ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 309/1276/21
провадження № 61-12001св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2021 року в складі судді: Довжанин М. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 червня 2023 року в складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Готра Т. Ю., Кондор Р. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він зареєстрований та проживав у будинку АДРЕСА_1 (далі - будинок), який належав його батьку на праві власності, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач здійснював всі витрати на лікування батька перед смертю та витрати на його поховання. Після похорону батька його дружина змінила замки в будинку, у зв`язку з чим позивач не має доступу до нього.
Посилаючись на те, що він та його сім`я не мають постійного місця проживання, позивач просив суд зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 усунути йому перешкоди в користуванні спірним будинком шляхом його вселення до будинку та передачі йому ключів від будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 17 червня 2021 року Хустський районний суд Закарпатської області позов ОСОБА_1 задовольнив.
Зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 спірним будинком шляхом вселення ОСОБА_1 до будинку та передачі йому ключів від будинку.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 908,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджено те, що відповідач чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні спірним будинком, у зв`язку з чим суд вважав, що наявні правові підстави для задоволення вимог позивача ОСОБА_1, оскільки позивач наділений правом на користування спірним будинком та має право на реалізацію права користування вказаним нерухомим майном на рівні із відповідачем ОСОБА_2, тому будь-яке обмеження позивача у праві користування спірним будинком є порушенням, що підлягає усуненню шляхом вселення позивача до спірного будинку.
Постановою від 05 червня 2023 року Закарпатський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Хустського районного суду від 17 червня 2021 року скасував.
Позов задовольнив. Зобов`язав ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 спірним будинком шляхом його вселення.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався порушенням судом норм процесуального права, а саме суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_2, не повідомленої належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд керувався тим, що позивач з 20 лютого 2001 року зареєстрований у спірному будинку і це житло є його та сім`ї постійним місцем проживання, а заміна відповідачем замків та відсутність доступу до будинку підлягає усуненню шляхом вселення позивача до будинку та передачі ключів від нього.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 липня 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 17 червня 2021 року і постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 червня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд не встановив всіх обставин справи, зокрема, наявності перешкод позивачу у користування спірним будинком на час розгляду справи, не врахував, те, що позивач більше двох років проживає в Чеській Республіці, а також не врахував рішення суду, яке набрало законної сили в справі № 309/3535/22, яким визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме спірним житловим будинком.
Також заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Вказує на те, що оскільки позивач більше двох років проживає в Чеській Республіці, то за пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" позивач у цій справі є іноземним елементом, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції повинен був здійснювати цивільне судочинство з урахуванням вимог зазначеного закону та Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, ратифікованого Законом України від 10 січня 2002 року № 2927-ІІІ.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Хустського районного суду Закарпатської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у жовтні 2023 року.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).
Батьку позивача ОСОБА_3 на праві власності належав спірний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 24 грудня 1996 року, посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король О. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 5373 (а. с. 10, 11).
Згідно із записам у будинковій книзі та паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 з 20 лютого 2001 року зареєстрований у спірному житловому будинку (а. с. 5-7, 16).
Відповідач ОСОБА_2 була дружиною померлого ОСОБА_3 (а. с. 23).
Згідно із заповітом від 02 листопада 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Король Н. І. та зареєстрованим у реєстрі за номером 2979, за життя ОСОБА_3 заповів спірний житовий будинок своїй дружині - відповідачу ОСОБА_2 (а. с. 24).
Відповідно до довідки про результати розгляду матеріалів єдиного обліку Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області від 20 вересня 2019 року № 6268 дільничним офіцером поліції було розглянуто зверення ОСОБА_1, в ході якого встановлено, що громадянкою ОСОБА_2 - дружиною померлого ОСОБА_3, змінено замки на вхідних воротах до будинку АДРЕСА_1, де до дня смерті ОСОБА_3 також проживав його син ОСОБА_1 (а. с. 14, 15).
Також суди встановили, що позивач постійного місця проживання не має, та діями відповідача, які виразилися у заміні замків на вхідних дверях до будинку, позбавлений можливості мешкати у батківському будинку, де він зареєстрований та проживав до дня смерті батька.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.