ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/18677/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т.М.
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024,
про відмову у прийнятті позовної заяви (у відкритті провадження у справі) та повернення позовної заяви позивачу
за позовом ОСОБА_1
до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
про визнання протиправним і скасування рішення.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКРНОІВІ, відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення УКРНОІВІ про визнання нечинним повідомлення про встановлення дати подання заявки на винахід (корисну модель) від 20.09.2023 № 15897/ЗА/23, оформлене повідомленням за заявкою на винахід (корисну модель) від 05.10.2023 № 16561/ЗА/23.
2. Стислий виклад оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.12.2023 (суддя Щербаков С. О.) відмовив ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Позовну заяву з додатками повернув заявнику.
2.2. Постановою від 12.02.2024 Північний апеляційний господарський суд (колегія суддів: Поляков Б. М., Остапенко О. М., Отрюх Б. В.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 910/18677/23 - без змін.
2.3. Ухвалу та постанову мотивовано тим, що позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Зокрема, суди виходили із того, що оскільки позивач є фізичною особою, то спір підлягає вирішенню у місцевому районному суді.
2.4. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, що приписами ГПК України не передбачено постановлення ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви. Колегія суддів апеляційного господарського суду в цій частині зазначила, що оскільки суд першої інстанції керувався приписами пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України, то помилкове зазначення судом в резолютивній частині ухвали "відмовити у прийнятті позовної заяви" замість "відмовити у відкритті провадження у справі" ніяким чином не вплине на права позивача.
2.5. За висновком суду апеляційної інстанції, оскільки заявлені у цій справі позовні вимоги не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, помилкове зазначення місцевим судом про відмову у прийнятті позовної заяви не може розцінюватись як порушення норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 (скаржник), з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2023, залишену без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024, про відмову у прийнятті позовної заяви (про відмову у відкритті провадження в справі № 910/18677/23) та про повернення позовної заяви позивачу; справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі порушено норми процесуального права, а саме положення статей 4, 20 ГПК України та підпункту 16 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
4.1.2. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини другої статті 4, пунктів 1, 2 частини другої статті 20 та підпункту 16 пункту 1 розділу XI "Перехідних положень" ГПК України за відсутності висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах - "щодо питання юрисдикції справ щодо прав інтелектуальної власності за позовами фізичних осіб, які не є підприємцями, до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності".
4.1.3. За твердженням позивача, позов поданий з метою захисту права позивача на державну реєстрацію його винаходу в установленому законом порядку і скасування створеного в ході розгляду заявки позивача на винахід юридично хибного прецеденту щодо державної реєстрації винаходів і корисних моделей.
4.1.4. На переконання скаржника, законодавець у ГПК України взагалі не оперує поняттям "суб`єкт підприємницької діяльності", а тому, відмова суду у відкритті провадження у справі з підстав, що позивач звернувся до суду не як суб`єкт підприємницької діяльності, а як фізична особа, є незаконною.
4.1.5. Скаржник вважає, що у спірному випадку має місце порушення судами попередніх інстанцій вимог частини першої статті 4 ГПК України, а також вимог підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
4.1.6. Суди не надали належної оцінки доводам позивача на обґрунтування підстав щодо визначення підсудності вирішення цього спору. Скаржник стверджує, що відмова у відкритті провадження у цій справі є фактично позбавленням позивача права на розгляд його справи у господарському суді.
4.1.7. Відмовляючи у відкритті провадження у господарській справі № 910/18677/23 суд першої інстанції проігнорував висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/15263/18.
4.1.8. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції про відмову позивачу у прийнятті позовної заяви в господарській справі підлягає безумовному скасуванню, оскільки чинним ГПК України не передбачено постановлення такого виду ухвали - про відмову у прийнятті позовної заяви.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу позивача УКРНОІВІ заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість і просить Суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено таке:
- з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 не звертається до суду, як суб`єкт підприємницької діяльності, а звертається саме як фізична особа;
- спір між сторонами виник не з корпоративних відносин, а позивач не є кредитором в процесі ліквідації чи на стадії банкрутства підприємства;
- позов ОСОБА_1 до УКРНОІВІ про визнання протиправним і скасування рішення, не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства та віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права та акти їх правозастосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом судового розгляду є означена позивачем (фізичною особою), вимога про визнання протиправним і скасування рішення УКРНОІВІ про визнання нечинним повідомлення про встановлення дати подання заявки на винахід (корисну модель).
7.2. Предметом касаційного розгляду є питання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права (положень статей 4, 20, підпункту 16 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" та пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України).
7.3. Верховний Суд під час оцінки доводів скаржника виходить з таких міркувань.
7.4. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
7.5. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
7.6. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
7.7. Позивач у справі наполягав, що своїми діями відповідач допустив порушення його прав інтелектуальної власності.
7.8. Згідно з приписами статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
7.9. В силу приписів частини першої статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
7.10. Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
7.11. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
7.12. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
7.13. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.
7.14. Частина перша цієї статті визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, перелік яких наведений у частині першій цієї статті.
7.15. Винятки, коли спори у яких стороною є фізична особа, що не є підприємцем, які не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (зокрема, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
7.16. Оскільки між позивачем та відповідачем виник спір, пов`язаний із захистом прав інтелектуальної власності, то відповідно в силу положень частини другої статті 20 ГПК України спір відноситься до компетенції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
7.17. Зокрема, частина друга статті 20 ГПК України передбачає, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування; справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов`язані з ними законні інтереси.