Постанова
Іменем України
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 333/6289/22
провадження № 61-1371св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Червинської М. Є.,
учасники справи
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Запорізька міська рада, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2023 року в складі судді: Тучкова С. С., та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2024 року в складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2022 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися із позовом до Запорізької міської ради, ОСОБА_3, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачі направили поштою заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О., яка раніше за претензією ОСОБА_3 завела спадкову справу. Проте нотаріус відмовила позивачам у видачі свідоцтв про право на спадщину у зв`язку з тим, що пропущений строк для прийняття спадщини. Водночас позивачі пропустили строк для прийняття спадщини з поважних причин.
Так, спадкодавець зловживала спиртними напоями, вела бродяжницький спосіб життя та зникнула ще у 2004 році. 14.01.2021 року батька позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 викликали до поліції для проведення впізнання за фотокартками трупа невідомої жінки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у відділенні 5 МКЛ в м. Запоріжжі від отруєння неуточненою отруйною речовиною. На наданих фотографіях ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_5 .
У лютому 2021 року після встановлення місця поховання спадкодавця, внесення необхідних змін до актового запису про її смерть, які дозволили ідентифікувати спадкодавця та отримання свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 повідомив про цей факт позивачів. Тобто до 03.02.2021 (дня видачі свідоцтва про смерть спадкодавця) позивачі взагалі не знали і не могли знати про смерть спадкодавця та навіть не було юридично встановленого факту її смерті, а відтак формальних підстав вважати, що відкрилась спадщина. Наведені об`єктивні, непереборні та істотні труднощі перешкоджали позивачам реалізувати своє право на прийняття спадщини раніше.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили:
визначити додатковий строк тривалістю шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяв про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 .
Стягнуто з Запорізької міської ради та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі по 496,20 грн з кожного.
Стягнуто з Запорізької міської ради та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору у розмірі по 496,20 грн з кожного.
Стягнуто з Запорізької міської ради та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі по 6 000 грн з кожного.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
підтверджено доводи позивачів про те, що на час смерті ОСОБА_5 не було достовірно встановлено її особу, а тому були відсутні офіційні дані про її смерть, що об`єктивно унеможливлювало реалізацію позивачами своїх спадкових прав. До лютого 2021 року позивачі не тільки не знали про смерть ОСОБА_5, але й не було юридично встановленого (зареєстрованого) факту смерті саме її, а тому навіть були відсутні формальні підстави вважати, що відкрилась спадщина після її смерті. Наведені об`єктивні, непереборні та істотні труднощі перешкоджали позивачам реалізувати своє право на прийняття спадщини;
позивачі у шестимісячний строк з дня офіційної реєстрації смерті саме ОСОБА_5, видачі відповідного свідоцтва про смерть і повідомлення їм свідком про факт смерті ОСОБА_5 направили нотаріусу заяви про прийняття спадщини, що свідчить про їх добросовісність та бажання прийняти спадщину;
суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року в справі № 645/7452/19, де зауважується, що відсутність офіційних даних, а відтак - достовірних відомостей про смерть саме конкретної особи є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини;
позивачі з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_5 не звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки формально у червні 2019 року смерть ОСОБА_5 була зареєстрована як смерть іншої особи, через що у позивачів були відсутні достовірні відомості про її смерть і відкриття спадщини, а тому причини пропуску позивачами строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 є поважними, відтак наявні правові підстави для задоволення позову та визначення позивачам додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили;
позивачі при поданні позовної заяви сплатили судовий збір у розмірі 992,40 грн кожний, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 6, 6а). Відповідачі не довели неспівмірність витрат на правову допомогу, понесених позивачем ОСОБА_1 у сумі 12 000 грн. Натомість позивач ОСОБА_1 надав суду всі документи на підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають вищезазначеним вимогам ЦПК України, зокрема: копії договору про надання правової допомоги від 07 грудня 2021 року № 99/1, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1074856, акта-розрахунку надання послуг від 21 квітня 2023 року, квитанції від 21 квітня 2023 року (а. с. 24, 26, 127-128). З огляду на рівність відповідачів при стягнені з них судових витрат суд вбачає за необхідне стягнути з відповідачів Запорізької міської ради та ОСОБА_3 на користь: позивача ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі по 496,20 грн з кожного; позивача ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору у розмірі по 496,20 грн з кожного; позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі по 6000 грн з кожного.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Запорізької міської ради залишено без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2023 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_3 та Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі по 3 000 грн з кожного.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
