ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 358/1501/15-ц
провадження № 61-4653св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчук М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року у складі судді Поліщука А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позову та судових рішень
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивований тим, що його мати - ОСОБА_3 на його прохання заповіла все своє майно його сину - ОСОБА_2 (її онукові), але потім з вини відповідача та його дружини раптово померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що відповідач з дружиною навмисно нанесли шкоду здоров`ю його матері, внаслідок чого остання померла, в зв`язку з чим він вважає, що зазначений заповіт слід визнати недійсним.
Просив суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений 09 липня 1999 року секретарем виконавчого комітету Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області Доброштан Т. Ф .
Заочним рішенням Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем в судовому засіданні не надано суду доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 під час укладення заповіту його бабою - ОСОБА_3 та після його підписання діяв з метою позбавлення її життя, щоб скористатися цим та отримати майно у спадок, оскільки фактично право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 він отримав лише після рішення суду та державної реєстрації права власності у 2012 році на це майно. Крім того, позивач пропустив позовну давність для захисту своїх прав (три роки), оскільки заповіт був складений в 1999 році і позивач ОСОБА_1 знав про це, оскільки сам просив свою матір оформити цей заповіт на свого сина - відповідача у справі, але з позовом про визнання заповіту недійсним звернувся до суду за захистом своїх прав лише у 2015 році.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви та судових рішень
18 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у цій справі та рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11 за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району про визнання права власності на спадкове майно.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року у справі № 2-917/11, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Крім того, роз`яснено ОСОБА_2, що підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року справа № 358/1501/15-ц у справі
№ 2-917/11 відсутні.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 2-917/11 (провадження № 61-8029св19) касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зазначив, що викладення судом першої інстанції висновку про немотивованість заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року і її невідповідність вимогам, визначеним статтею 426 ЦПК України, в ухвалі, якою відкрито провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у іншій справі № 2-917/11 у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району про визнання права власності на спадкове майно, є порушенням норм процесуального права.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 06 липня 2020 року роз`єднано вимоги, викладені в заяві ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11 та заочного рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у справі № 358/1501/15-ц, у самостійні провадження.
Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 21 жовтня 2015 року - визнано неподаною та повернуто заявнику.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2020 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 12 серпня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розпорядженням в. о. голови Богуславського районного суду Київської області від 11 серпня 2021 року справу № 358/1501/15-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами передано до найбільш територіально наближеного суду - Миронівського районного суду Київської області, оскільки неможливо обрати суддю для розгляду даної справи.
Відповідно до наявної у матеріалах справи заяви ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року, з урахуванням уточнень, викладених у заяві від 15 липня 2020 року, підставами перегляду за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року, заявник зазначає наступні обставини:
суддя Богуславського районного суду Київської області Якутюк В. С. будучи зацікавленою особою, приймаючи рішення від 21 жовтня 2015 року ухилився від відповіді по пункту 2 його позовної заяви щодо визнання за ним права власності на майно його матері відповідно до статті 1261 ЦПК України;
відповідачем ОСОБА_2 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
незгодою із застосуванням Богуславським районним судом Київської області норм глави 85 "Спадкування за заповітом" замість норм глави 86 "Спадкування за законом" ЦК України;
відповідач ОСОБА_2 заподіяв шкоди здоров`ю спадкодавця ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
нововиявленою обставиною для перегляду рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року є також рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11;
нововиявленою обставиною є стаття 535 ЦК України (в редакції 1963 року), яка передбачає обов`язкову частку в спадщині в розмірі 2/3 спадщини, що є підставою для безумовного скасування рішення від 21 жовтня 2015 року;
зі змісту рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 листопада 2015 року заявник дізнався, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину по заповіту, а право власності отримав на підставі рішення Богуславського районного суду від 17 листопада 2011 року. Тому в апеляційній скарзі на рішення суду від 21 жовтня 2015 року він просив розглядати справу не з точки зору законним чи незаконним є заповіт, а щодо законності рішення суду від 17 листопада 2011 року. Проте Апеляційний суд Київської області не розглянув дане питання.
В заяві ОСОБА_1 зазначив, що правовою підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами є пункти 2, 2-1, та 3 статті 361 ЦПК України.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що в заяві ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави для перегляду судового рішення. Судами не встановлено того, що: рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року по цивільній справі № 2-917/11 за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району про визнання права власності на спадкове майно, на якому ґрунтується це рішення, було скасоване; існування вироку або ухвали про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі. Тому не встановлено існування істотних для справи обставини, що не були встановлені Богуславським районним судом Київської області та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для його перегляду згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України.
