ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 751/917/23
провадження № 61-791св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2023 року у складі судді Деркача О. Г. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання незаконною та недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2008 року між ним та банком було укладено договір про іпотечний кредит № CNGLG40000003666, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати йому грошові кошти у сумі 201 168 грн, а він зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути на рахунок № НОМЕР_1 щомісячними рівними частинами у сумі не менше 2 679,98 грн кредит у розмірі 201 168 грн, сплатити нараховані банком відсотки за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних, а також інші платежі у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту на час надання кредиту. Кредит надавався строком погашення не пізніше 25 лютого 2028 року на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу від 25 лютого 2008 року № 739, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Цього самого дня на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань між ним та банком було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого він передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру, загальною площею 50,5 кв. м, житловою площею 36,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що 14 липня 2008 року він заповнив без визначення розміру заборгованості, підписав та залишив працівнику банку наданий йому бланк заяви про зміну валюти кредиту і конвертацію залишку заборгованості по договору про іпотечний кредит від 25 лютого 2008 року у валюту долари США за курсом процессингу на дату укладення додаткової угоди до договору.
18 серпня 2008 року, прибувши до відділення банку для сплати чергового щомісячного платежу у сумі 2 679,98 грн, працівники банку надали йому пропозицію укласти додаткову угоду до договору про іпотечний кредит, умовами якої повністю змінювалися кредитні правовідносини між ним та банком, а договір про іпотечний кредит фактично було викладено у новій редакції.
18 серпня 2008 року між ним та банком була укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит від 25 лютого 2008 року, яка є розпорядчим документом для її сторін. Відповідно до пунктів 1.1., 8.1. додаткової угоди банк зобов`язався надати йому кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок № НОМЕР_2 на строк з 18 серпня 2008 року по 25 лютого 2028 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 43 937,81 доларів США, із зазначенням цілей та залишком заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 лютого 2008 року у розмірі 203 212,38 грн, що еквівалентно 43 937,81 доларів США.
Крім того, цього самого дня ним була підписана надана працівником банку заява № 1 про продаж іноземної валюти, відповідно до якої він доручив банку "Перерахувати кошти для продажу (USD 840)" з рахунку № НОМЕР_3 у філії "ПриваБанку" з МФО 324935 на рахунок класу № 2900 "ПриватБанку" з МФО 305299. Продати перераховані грошові кошти (USD 840) за українські гривні. Сума продажу в (USD) 43 937,81 доларів США. Договірний (мінімальний) курс продажу (USD/UAH) 4,625. Після продажу грошові кошти в гривні перерахувати на наступні рахунки: у сумі 203 212,38 грн на транзитний ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_4, рахунок № НОМЕР_1, відкритий АТ КБ "ПриватБанк" з МФО 305299 з призначенням платежу: "Перерахування коштів за кредитним договором № CNGLG40000003666 від 25.02.2008". Також у цій заяві визначено, що у випадку неможливості здійснення банком вищевказаних операцій ця заява втрачає свою силу.
Після укладення додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 25 лютого 2008 року та підписання ним заяви № 1 про продаж іноземної валюти, працівники банку повідомили його, що відтепер він повинен сплачувати кредит у доларах США, що обумовлено вищевказаною угодою.
Оскільки в цей день грошових коштів у національній валюті гривні для купівлі доларів США в необхідному розмірі зі сплатою маржі банку йому вже не вистачало, а узгоджене у пункті 4.1 додаткової угоди від 18 серпня 2008 року право використання зарезервованих доларів США за курсом 4,625 грн за 1 долар США (із розрахунку 203212,38/43937,81=4,625) банком йому не надано, він був змушений купувати долари США в натурі за ринковим курсом та сплачувати їх банку на визначений у пункті 8.2 додаткової угоди рахунок № 29093050023293 з 21 серпня 2008 року.
У період з 21 серпня 2008 року до 25 лютого 2009 року сплачені ним грошові кошти у доларах США банк зараховував на рахунок № НОМЕР_2 . Проте з 25 лютого 2009 року до 19 червня 2015 року сплачені ним грошові кошти в доларах США банк почав зараховував на рахунок № НОМЕР_5 . Тоді як зміни до двосторонньої додаткової угоди від 18 серпня 2008 року не вносилися. Тобто після 25 лютого 2009 року додаткова угода від 18 серпня 2008 року не виконувалася і банк безпідставно отримував його грошові кошти в іноземній валюті - доларах США в натурі.
Таким чином, враховуючи його заяву від 14 липня 2008 року про конвертацію залишку заборгованості за кредитним договором у гривні на валюту долари США, банк відмовився від його пропозиції укласти додаткову угоду про зміну залишку заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 лютого 2008 року в національній валюті гривні на валюту долари США. Натомість, банк 18 серпня 2008 надав свою пропозицію, якою договір про іпотечний кредит від 25 лютого 2008 року був викладений у новій редакції.
Зазначав, що укладена 18 серпня 2008 року між ним та банком додаткова угода до договору про іпотечний кредит від 25 лютого 2008 року є по суті правочином та створює інші правовідносини сторін.
Позивач вважав, що відповідач фактично вів його в оману, грубо та систематично порушував його права, використовував заборонені в Україні методи підприємницької діяльності, створював для нього важке становище.
Він не надавав банку жодного розрахункового документу або оформленого касового документу з метою використання грошових коштів в доларах США з рахунку № НОМЕР_2, тому вважав, що додаткова угода від 18 серпня 2008 року згідно пунктом 6.1 не набула чинності.
При цьому, у період з 02 квітня 2009 року до 24 жовтня 2014 року сплачені ним грошові кошти в доларах США без законних підстав відповідач зараховував на невідомий йому рахунок № НОМЕР_6, який за згодою сторін для погашення заборгованості за додатковою угодою від 18 серпня 2008 року для нього не відкривався.
Вказував, що зазначені дії відповідача спричинили йому моральні страждання, які призвели до погіршення його сну, апетиту, він став більш емоційним, що негативно відобразилося на його стосунках з оточуючими та провокувало конфліктні ситуації у родині. Моральну шкоду він оцінює у розмірі 300 тис. грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконною додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 18 серпня 2008 року;
- визнати недійсною додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 18 серпня 2008 року;
- стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь 300 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із того, що додаткова угода від 18 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит передбачає погоджену сторонами зміну умов основного зобов`язання та не може вважатись окремим кредитним договором, вона підписана сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Умови кредитного договору та додаткової угоди викладено чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування, з якими позивач погодився, підписавши договір, і додаткових вимог щодо цих умов він не заявляв. Таким чином, позивач погодився, що станом на 18 серпня 2008 року залишок його кредитної заборгованості становив 203 212,38 грн, що еквівалентно 43 937,81 доларів США. При цьому, позивач особисто подав заяву про зміну умов кредитування та погодився на таку зміну, що також спростовує його твердження про укладення спірної додаткової угоди внаслідок оману та недобросовісної підприємницької діяльності відповідача. Крім того, позивач тривалий час виконував зобов`язання за вищевказаним договором про іпотечний кредит та додаткової угоди до нього.
Доказів, які б доводили факт умисних дій чи умисної бездіяльності банку з метою обману позичальника, тиску та шантажу з боку відповідача з метою укладення спірної додаткової угоди та відсутність вільного волевиявлення у позивача на їх укладення, суду не надано.
Крім того, на підтвердження моральних страждань та причинного зв`язку між діями відповідача і переживаннями позивача не було надано суду жодних доказів. У позовній заяві відсутнє підтвердження факту спричинення позивачу моральних страждань, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2023 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що оспорювана додаткова угода до договору про іпотечний кредит підписана сторонами, які досягли згоди щодо усіх істотних умов цієї угоди, вони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. При цьому, ОСОБА_1 на момент укладення спірної додаткової угоди не заявляв додаткових вимог щодо її умов чи непогодження із ними та у подальшому виконував цю угоду, яка є невід`ємною частиною договору про іпотечний кредит. Укладення додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, якою сторони узгодили зміну валюти кредитування, не суперечило законодавству. Отже, підстав, передбачених статтями 203, 215, 230 ЦК України, статтями 11, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", для недійсності додаткової угоди до договору про іпотечний кредит позивач не довів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2023 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Новозаводського районного суду м. Чернігова. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, а тому дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Суди не врахували його доводів про те, що оспорювана додаткова угода до договору про іпотечний кредит від 18 серпня 2008 року суперечить законодавству України, зокрема, Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки її умови містять положення, що порушили його становище як споживача фінансових послуг. Банком не було надано повної, достовірної інформації про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, його не було попереджено про валютні ризики, які можуть вплинути на розмір кредиту. При цьому, надавши кредит у доларах США, банк порушив норми статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому що використання іноземної валюти за споживчими кредитами дозволяється лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Стороною кредитних договорів можуть бути лише банки, а не їх філії чи представництва.
Відповідач ввів його в оману щодо методу розрахунку узгодженого фіксованого розміру відсотків, щодо надання послуги резервування ресурсів за додатковою угодою, щодо оплати винагороди у розмірі 3 % на рік за резервування ресурсів та щодо методу розрахунку цієї винагороди. Крім того, відповідач ввів його в оману щодо вартості тіла кредиту в доларах США та ціни доларів США станом на 18 серпня 2008 року, запропонувавши надати грошові кошти в доларах США за нижчою ціною, ніж мав можливість це зробити. Також відповідач невірно вказав загальний розмір залишку заборгованості за договором про іпотечний кредит.
Заява про продаж іноземної валюти № 1 є неналежним доказом, оскільки зазначений у ній номер рахунку в іноземній валюті, з якого він доручав банку перераховувати грошові кошти в доларах США для продажу на міжбанківському валютному ринку України, не відповідає номеру рахунку, на який банк, у додатковій угоді до договору про іпотечний кредит, зобов`язався перераховувати йому кошти для використання на купівлю нерухомості.
Меморіальні ордери та копії виписок з рахунків, в яких відображаються проведені фінансові операції, не мають обов`язкових реквізитів, тому не можуть бути належним доказом.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що 25 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № CNGLG40000003666, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у сумі 201 168 грн, а він зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути на рахунок № НОМЕР_1 щомісячними рівними частинами у сумі не менше 2 679,98 грн кредит у розмірі 201 168 грн, сплатити нараховані банком відсотки за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних, а також інші платежі у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту на час надання кредиту. Кредит надавався строком погашення не пізніше 25 лютого 2028 року на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу від 25 лютого 2008 року № 739, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Для виконання цього договору банк відкрив позичальникові рахунок: НОМЕР_1, для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 25 лютого 2008 року № CNGLG40000003666 (т. 1, а. с. 15-22).
Згідно з повідомлення ОСОБА_1 від 14 липня 2008 року вбачається, що він звернувся до керівництва бізнесу і іпотечного кредитування з повідомленням про прийняття ним рішення змінити валюту кредита за договором про іпотечний кредит від 25 лютого 2008 року № CNGLG40000003666. Просив залишок заборгованості за вказаним договором у розмірі 203 212,38 грн конвертувати у валюту долари США по курсу процесингу на дату складання додаткової угоди до договору (т. 1, а. с. 116).