11 у строк до 10 квітня 2013 року належний подружжю ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності об`єкт нерухомості, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 та укласти в майбутньому договір купівлі-продажу цього будинку на умовах, встановлених Договором, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований у реєстрі за № 414.
На виконання п. 4 Договору в службовому приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_11 передала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 958 800 гривень.
Однак до 10 квітня 2013 року договір купівлі-продажу вказаного об`єкта нерухомого майна між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 не був укладений через те, що ТОВ "УніКредит Банк" не внесло відомостей до Державного реєстру іпотек щодо скасування обтяження цього нерухомого майна.
У зв`язку з цим 10 квітня 2013 року приватний нотаріус ОСОБА_12 засвідчила договір про внесення змін до Договору від 20 березня 2013 року та пролонгування строку укладення договору купівлі-продажу майна до 22 квітня 2013 року.
У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовились від укладення договору купівлі-продажу нерухомості та заперечили факт передачі їм ОСОБА_11 коштів у сумі 958 800 грн, чим спричинили останній матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У поданій касаційній скарзі прокурор ОСОБА_13, яка брала участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку прокурора,суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що для проведення як первинних судових почеркознавчих експертиз від 21.07.2016 № 258 та від 21.07.2016 № 259, які суд першої інстанції визнав належними доказами та поклав в основу виправдувального вироку, так і додаткових таких експертиз (через неповноту первинних ) слідчим були надані одні й ті ж самі документи, і саме висновки додаткових судових почеркознавчих експертиз від 06.03.2017 № 5036/2, 14.04.2017 № 5037/2, 28.04.2017 № 5038/02 є належними і достовірними, оскільки свідчать про те, що всі рукописні записи та підписи від імені ОСОБА_5 у всіх примірниках договорів, укладених між нею та ОСОБА_11, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, виконані самою ОСОБА_5, а рукописний запис від імені ОСОБА_6 у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій (реєстровий запис № 413) виконаний останнім. Вказує, що ці висновки експертів викладені в категоричній формі та, на його думку, прямо підтверджують факт особистого перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у нотаріуса ОСОБА_12 при укладенні договорів із ОСОБА_11 .
Стверджує, що апеляційний суд, вказуючи на порушення порядку призначення експертиз від 28.04.2017, 06.03.2017 та 14.04.2017 не вказав, яким чином це вплинуло на порушення права на захист ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Крім того зазначає, що судом апеляційної інстанції не були взяті до уваги показання потерпілої ОСОБА_11 (надані під час розгляду провадження в суді першої інстанції) яка пояснила, що кошти в сумі 120 000 доларів США вона передала безпосередньо ОСОБА_5 у службовому приміщенні приватного нотаріуса та отримала від неї розписку про отримання цих коштів, яка була втрачена адвокатом ОСОБА_14 . Також вказує, що поза увагою судів обох інстанцій залишились і показання свідка ОСОБА_12 (нотаріуса), яка в суді пояснила, що при укладанні договорів відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановила особи учасників за паспортами, впевнилась у їх правоздатності та дієздатності, і жодних сумнівів у тому, що це були саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у неї не виникало.
Звертає увагу на те, що висновки апеляційного суду про недопустимість як доказів висновків експертів від 06.03.2017 № 5036/2, 14.04.2017 № 5037/2 та 28.04.2017 № 5038/02 суперечать висновкам цивільного суду з цього ж питання. Вказує, що апеляційним судом за клопотанням представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 у судовому засіданні було долучено до матеріалів провадження копії судових рішень у цивільній справі, які набрали законної сили, та відповідно до яких касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду у цій справі було залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 21.05.2021 без зміни. Тобто, фактично визнано дійсними як попередній Договір від 20.03.2013 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12, який зареєстрований у реєстрі за № 414, так і договір від 10.04.2013 (справа № 522/14701/15) про внесення змін до вказаного Договору.
З огляду на це прокурор вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 374 та 419 КПК і підлягає скасуванню.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_10 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у цьому суді.
Вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання представника потерпілого про допит свідка ОСОБА_15 чим, на думку адвоката, суди допустили неповноту судового розгляду, та вважає, що без належної оцінки цих судів залишилось рішення у цивільній справі № 522/14701/15ц.
Інші доводи адвоката аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі прокурора.
З урахуванням наведених доводів адвокат вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 374 та 419 КПК і є незаконною.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор підтримала вимоги касаційної скарги сторони обвинувачення та представника потерпілої.
Виправдані та захисник заперечили проти задоволення касаційних скарг і просили залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги. Суд касаційної інстанції уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ст. 2 КПК завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статей 8 та 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і особа є винною у вчиненні цього злочину.
Відповідно до положень ст. 17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачяться на її користь.
Статтею ст. 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.