Апеляційний суд також зазначив, що в заяві про скасування рішення за нововиявленими обставинами позивач посилається на ту обставину, що судом в рішенні від 21 жовтня 2015 року не було належним чином розглянуто його позовну вимогу про визнання за ним права власності на спадкове майно на підставі статті 1261 ЦК України, як за спадкоємцем першої черги за законом, який має право на обов`язкову частку у спадщині, також правильно не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки підставою його позовних вимог про визнання заповіту недійсним ОСОБА_1 визначив ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 шахрайським шляхом домігся переоформлення заповіту матері позивача ОСОБА_3 на своє ім`я і разом зі своєю дружиною умисно нанесли шкоду здоров`ю матері позивача, що призвело до її передчасної смерті. При цьому неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, інші процесуальні недоліки розгляду справи, про наявність яких стверджує ОСОБА_1, не вважаються нововиявленими обставинами, а є підставами для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Щодо обставини про те, що ОСОБА_2 пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, то зазначена обставина також не є нововиявленою згідно частини другої статті 423 ЦПК України, оскільки, по-перше, на цю обставину позивач посилався в апеляційній скарзі на заочне рішення суду від 21 жовтня 2015 року; по-друге, зазначена обставина не має правового значення при вирішенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним з підстав, що викладені ОСОБА_1 у його позовній заяві.
Незгода позивача із застосуванням Богуславським районним судом Київської області норм матеріального права - глави 85 "Спадкування за заповітом" замість норм глави 86 "Спадкування за законом" ЦК України, обґрунтовано не була прийнята до уваги судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, оскільки зазначені доводи є незгодою з рішенням суду, а не нововиявленими обставинами, тоді як ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції від 21 жовтня 2015 року залишено без змін.
Щодо тверджень заявника, що відповідач ОСОБА_2 заподіяв шкоди здоров`ю спадкодавцю ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, то жодних нововиявлених обставин, які б ставили під сумнів чи спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанції про те, що в матеріалах відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 вчиняв будь-які дії, які б могли призвести чи призвели до ушкодження здоров`я спадкодавця ОСОБА_3 чи її смерті (зокрема вирок суду у кримінальному провадженні, яким було б встановлено ці обставини тощо), а також того, що складання заповіту спадкодавця відбулося всупереч її волі, - заявник ОСОБА_1 у заявах від 18 квітня 2018 року та від 15 липня 2020 року не зазначив.
Станом на час ухвалення заочного рішення суду від 21 жовтня 2015 року ОСОБА_1 був обізнаний із наявністю рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11, копія цього рішення знаходиться у матеріалах даної справи та при ухваленні заочного рішення від 21 жовтня 2015 року суд першої інстанції також посилався на рішення суду від 17 листопада 2011 року, тому сама по собі наявність цього рішення не є нововиявленою обставиною в розумінні частини другої статті 423 ЦПК України. Даних про те, що ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, оскаржував рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року в апеляційному порядку, матеріали справи не містять, і на даний час вказане рішення є чинним.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає безпідставними, адже заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 подав 18 квітня 2018 року, тобто після набрання чинності 15 грудня 2017 року ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Аргументи учасників справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення, або направити справу на новий розгляд з умовою розгляду справи по суті.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в заяві від 18 квітня 2018 року він посилався на пункт 2-1) статті 361 діючого на той час процесуального кодексу, як на нововиявлену обставину і яка у новому процесуальному кодексі стала виключеною обставиною - пункт З частини третьої статті 423 ЦПК України, а суди розглядали нововиявлену обставину в розумінні пункту 2 статті 423 нового процесуального кодексу. Перегляд судового рішення від 21 жовтня 2015 року справа № 358/1501/15-ц повинен здійснюватись відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).Тому суди повинні були переглянути справу № 2-917/11 і доказати, що при розгляді цієї справи і справи № 358/1501/15-ц суддя Богуславського районного суду Київської області, який приймав ці справи, не вчинив кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено незаконне рішення.
Згідно зі статтю 535 ЦК України у редакції 1963 року він має право на обов`язкову частку у спадщині як непрацездатна особа. В справі № 358/1501/15-ц він не посилався на цю обставину, однак суддя не провів повного, всебічного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи і не розглядав це питання. Суд першої інстанції неправомірно відмовив позивачу розглянути його право на спадщину згідно статті 1261 ЦК України як першочергового спадкоємця за законом. Апеляційний суд не виправив указаної помилки.
Оскаржені судові рішення прийняті на підставі доказів, які не відповідають засадам, зазначеним в статті 263 ЦПК України та із посиланням на процесуальні закони, які не діяли на час подання ним заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 21 жовтня 2015 року у даній справі № 358/1501/15-ц та рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі № 2-917/11. Зазначає, що зазначені рішення судів позбавляють його права на обов`язкову частку у спадщині визначеного статтею 535 ЦК України у редакції 1963 року.
Позивач чотири разу звертався в Миронівський районний суд з заявами про відвід судді Поліщука А. С. від участі у розгляді справ № 2-917/11 і № 358/1501/15-ц від 25 жовтня 2021 року, від 16 листопада 2021 року, від 25 листопада 2021 року і від 10 грудня 2021 року - ці заяви находяться в матеріалах справи № 2- 917/11. Однак посилаючись на те, що в суді працює два судді суддя Поліщук А. С. відмовив у відводі судді Поліщука А. С.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п`ятої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;