викладені у позовній заяві обставини та час, коли позивачі дізнались про смерть ОСОБА_5, повністю підтверджується письмовими доказами. Також підтверджено доводи позивачів про те, що на час смерті ОСОБА_5 не було достовірно встановлено її особу, а тому були відсутні офіційні дані про її смерть, що об`єктивно унеможливлювало реалізацію позивачами своїх спадкових прав. До лютого 2021 року позивачі не тільки не знали про смерть ОСОБА_5, але й не було юридично встановленого (зареєстрованого) факту смерті саме її, а тому навіть були відсутні формальні підстави вважати, що відкрилась спадщина після її смерті. Наведені об`єктивні, непереборні та істотні труднощі перешкоджали позивачам реалізувати своє право на прийняття спадщини. Суд першої інстанції врахував, що позивачі у шестимісячний строк з дня офіційної реєстрації смерті саме ОСОБА_5, видачі відповідного свідоцтва про смерть і повідомлення їм свідком про факт смерті ОСОБА_5 направили нотаріусу згадані заяви про прийняття спадщини, що свідчить про їх добросовісність та бажання прийняти спадщину. Враховуючи викладене, суд першої інстанції визнав доведеним, що позивачі з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_5 не звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки формально у червні 2019 року смерть ОСОБА_5 була зареєстрована як смерть іншої особи, через що у позивачів були відсутні достовірні відомості про її смерть і відкриття спадщини, а тому причини пропуску позивачами строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 є поважними, відтак наявні правові підстави для задоволення позову та визначення позивачам додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили. У червні 2019 року смерть ОСОБА_5 була зареєстрована як смерть іншої особи, через що у позивачів були відсутні достовірні відомості про її смерть і відкриття спадщини, позивачі з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті ОСОБА_5 не звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують вказане;
доводи апеляційної скарги Запорізької міської ради щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині стягнення з Запорізької міської ради витрат на оплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів не приймаються до уваги. Суд першої інстанції, враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, дійшов правильного висновку, що співмірною є компенсація витрат відповідачів на оплату судового збору в розмірі 496,20 грн (кожному позивачу) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн з кожного;
судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Пономарьов Д.В. подав копії наступних документів: договору про надання правової допомоги від 07.12.2021 №99/1; ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1074856, акта-розрахунку надання послуг від 21 квітня 2023, квитанції від 21 квітня 2023 року (а. с. 24, 26, 127-128). Беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, суд зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, за відсутності відомостей про витрачений ним час на надання таких послуг. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн з кожного;
у межах розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Малишева О.В. та сплатив за це 12 000 гривень, з яких: юридичний аналіз апеляційних скарг та надання правової консультації - 1 000 гривень, складення відзивів на апеляційні скарги - 8 000 гривень, підготовка до розгляду справи та представництво в судових засіданнях у суді апеляційної інстанції - 3 000 грн. Вказані обставини підтверджуються наданими суду Договором про надання правової допомоги №99/2 від 04.12.2023 року, ордером АР №1152679 від 04 грудня 2023 року, актом-розрахунком надання послуг від 11 грудня 2023 року, квитанцією № 39 від 11 грудня 2023 року. Колегія суддів вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із складністю справи, разом із цим, колегія суддів дійшла висновку про доцільність стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі по 3 000 грн з кожного.
Аргументи учасників справи
16 лютого 2024 року ОСОБА_3 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 січня 2024 року, в якій просила:
скасувати оскаржені рішення;
ухвалити нове про відмову у задоволенні позову;
вирішити питання про стягнення судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо;
постановою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 333/8115/21 постанову Запорізького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року скасовано, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року залишено в силі, визначено ОСОБА_3 додатковий строк 2 місяці для прийняття спадщини. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року позов ОСОБА_3 задоволено, визначено ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалістю у два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили. У справі № 333/8115/21 встановлено, що поважними причинами пропуску строку на подання спадщини для всіх спадкоємців є період із 13.06.2019 по 03.02.2021 року, тобто, позивачі повинні були доводити причини тривалого не звернення до нотаріуса у інший період часу, а саме з часу впізнання тіла ОСОБА_5 до моменту подання заяви нотаріусу 10 січня 2021 року по 28 липня 2021 року;
судовим рішенням у справі № 333/8115/21 встановлено, що ні спадкоємці за законом, ні спадкоємиці за заповітом з об`єктивних причин у період час з 13 червня 2019 року (день смерті спадкодавці) по 03 лютого 2021 року (день винесення змін до актового запису про її смерть) не могли вчинити дії щодо прийняття спадщини і ці причини є поважними, але, визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини) після смерть ОСОБА_5 закінчився 13 грудня 2019 року, проте з об`єктивних та непереборних перешкод спадкоємці не могли реалізувати своє право на прийняття спадщини до 02 лютого 2021 року. Таким чином, позивачі у цій справі повинні були обґрунтувати та зазначити суду поважні причини пропуску строку у період часу з 03 лютого 2021 року (день винесення змін до актового запису про її смерть, бо період часу до цієї дати вже визнаний судом поважним для всіх спадкоємців) по 29 липня 2021 року (день подання позивачами заяв нотаріусу про прийняття спадщини. Але, ні позовна заява, ні судові рішення не містять посилання на жодну з причин, які перешкоджали позивачам у цей період, а не з 13 червня 2019 року по 03 лютого 2021 року подати відповідні заяви до нотаріальної контори. Позивачі у шестимісячний строк з дня, коли дізналися про смерть спадкодавця, чекали ще 6 місяців і лише 29 липня 2021 року звернулися із заявами про прийняття спадщини. Причини, з яких вони одразу, після 03 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку не направили своєчасно заяви про прийняття спадщини нотаріусу ні у позовній заяві, ні у оскаржуваному рішенні не зазначені і це було доводом апеляційної скарги;
