ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 573/1896/18
провадження № 61-6687св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 грудня 2022 року в складі судді Черкашиної М. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 21 квітня 2007 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, який розірвано 27 вересня 2016 року Білопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Після розірвання шлюбу сторони примирилися та продовжили разом проживати однією сім`єю, вели спільне господарство, займалися побутом та мали взаємні права та обов`язки чоловіка та дружини.
За час перебування у шлюбі із відповідачем та проживання однією сім`єю сторони набули у власність наступні речі та майно, яке є їх спільною сумісною власністю, а саме:
- техніку: телевізори, пральну машину автомат, водонагрівач, холодильник, газові плити, витяжку, газовий котел, мікрохвильову піч, відеокамеру, відеореєстратор, пилосос, душову кабіну, всього на суму 65 597,00 грн;
- меблі: дві шафи купе, диван, м`який куток, кухонний куток, вітальню, скляний стіл та стільці, прихожу, всього на суму 66 807,00 грн;
- речі домашнього вжитку: постільну білизна, ковдри, набір посуду, набір каструль, картини, всього на суму 8 700,00 грн;
- техніку: бензокосу, бензопилу, мотоблок, машину для мийки автомобіля, всього на суму 20 345,00 грн;
- зброю: мисливську рушниця німецького виробництва, вартістю 38 000,00 грн, пневматична гвинтівка, вартістю 5 000,00 грн, всього на суму 43 000,00 грн;
- транспортні засоби: автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", легковий універсал В, номер шасі/кузова НОМЕР_1, сірий, 2012 року, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 560 000,00 грн (далі - автомобіль "Volkswagen Tiguan"); автомобіль марки Transporter, вартістю 364 000,00 грн, всього на суму 924 000,00 грн.
Також ОСОБА_1 вказувала на те, що під час шлюбних відносин сторони проживали у житловому будинку АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), право власності на який зареєстровано за відповідачем. У зазначеному житловому будинку позивач здійснила ремонтні роботи, а також за її власні кошти було збудовано гараж та господарські будівлі, що значно збільшило вартість будинку. Зокрема здійснено: заміну пластикових вікон; заміну вхідних дверей; утеплення фасаду та покриття сайдингом; заміну опалювальної системи; ремонт літньої кухні; ремонтні роботи в будинку. Також збудовано гараж, дворові прибудови, літній душ, викладено тротуарну плитку. Всього проведено робіт на загальну суму 258 400,00 грн.
Крім того, вказувала на те, що під час шлюбу були відкриті банківські вклади/рахунки на суму 720 000,00 грн у Сумській філії Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") на ім`я відповідача.
Загальна вартість майна та грошових вкладів складає 1 848 449,00 грн.
Позивач вказувала на те, що стосунки із відповідачем значно погіршилися та після припинення спільного проживання у червні 2018 року, вона була змушена покинути будинок, а відповідач без її згоди забрав транспортні засоби та володіє ними особисто, заволодів речами домашнього вжитку, користується та живе за спільні кошти, які були внесені на рахунках в установах банку. Такими діями відповідач порушує право позивача на спільну сумісну власність, набуту ними за час шлюбу та спільного проживання після його розірвання.
Посилаючись на те, що сторони у досудовому порядку вирішити спір щодо поділу майна не можуть, ОСОБА_1 просила суд поділити спільне сумісне майно, а саме:
- визнати право власності за ОСОБА_1 на автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", вартістю 560 000,00 грн;
- сплатити ОСОБА_1 суму коштів з банківських рахунків, які відкриті в Сумській філії АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я відповідача в розмірі 364 224,50 грн;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та визнати за позивачем 1/4 частку цього домоволодіння;
- визнати право власності за ОСОБА_2 на: побутову техніку: телевізори, пральну машину автомат, водонагрівач, холодильник, газові плити, витяжку, газовий котел, мікрохвильову піч, відеокамеру, відеореєстратор, пилосос, душеву кабіну, всього на суму - 65 597,00 грн; меблі: шафи купе, диван, м`який куток, кухонний куток, вітальню, стіл скляний та стільці, прихожу, всього на суму 66 807,00 грн; речі домашнього вжитку: постільну білизну, ковдри, набір посуду, набір каструль, картини, всього на суму - 8 700,00 грн; техніку: бензокосу, бензопилу, мотоблок, машину для мийки автомобіля, всього на суму 20 345,00 грн; зброю: мисливську рушницю Німецького виробництва вартістю, пневматичну гвинтівку вартістю, всього на суму 43 000,00 грн;
- визнати право власності за ОСОБА_2 на транспортний засіб - автомобіль Transporter вартістю 364 000,00 грн;
- визнати право власності за ОСОБА_2 на банківські вклади/рахунки на суму 355 775,00 грн, які знаходяться у Сумській філії АТ КБ "ПриватБанк" та відкриті на ім`я відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Білопільський районний суд Сумської області рішенням від 12 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль "Volkswagen Tiguan", який зареєстрований за ОСОБА_2 .
