ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
Справа № 755/16104/20
Провадження № 51-7210км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
потерпілого ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040004461, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні хуліганства, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, пов`язаному з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, вчиненому із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі положень ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він17.07.2020 о 23:30, перебуваючи у себе вдома у квартирі АДРЕСА_2, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи свою зверхність, з особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі у суспільстві елементарні правила поведінки в частині забезпечення спокійних умов побуту та відпочинку людей, порушуючи спокій людей у нічний час, усвідомлюючи свої злочинні дії, почав викидати з вікна своєї квартири частини дивану, що призвело до підвищення рівня шуму. При цьому, викинувши першу частину дивану, що спричинило виникнення шуму на подвір`ї, не припинив свої хуліганські дії, та в подальшому викинув усі інші частини дивану на вулицю через вікно.
Така поведінка ОСОБА_7 призвела до порушення спокою мешканців будинку, в якому проживає обвинувачений, на що потерпілий ОСОБА_8 відреагував та вирішив припинити хуліганські дії ОСОБА_7
18.07.2020 року близько 00 год. 05 хв. ОСОБА_7, перебуваючи по АДРЕСА_3, спускаючись у коридорі під`їзду між другим та третім поверхами зустрів жителя цього будинку ОСОБА_8, який піднімався до помешкання ОСОБА_7 з метою вжиття заходів, спрямованих на припинення хуліганських дій останнього.
У подальшому на ґрунті вчинення хуліганських дій з боку ОСОБА_7 та бажання ОСОБА_8 припинити незаконні дії між останніми стався словесний конфлікт, який переріс у бійку, й ОСОБА_7, керуючись мотивом явної неповаги до суспільства, перебуваючи у загальному коридорі будинку, дістав із нагрудної сумки ніж, яким умисно заподіяв удари у область грудної клітини, шиї та обличчя ОСОБА_8, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Київським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора від 01 листопада 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 скасовано. Цим вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вказує, що у вироку анкетні дані засудженого вказано неправильно, а саме у вироку зазначено по-батькові засудженого як " ОСОБА_9", однак у матеріалах провадження є паспорт громадянина України, де вказано по-батькові засудженого " ОСОБА_7".
Посилається на те, що апеляційна скарга прокурора подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, оскільки вирок був проголошений 02.12.2022, а апеляційна скарга відповідно до вхідної реєстрації місцевого суду подана до суду 03.01.2023. Вважає неналежним підтвердженням подання апеляційної скарги в передбачений строк копії відмітки про організацію перевезення відправлення без відображення вмісту відправлення ТОВ "Нова Пошта", оскільки це відправлення адресоване приватній особі ОСОБА_11, а не установі суду. А тому стверджує, що прокурором не дотримані вимоги ч. 1 ст. 116 КПК України.
Зазначає, що у зв`язку з тим, що строк на апеляційне оскарження був пропущений прокурором, ним не ставилося питання про його поновлення, а дії його підзахисного були кваліфіковані судом першої інстанції за ч. 3 ст. 296 КК України як злочин середньої тяжкості, суд апеляційної інстанції мав закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вважає, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України, визнавши ніж як спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень предмет, оскільки обвинувачений не завдав жодної обробки ножу та не пристосовував його для нанесення тілесних ушкоджень.
Стверджує, що апеляційний суд при призначенні покарання не врахував дані про особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, відсутні зв`язки із антигромадськими елементами, є особою середнього віку, просив вибачення у потерпілого, неодноразово намагався відшкодувати завдану шкоду, від якої потерпілий відмовлявся, й безпідставно не застосував до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК України, а призначив покарання, яке необхідно відбувати реально.
Зазначає також, що апеляційний суд у порушення вимог ч. 5 ст. 72 КК України не зарахував у строк покарання три доби попереднього ув`язнення ОСОБА_7 .
У касаційній скарзі прокурор також просить вирок апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вказує, що апеляційним судом у вироку не зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, оскільки не зазначено мотиви застосування предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкодження, і сам факт застосування такого предмету.
Зазначення у вироку апеляційного суду про те, що за встановлених у вироку суду першої інстанції фактичних обставин дії ОСОБА_7 потрібно кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК України, на думку прокурора, не вказує на дотримання апеляційним судом вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України. Також указує, що за змістом вироку апеляційного суду ніж був застосований обвинуваченим не під час хуліганських дій, а під час конфлікту з потерпілим, що також не відповідає кваліфікації ч. 4 ст. 296 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу прокуратури і частково підтримав касаційну скаргу захисника.
Захисник та засуджений підтримали свою касаційну скаргу і касаційну скаргу прокурора.
Потерпілий заперечував проти задоволення обох касаційних скарг.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судове рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину в цілому.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши кримінальне провадження в касаційному порядку, колегія суддів вбачає, що вказаних вимог закону апеляційний суд в цілому дотримався.
Стосовно доводів захисника про те, що апеляційна скарга прокурора подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, то вони спростовуються матеріалами справи.
У п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України встановлено, що апеляційна скарга, зокрема на вирок суду, подається протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
При цьому згідно з положеннями ст. 116 КПК України строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок Дніпровського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_7 було проголошено 02.12.2022, останнім днем для подачі апеляційної скарги було 01.01.2023, але з урахуванням того, що ця дата припадала на вихідний день, кінцевою датою подання апеляційної скарги на вирок Дніпровського районного суду м. Києва було 02.01.2023.
Відповідно до реєстраційного штампа вхідної кореспонденції вказана апеляційна скарга прокурора зареєстрована канцелярією суду 03.01.2023 за вхідним номером 179 (т. 2 а. п. 174).
Однак, відповідно до копії конверта ТОВ "Нова Пошта" у матеріалах справи (т. 2 а.с. 180) апеляційна скарга була подана до поштового відділення 02.01.2023 із зазначенням адреси Дніпровського районного суду м. Києва та номеру телефону загальної канцелярії цього ж суду, тобто у межах строку апеляційного оскарження, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК, що у свою чергу не потребувало порушення апелянтом питання про поновлення відповідного строку.
Згідно зі звукозаписом судового засідання та журналом судового засідання від 06.09.2023 в суді апеляційної інстанції під час судових дебатів захисник також вказував, що апеляційна скарга прокурора подана з пропуском строку. При цьому колегією суддів було встановлено, що доводи захисника є необґрунтованими, виходячи із наявних у матеріалах провадження підтверджень про подання апеляційної скарги прокурора в строк, передбачений КПК України. Колегія суддів апеляційного суду акцентувала увагу, що апеляційна скарга прокурора відповідно до даних конверта подана до поштового відділення ТОВ "Нова Пошта" 02.01.2023 із зазначенням адреси Дніпровського районного суду м. Києва (т. 2 а.п. 216-217).
Також не вбачаються обґрунтованими доводи сторони захисту про те, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України.
Перевіркою матеріалів кримінального встановлено, що ОСОБА_7 органом досудового розслідування відповідно до зміненого обвинувального акта (т. 2 а.с. 91-96) обвинувачувався у вчиненні хуліганства, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, пов`язаному з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, вчиненому із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Суд першої інстанції не погодився з обґрунтованістю висунутого обвинувачення та дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення під час судового розгляду не доведено висунуте ОСОБА_7 обвинувачення за кваліфікуючою ознакою вчинення хуліганства із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
При цьому суд зазначив, що, враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а також те, що умисел на використання ножа у нього виник спонтанно та ситуативно, немає підстав вважати, що ніж, яким він заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, був спеціально пристосованим чи заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень під час хуліганства, тому кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 296 КК України.