ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 686/358/23
провадження № 61-18301св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бейлика Михайла Беніаміновича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у складі колегії суддів П`єнти І.В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила витребувати від ОСОБА_2 на її користь одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1, площею 124,9 кв. м, розміщений на земельній ділянці площею 0,025 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1062.
Зазначала, що 02 вересня 2015 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів на суму 30 000,00 доларів США, які позичальник зобов`язувався повернути до 31 грудня 2018 року.
03 вересня 2015 між нею та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого стали майнові права на одноквартирний житловий будинок, який буде побудований ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею до 125 кв. м на земельній ділянці площею 0,025 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1062. Відповідно до пункту 1.3 договору за взаємною згодою сторін продаж майнових прав (ціна) на одноквартирний житловий будинок здійснюється за 659 658,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 доларів США, та може бути проведений покупцем до закінчення готовності будинку. У разі збільшення вартості будівельних матеріалів, зміни курсу долара США, збільшення витрат на будівництво, сторони можуть вносити зміни у цей договір.
Зазначала, що між нею та ОСОБА_3 за взаємною згодою відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, вона здійснила оплату за договором купівлі-продажу майнових прав. Однак ОСОБА_3 після завершення будівництва зареєстрував спірне нерухоме майно на власне ім`я, чим порушив умови договору, отримані грошові кошти не повернув, почав ухилятися від зустрічі та ігнорувати телефонні дзвінки.
Посилалася на те, що за наявності договору купівлі-продажу майнових прав з ОСОБА_3 у неї виникли права на будинок на АДРЕСА_1 . На момент звернення з позовом він зареєстрований за її невісткою - ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20 лютого 2020 року, за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 зазначене нерухоме майно.
Вказувала, що вона нотаріально посвідченою довіреністю уповноважила свого сина - ОСОБА_4 розпоряджатись належним їй майном, а він здійснив реєстрацію права власності на будинок на свою дружину - ОСОБА_2 . Таким чином, відповідачка має у власності будинок, що не може їй належати в силу викладених вище обставин, а тому він повинен бути повернутий законному власнику.
Просила витребувати від ОСОБА_2 одноквартирний житловий будинок на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
04 вересня 2023 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що житловий будинок на АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_2 у ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 20 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я. О.Вказаний договір є чинним і ніким не оспорюється, а, отже, ОСОБА_2 є власником вказаного будинку.
Позивачка вважає себе інвестором, а спірний будинок об`єктом інвестування. Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 є власником спірного майна, адже договір купівлі-продажу майнових прав між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений у простій письмовій формі та є нікчемним. Оскільки на момент вчинення договору купівлі-продажу майнових прав між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 він не був нотаріально посвідченим, відсутні підстави вважати, що цей договір створив для сторін будь-які юридичні наслідки, а тому твердження позивачки про те, що вона є власником спірного майна на підставі вказаного договору, суд оцінює критично. Стосовно посилань позивачки на договір позики від 02 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та нею, то він пов`язаний лише з особистими зобов`язаннями між його сторонами щодо грошової позики, а тому суд критично оцінює посилання позивачки на те, що між ними відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог.
04 грудня 2023 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу Бейлика М. Б., подану від імені ОСОБА_1, задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, тому забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи. Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи. Позивачка посилалась на те, що спірний житловий будинок є її власністю, оскільки вона сплатила кошти на його будівництво за договором купівлі-продажу майнових прав з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог за договором позики від 02 вересня 2015 року. Проте факт укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 03 вересня 2015 року як такий без надання належних та допустимих доказів виконання зобов`язань за ним в частині сплати в повному обсязі коштів на виконання умов договору чи зарахування зустрічних вимог, не свідчить про набуття позивачкою будь-яких майнових прав чи права власності на спірний житловий будинок. Позивачкою не доведено наявність майнових прав на спірне новостворене майно та набуття нею права вимоги щодо переходу права власності на об`єкт будівництва - одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 . Помилковим є посилання суду першої інстанції на нікчемність договору купівлі-продажу майнових прав від 03 вересня 2015 року, оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить жодних спеціальних вимог щодо форми купівлі-продажу майнових прав на нерухомість та обов`язковості його нотаріального посвідчення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бейлик М. Б. через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2023 року, просить її скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 918/541/18, від 15 січня 2020 року у справі № 209/3022/16 (провадження № 61-8487св18), від 22 січня 2021 року у справі № 910/11116/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 761/33621/18 (провадження № 61-5484св20), про те, що згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог; спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент висловлення учасником відповідних правовідносин волевиявлення у відповідній формі, зокрема письмовій, що містить чітке однозначне волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням; моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Між нею та ОСОБА_3 за взаємною згодою відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами позики й купівлі-продажу майнових прав, тобто вона здійснила оплату майнових прав на будинок. Апеляційний суд указані договори та висновки експерта, який підтвердив справжність підпису ОСОБА_3 на договорі купівлі-продажу майнових прав від 03 вересня 2015 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи
02 вересня 2015 року між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_3 як позичальником укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передала у власність, а позичальник прийняв грошові кошти у розмірі 30 000,00 доларів США із зобов`язанням повернути позику до 30 вересня 2018 року (а. с. 9). У вказаному договорі сторони засвідчили, що одержання позики не пов`язано зі здійсненням підприємницької діяльності будь-якої із сторін, але виключно для потреб (сімейних) позичальника (пункт 2).