Припинив право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобіль марки "Volkswagen Tiguan", виділив його у власність ОСОБА_2 та в порядку поділу майна, набутого за час шлюбу, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості вказаного транспортного засобу, що становить 155 194,00 грн.
Визнав спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 624 979,12 грн, які були розміщені на депозитних рахунках в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_2 у період шлюбу.
У порядку поділу майна, набутого за час шлюбу, стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 312 489,56 грн, що становить 1/2 частку грошових коштів, які були розміщені на депозитних рахунках в АТ КБ "ПриватБанк", відкритих на ім`я ОСОБА_2 у період шлюбу.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Суд першої інстанції, надавши оцінку заявленим вимогам позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши пояснення та заперечення сторін і їх представників, оцінивши показання свідків, дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання спільним сумісним майном подружжя автомобіль "Volkswagen Tiguan", виділивши його у власність відповідача, та в порядку поділу майна стягнув з нього половину вартості автомобіля, що становить 155 194,00 грн. Також суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання спільним сумісним майном подружжя грошових коштів в сумі 624 979,12 грн, які були розміщені на депозитних рахунках в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я відповідача у період шлюбу, та поділу цих грошових коштів.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовив за недоведеністю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд змінити судове рішення в частині визначення розміру відшкодування різниці вартості частки автомобіля, визначивши її у розмірі 23 628,50 грн, а також просив суд скасувати рішення суду в частині визнання спільним сумісним майном подружжя грошових коштів в сумі 624 979,12 грн, які були розміщені на депозитних рахунках в АТ КБ "ПриватБанк" та в частині стягнення 1/2 частки цих коштів на користь позивача, ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду не оскаржував.
Сумський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 грудня 2022 року - без змін.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000,00 грн.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а також зазначив, що висновки суду є правильними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
01 травня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 грудня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині визначення розміру відшкодування різниці вартості частки автомобіля, визначивши її у розмірі 23 628,50 грн, а також просив суд скасувати судові рішення в частині визнання спільним сумісним майном подружжя грошових коштів в сумі 624 979,12 грн, які були розміщені на депозитних рахунках в АТ КБ "ПриватБанк" та в частині стягнення 1/2 частки цих коштів на користь позивача, ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає: неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи; недоведеність відповідних обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права; суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року в справі № 522/22023/16, від 30 січня 2018 року в справі № 161/16891/15, від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16 (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що під час вирішення позову в частині стягнення з відповідача вартості частки автомобіля марки "Volkswagen Tiguan", суди не врахували вартість автомобіля "Renault Kengoo", який належав сторонам на праві спільної сумісної власності та, яким позивач розпорядилася без згоди відповідача, що встановлено судовим рішенням у справі № 573/1951/20. Суди не взяли до уваги, що відмова у задоволенні позову про стягнення вартості частки майна, не припиняє права власності ОСОБА_2 на це майно та його право захистити свої права власника щодо цього майна у інший спосіб, зокрема, врахування його вартості при поділі подібного майна, а саме транспортних засобів.
Крім того, заявник не погоджується з висновками суду в частині визначення вартості автомобіля "Volkswagen Tiguan" у розмірі 364 000,00 грн, оскільки поділ майна здійснювався станом на 2018 рік, дійсна вартість автомобіля станом на час його поділу не визначалася.
Під час вирішення позову в частині стягнення 1/2 частки депозитних вкладів, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували депозитів, відкритих під час шлюбу на ім`я позивача, та достеменно не встановили походження цих коштів, які також є спільним майном подружжя. Крім того, вказує на те, що висновки судів щодо відкриття відповідачем під час шлюбу депозитних рахунків ґрунтуються на припущеннях, оскільки в матеріалах справи відсутні копії депозитних договорів, а також докази внесення відповідачем коштів на ці рахунки. Зазначає, що наявні в матеріалах справи довідки та виписки з банку не є належними доказами внесення коштів на банківські рахунки саме відповідачем у відповідній сумі. Крім того, недоведення позивачем факту внесення коштів на депозитні рахунки та віднесення цих коштів до спільного майна подружжя, було встановлено рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2022 року в справі № 573/47/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, стягнення частки депозиту, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, яке містить преюдиційні факти, що повинні бути враховані під час розгляду цієї справи.
