Постанова
Іменем України
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 754/14758/20
провадження № 61-17042св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за борговими розписками
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року у складі судді Таран Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Мельник Я. С., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти за борговою розпискою в сумі 650 000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 36 782,86 грн, 3 % річних у сумі 25 501,36 грн, неустойку в сумі 24 257,77 грн; стягнути з ОСОБА_3 на свою користь грошові кошти за борговою розпискою в сумі 25 000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 478,77 грн, 3 % річних у сумі 350,06 грн, неустойку в сумі 2 456,16 грн; стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь моральні збитки в сумі 10 000,00 грн.
Посилався на те, що 09 серпня 2017 року між ним і ОСОБА_2 укладено договір позики, на підставі якого позичальник отримав безвідсоткову позику в розмірі 650 000,00 грн, що підтверджується розпискою. Станом на 20 серпня 2020 року позичальник не здійснив жодного платежу в рахунок повернення позики. 13 грудня 2019 року на адресу позичальника направлено вимогу про повернення боргу, яка виконана не була.
Крім того, 09 серпня 2017 року між позивачем і ОСОБА_3 укладено договір позики, на підставі якого, позичальник отримав від позивача безвідсоткову позику в сумі 250 000,00 грн, що підтверджується розпискою. Станом на 20 серпня 2020 року позичальник здійснив часткове повернення грошових коштів, однак станом на дату звернення із цим позовом до суду залишилась несплаченою сума в розмірі 25 000,00 грн.
Зазначене є підставою для стягнення з відповідачів боргу за розписками. Крім того, оскільки відповідачі не виконали взятих на себе зобов`язання і не повернули борг вчасно, позивач має право отримати від них інфляційні збитки і 3 % річних згідно зі статтею 625 ЦК України та неустойку згідно зі статтею 549 ЦК України. Крім того, невиконання відповідачами своїх зобов`язань завдало позивачу моральних страждань, що є підставою для стягнення з них моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 08 серпня 2022 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою в розмірі 650 000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 36 782,86 грн, 3 % річних у сумі 25 501,36 грн, неустойку в сумі 24 257,77 грн. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 25 000,00 грн, інфляційні збитки в сумі 478,77 грн, 3 % річних у сумі 350,06 грн, неустойку в сумі 2 456,16 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю заявлених вимог.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 03 жовтня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Тігішвілі Г. Г. залишив без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. Жодних доказів, які свідчили би про те, що підпис на розписці та договорі виконані не скаржником, не надано. Підстав ставити під сумнів висновки експерта, викладені у висновку від 17 червня 2022 року № 1-17/06, у суду немає, тому висновки суду щодо відсутності підстав для призначення експертизи є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 28 листопада 2023 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 08 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції із дотриманням правил територіальної підсудності, а саме - за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 .
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення прави.
Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.
Суд виніс рішення на підставі недопустимого висновку експерта від 17 червня 2022 року № 1- 17/06, який не відповідає вимогам Інструкції про проведення судових експертиз, не охоплює питання, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, та не був наданий для ознайомлення відповідачу ОСОБА_2 і його адвокату Тігішвілі Г. Г.; суд безпідставно відхилив клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування документа під назвою "Розписка від 09.08.2017" та призначення судової почеркознавчої експертизи. Допущені судом першої інстанції порушення суд апеляційної інстанції не усунув, адже необґрунтовано відхилив клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування документа під назвою "Розписка від 09.08.2017"; необґрунтовано відхилив клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи, а саме експертизи почерку, а не підпису; не допитав судового експерта ОСОБА_4 щодо того, чи надавалися їй для дослідження оригінали чи копії документів.
ОСОБА_2 не мав змоги самостійно залучити експерта для проведення почеркознавчої експертизи та надати суду відповідний висновок експерта із цих самих питань, адже не мав оригіналу такої розписки, тому в клопотанні про призначення експертизи просив витребувати оригінал розписки у ОСОБА_1 .
У цій справі предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині вирішення заявлених позовних вимог до ОСОБА_2 (стаття 400 ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
26 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
09 серпня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір позики, на підставі якого позичальник отримав від позикодавця безвідсоткову позику в розмірі 650 000,00 грн, що підтверджується розпискою від 09 серпня 2017 року.
Згідно з пунктом 2.3 договору позики позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики частинами відповідно до графіка: 31 січня 2018 року - 108 333,00 грн; 31 липня 2018 року - 108 333,00 грн; 31 січня 2019 року - 108 333,00 грн; 31 липня 2019 року - 108 333,00 грн; 31 січня 2020 року - 108 333,00 грн; 31 липня 2020 року - 108 333,00 грн.
Однак станом на 20 серпня 2020 року позичальник не здійснив жодного платежу в рахунок повернення позики.
13 грудня 2019 року позивач на адресу ОСОБА_2 направив вимогу, яка залишилася без виконання.
Згідно з висновком експерта від 17 червня 2022 року № 1-17/06 за результатами проведення почеркознавчої експертизи Українського центру судових експертиз підпис від імені ОСОБА_2, зображення якого міститься нижче зображення запису: " ОСОБА_2" у технічній копії розписки, що починається та закінчується словами: "Розписка Я, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 …" та "… без будь-якого примусу, тиску чи обману 09 серпня 2017 р. ОСОБА_2" від 09 серпня 2017 року та підписи від імені ОСОБА_5, зображення яких міститься у графі "Позичальник" на першій сторінці, у графі "Підписи сторін: Позичальник" та у графі "Позичальник", що міститься у правому нижньому кутку на другій сторінці у технічній копії договору позики, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, від 09 серпня 2017 року, виконані самим ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до пункту 2.2 договору позики від 09 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, факт передачі позикодавцем зазначеної у договорі суми засвідчується розпискою позичальника, написаною власноруч.
Отже, єдиним належним і допустимим доказом отримання ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики від 09 серпня 2017 року є розписка, написана ним власноруч.
За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.