до суду з цим позовом позивачі звернулися через два роки після отримання інформації про смерть спадкодавця і через 3 роки 6 місяців після фактичної смерті, не зазначивши причину цього, тоді як ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса з претензією кредитора 16 березня 2021 року, тобто через три тижні від 25 лютого 2021 року, коли дізналася про дату смерті ОСОБА_5 . Суд визнав цей строк своєчасним, а вже 19 листопада 2021 року звернулась до суду з позовною заявою про прийняття спадщини, а позивачі не скористалися навіть поданням зустрічного позову у справі № 333/8115/21;
суди не обґрунтували, яким чином відповідачі перешкоджали позивачам у своєчасному зверненні до нотаріуса з відповідними заявами, тому відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
08 квітня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 березня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 19 грудня 2019 року у справі № 755/14798/18; від 22 листопада 2023 року у справі № 333/8115/21; від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17; від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17; від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21; від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19; від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17; від 27 квітня 2023 року у справі № 750/13008/21; від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21; від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16; від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18; від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18; від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц; від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц; від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18; від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц; від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц; від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18; від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17; від 12 серпня 2019 року у справі № 905/945/18; від 16 жовтня 2019 року у справі № 906/936/18; від 06 травня 2021 року у справі № 910/6116/20; від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17; від 15 липня 2020 року у справі № 758/15327/17; від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17 та постановах Верховного Суду України: від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17; від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який є позивачем у справі.
ОСОБА_8 є матір`ю ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_8 присвоєно прізвище " ОСОБА_10".
ОСОБА_9 при одруженні змінила прізвище на " ОСОБА_11".
Тобто ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03 лютого 2021 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 43 років у Вознесенівському районі міста Запоріжжя, про що 27 червня 2019 року складено відповідний актовий запис № 328.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після померлої ОСОБА_5
16 березня 2021 року приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. на підставі претензії відповідача ОСОБА_3 завела спадкову справу № 10/2021 після смерті ОСОБА_5
28 липня 2021 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 надіслали до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. заяви за змістом яких вони заявили, що повністю приймають як спадкоємці першої черги за законом спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 .
Постановою про відмову у вчинені нотаріальних дій від 21 вересня 2022 року № 136/02-31 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я. О. відмовила ОСОБА_2, ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, у зв`язку з тим, що пропущений строк для прийняття спадщини.
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_5 № 328 від 27 червня 2019 року первинно було зазначено її по батькові як " ОСОБА_12", дата народження " ІНФОРМАЦІЯ_5", вік "44". Заявником реєстрації смерті був співробітник КУ "Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи" Запорізької обласної ради. Громадянство, місце проживання, місце народження документами не підтверджено. Відомості про померлу особу внесено на підставі остаточного лікарського свідоцтва про смерть. 02 лютого 2021 року внесено зміни у вказаний актовий запис, а саме: по батькові " ОСОБА_12" змінено на " ОСОБА_13", вік з "44" змінено на "43", дату народження з " ІНФОРМАЦІЯ_5" змінено на " ІНФОРМАЦІЯ_6".
Згідно з протоколом пред`явлення трупа для впізнання від 14 січня 2021 року у приміщенні Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області ОСОБА_6 пред`явлено для впізнання фотокартку трупа невідомої жінки, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у відділенні 5 МКЛ в м. Запоріжжі. Оглянувши фотокартку, ОСОБА_6 заявив що це труп його жінки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року в справі № 333/8115/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_6, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позов ОСОБА_3 задоволено. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 -тривалістю у два місяці, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.
У рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2022 року у справі № 333/8115/21 встановлено, що:
рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 лютого 2019 року по справі №333/4201/17 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. 29 лютого 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №86. Визнано за ОСОБА_6 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 ;
20 січня 2020 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення у цивільній справі №333/4061/19 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 411 000 грн за недійсним договором купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2, укладеним 26 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ;