ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 285/5662/22
провадження № 61-15517св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Звягельська міська рада Житомирської області,
третя особа - Державна інспекція архітектури та містобудування України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Звягельської міської ради Житомирської області, третя особа - Державна інспекція архітектури та містобудування України, про визнання права власності на самочинне будівництво.
Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,00275 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва індивідуальних гаражів, на якій протягом 2003 року він побудував одноповерховий гараж.
01 серпня 2022 року Новоград-Волинським міжміським бюро технічної інвентаризації Житомирської області на його ім`я було виготовлено технічний паспорт на вказаний гараж.
Відповідно до довідки № 10/20 від 16 вересня 2022 року одноповерховий гараж № НОМЕР_1 відповідає вимогам державних будівельних норм, побудований в межах відведеної земельної ділянки відповідно до містобудівних вимог відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд, та може використовуватись за призначенням.
Позивач зазначав, що у вересні 2022 року він вирішив зареєструвати право власності на вказаний гараж, але йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю у повному обсязі документів.
Вказував, що, оскільки будівництво гаража було проведено ще у 2003 році, то на даний час у нього немає відповідної документації, яка давала б йому право виконувати будівельні робити та затвердженого в установленому прядку проекту. Гараж має статус самочинно збудованого об`єкту. Узаконення у позасудовому порядку гаража є неможливим, тому він змушений звернутися до суду із позовом про визнання права власності на гараж.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2023 року у складі судді Літвин О. О. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач самочинно побудував гараж на належній йому на праві власності земельній ділянці, яка була виділена саме для цих цілей, він не порушує нормативних містобудівних вимог, придатний до нормальної експлуатації і може використовуватись за призначенням, питання щодо прийняття гаража в експлуатацію було предметом розгляду компетентного державного органу, а іншого шляху оформлення права власності на гараж, ніж звернення з відповідним позовом до суду, у позивача немає.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України задоволено.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на ті обставини, що ОСОБА_1 здійснив будівництво гаража без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи: дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкту (будівельного паспорта). При цьому, районний суд також не врахував, що довідка Управління містобудування, архітектури та земельних відносин № 10/22 від 16 вересня 2022 року встановлює лише відповідність розташування оскаржуваного об`єкта вимогам ДБН, однак вона не є доказом відсутності порушень будівельних норм.
Апеляційний суд зазначив, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного орану, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 здійснив будівництво гаража, хоча і на земельній ділянці, яка і була відведена йому для цієї мети, однак без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи: дозволу на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт), проєкта (будівельного паспорта), і позивач не звертався до компетентного державного органу з приводу набуття права власності та введення об`єкта до експлуатації у встановленому законом порядку, відсутні підстави для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Житомирського апеляційного суду від 25 вересня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 06 квітня 2023 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що спірний гараж побудований у 2003 році, а відповідно до чинного на той час законодавства у нього не було обов`язку отримувати дозвіл на його будівництво та виготовлення проєкту (будівельного паспорту). На час звернення (07 березня 2023 року) ним до Державної інспекції архітектури та містобудування України змінилося законодавство, яке регулює порядок прийняття гаража в експлуатацію, тому він не міг ні подати загальну декларацію у зв`язку з відсутністю у нього дозволу на будівництво, ні декларацію згідно з Додатком № 5 до пункту 10 Порядкуприйняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року у зв`язку з відсутністю рішення суду про визнання права власності на гараж.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) та постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц (провадження № 61-19875св18) від 25 березня 2019 року у справі № 1806/2-1093/2011 (провадження № 61-19025св18), від 10 квітня 2019 року у справі №459/28/11-ц (провадження № 61-13513св18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17 (провадження № 61-1978св20), від 04 серпня 2021 року у справі № 640/20369/18 (провадження № К/9901/30691/19), від 30 листопада 2022 року у справі № 753/7476/16 (провадження № 61-6470св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,00275 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ №049650 від 03 січня 2002 року та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0500872352022 від 13.09.2022 року (а. с. 6-10).
01 серпня 2022 року КП "Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської області виготовило на замовлення ОСОБА_1 технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12-16).
Згідно з довідкою Управління містобудування, архітектури та земельних відносин Новоград-Волинської міської ради № 10/20 від 16 вересня 2022 року одноповерховий гараж № НОМЕР_1, розташований на АДРЕСА_1, відповідає вимогам державних будівельних норм, побудований в межах відведеної земельної ділянки у відповідності до містобудівних вимог відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд та може використовуватись за призначенням (а. с. 11).
27 березня 2023 року ДІАМ України було надано відповідь № 2189/05/13-23 на звернення ОСОБА_1 від 07 березня 2023 року, в якій роз`яснено порядок отримання дозвільних документів, а також зазначено правові основи та порядок проектування, будівництва і введення в експлуатацію об`єктів (а. с. 51-52).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.