03 вересня 2015 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_1 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець передав, а покупець прийняла майнові права на одноквартирний житловий будинок, який буде побудований ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 орієнтовною площею до 125 кв. м на земельній ділянці площею 0,025 га, кадастровий номер 6825083600:01:001:1062.
Відповідно до пункту 1.3 договору за взаємною згодою сторін продаж майнових прав (ціна) на одноквартирний житловий будинок здійснюється за 659 658,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 доларів США, та може бути проведений покупцем до закінчення готовності будинку. У разі збільшення вартості будівельних матеріалів, зміни курсу долара США, збільшення витрат на будівництво, сторони можуть вносити зміни у цей договір (а. с. 10).
Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу майнових прав продавець зобов`язується здійснити будівництво будинку за рахунок оплати грошових коштів зі сторони покупця. Строк закінчення будівництва одноквартирного житлового будинку до 30 червня 2016 року.
Зворотна сторона наявної у справі копії договору купівлі-продажу майнових прав (а. с. 10 / зворот) містить напис "Прошу зарахувати зустрічні зобов`язання" за підписом позивачки та напис "Зараховані зобов`язання" за підписом ОСОБА_3, справжність якого підтверджена висновком експерта від 12 квітня 2023 року № СЕ-19/123-23/3523-ПЧ (а. с. 108-111).
04 лютого 2016 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області здійснено реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, від 04 лютого 2016 року ХМ № 142160350341, відповідно до якої об`єктом є одноквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 10-13).
12 лютого 2016 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 124,9 кв. м (а. с. 69).
20 лютого 2020 року між ОСОБА_3 (продавцем) та ОСОБА_6 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу будинку, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Романішиним Я. О. та зареєстрований в реєстрі за № 345, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 124,9 кв. м, житловою площею 36 кв. м (а. с. 7-8). Відповідно до пункту 2.1 договору продаж майна за домовленістю здійснюється за 100 000,00 грн, які були одержані продавцем від покупця до оформлення цього договору у встановленому законом порядку. Абзацом 2 пункту 4.10 вказаного договору купівлі-продажу визначено, що згода іншого з подружжя покупця на укладення цього договору отримана у встановленому законом порядку, зміст її доведено до сторін договору (заява чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_4 від 20 лютого 2020 року) (а. с. 68).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Позивачка вважає себе інвестором, а спірний будинок об`єктом інвестування, відчуженим без її згоди як власника майна третій особі.
Частиною третьою статті 4 Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ "Про інвестиційну діяльність" (тут і далі - Закон № 1560-ХІІ, у редакції, чинній на момент укладення договору майнових прав) закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.
Відповідно до пункту 5 статті 7 Закону № 1560-ХІІ інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права).
Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону № 1560-ХІІ інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.
Статтею 2 Закону України від 19 червня 2003 року № 978-ІV "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (у редакції, чинній на момент укладення договору майнових прав) вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном; закріплення об`єкта інвестування за довірителем - встановлення правовідносин між довірителем та управителем на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва, за яких у довірителя виникає право вимоги на цей об`єкт інвестування в майбутньому.
Згідно зі статтею 177 ЦК України до об`єктів цивільних прав відносяться речі, майнові права та інше. Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).
За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.
Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.