ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 754/5202/20
провадження № 51-5800 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100030002247, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який народився й зареєстрований у АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду міста Києва від 27 травня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладанням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Також суд у вироку розподілив процесуальні витрати й вирішив долю речових доказів.
Київський апеляційний суд ухвалою від 16 вересня 2020 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду постановою від 02 лютого 2021 року скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду Київський апеляційний суд ухвалою від 27 липня 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, діючи умисно, 05 квітня 2020 року, перебуваючи в АДРЕСА_3 ), незаконно придбав за 5500 грн у невстановленої особи через один з інтернет-сайтів психотропні речовини: МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) у великих розмірах загальною масою не менше 2,890 г; амфетамін в особливо великих розмірах загальною масою не менше 22,597 г; РVР (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) у великих розмірах загальною масою не менше 10,596 г; 4-ММС (4-метилметкатинон) у великих розмірах загальною масою не менше 2,101 г. Того ж дня об 11:00 ОСОБА_7, перебуваючи біля Птахофабрики в АДРЕСА_4 ), відшукав закладку із зазначеними психотропними речовинами, які були упаковані у 99 згортків.
Далі він поклав п`ять згортків із психотропними речовинами до своєї сумки, а решту - до автомобіля ЗАЗ Ланос (д.н.з. НОМЕР_1 ), став незаконно їх зберігати та перевозити без мети збуту до того, як 05 квітня 2020 року о 12:25 на АДРЕСА_5 його зупинили працівники поліції та вилучили зазначені речовини.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 27 липня 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що положення ст. 75 КК України щодо ОСОБА_7 застосовано неправильно, оскільки конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також дані про особу засудженого свідчать, що його виправлення можливе лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, не виконав вказівок суду касаційної інстанції та необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, ухваливши рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, і кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо наведених у касаційній скарзі прокурора аргументів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, що призвело до застосування невиправдано м`якого заходу примусу, необхідно зазначити таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України під час призначення покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.