На переконання відповідача, суд також не врахував суперечливої поведінки позивачки, яка полягає в тому, що у 2016 році вона вже зверталася з аналогічним позовом, проте за її заявою позов був залишений без розгляду. Повторне звернення до суду свідчить не про бажання захистити порушене право, а є намаганням помститися відповідачу за те, що він уклав шлюб з іншою жінкою.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Білопільського районного суду Сумської області. Клопотання ОСОБА_2 задоволено та зупинено виконання рішення Білопільського районного суду Сумської області від 12 грудня 2022 року до закінчення касаційного провадження.
Справа надійшла до Верховного Суду у липні 2023 року.
Доводи інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 21 квітня 2007 року сторони зареєстрували шлюб (т. 1, а. с. 7).
27 вересня 2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано Білопільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Сумській області (т. 1, а. с. 8).
15 серпня 2012 року між ТОВ "Соллі-Плюс.Суми" і ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу, автомобіля марки "Volkswagen Tiguan", вартістю 310 388,00 грн, який зареєстрований за відповідачем 16 серпня 2012 року (т. 1, а. с. 12-14).
Після розірвання шлюбу між сторонами автомобіль залишився у користуванні ОСОБА_2 .
Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_3 відповідач ОСОБА_2 18 березня 2015 року відкрив депозит на суму 12 351,00 грн на підставі договору № SAMDNWFD0070531176200, укладеного між ним та АТ КБ "ПриватБанк". На час розірвання шлюбу 27 вересня 2016 року сума коштів на рахунку становила 36 817,05 грн (т. 1, а. с. 218, 219).
Відповідно до виписки з рахунку № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 30 червня 2015 року був відкритий депозит на суму 150 000,00 грн на підставі договору № SAMDNWFD0070694096900, укладеного між ним та АТ КБ "ПриватБанк". 01 жовтня 2015 року залишок коштів на рахунку становив 186 670,87 грн і був переведений для продовження на вклад "до витребування" для продовження строку депозиту.
02 жовтня 2015 року кошти в сумі 180 000,00 грн були розміщені як депозит на рахунку № НОМЕР_5 за договором № SAMDNWFD0070839293801, далі -05 квітня 2016 року грошові кошти у розмірі 197 116,19 грн були розміщені як вклад за договором на новий строк, і 06 жовтня 2016 року повернуті відповідачу за вказаним вище договором від 30 червня 2015 року.
Станом на час розірвання шлюбу 27 вересня 2016 року сума коштів на рахунку становила 197 124, 86 грн (т. 1, а. с. 220-222).
Також із виписки по рахунку № НОМЕР_6 встановлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_2 29 грудня 2015 року був відкритий депозит на суму 125 000,00 грн відповідно до договору № SAMDNWFD0070973606701, укладеного між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк". Цей вклад був поповнений 22 квітня 2016 року на суму 24 015,39 грн, а далі вклад повернутий 30 червня 2016 року.
02 липня 2016 року знову розміщений вклад на суму 161 579,55 грн, а 03 січня 2017 року повернений відповідачу у сумі 161 586,66 грн.
05 січня 2017 року розміщений на новий строк на суму 161 586,66 грн, а 06 липня 2017 року повернутий відповідачу у сумі 161 593,80 грн.
08 липня 2017 року кошти з відсотками у сумі 161 593,80 грн знову розміщувалися як вклад і 02 серпня 2018 року у сумі 161 594,45 грн зняті відповідачем.
Станом на час розірвання шлюбу 27 вересня 2016 року сума коштів на рахунку становила 161 586,66 грн ( т. 1, а. с. 235, 236).
Загальна сума грошових коштів, встановлена судом і підтверджена письмовими матеріалами справи, яка була розміщена на депозитних рахунках/вкладах, відкритих в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я відповідача ОСОБА_2 у період шлюбу і залишалася там на момент розірвання шлюбу 27 вересня 2016 року складала 624 979,12 грн.
05 липня 2019 року рішенням Білопільського районного суду Сумської області в справі № 573/326/19 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Улянівська селищна рада Білопільського району Сумської області, про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як дружини та чоловіка, відмовлено за недоведеністю.
Постановою Сумського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року рішення суду змінено в мотивувальній частині, а в іншій частині залишено без змін (т. 2, а. с. 168-171).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується поділу спільного майна подружжя, а саме: транспортного засобу "Volkswagen Tiguan" та коштів, які розміщені на банківських рахунках, відкритих в АТ КБ "ПриватБанк".
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте майно, набуте нею, ним до шлюбу, або майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.