1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/16181/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Ємця А. А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - адвоката Вагнера Д. В.,

відповідача - адвоката Мельника О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 (суддя Бондаренко Г. П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 (головуючий суддя Буравльов С. І., судді Шапран В. В., Андрієнко В. В.)

у справі № 910/16181/18

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

про стягнення 3 417 508,03 грн.

ВСТУП

Спір виник щодо наявності / відсутності підстав для стягнення нарахованих сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору про транспортування природного газу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (далі - ДП "КиївГазЕнерджи") про стягнення 3 417 508,03 грн, з яких: 1 352 611,18 грн пені, 685 630,68 грн 3 % річних та 1 379 266,17 грн інфляційних втрат.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ "Укртрансгаз" зазначило, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату послуг за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - договір), у зв`язку з чим йому нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово.

4. Господарський суд міста Києва рішенням від 02.04.2019, залишеним без змін у постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, у позові відмовив повністю.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили із того, що підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень свідчить про те, що сторони фактично погодились, що оплата за природний газ за спірним договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень, та змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ відповідно до спірного договору, що виключає можливість застосування штрафних санкцій у виді пені, так само як і нарахування 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і нарахування інфляційних витрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

6. Верховний Суд постановою від 15.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у цій справі скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

7. Верховний Суд вказав, зокрема, на те, що зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї заборгованості, яка є предметом регулювання спільних протокольних рішень, і не стосується тієї заборгованості, яка була сплачена відповідачем за рахунок власних коштів з простроченням платежу; судами попередніх інстанцій не встановлено й не перевірено належними доказами, чи кошти в сумі 144 465 863,54 грн, які відповідач сплатив позивачеві шляхом перерахування на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, перераховані у строки, які передбачені умовами договору.

8. За результатом нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 04.02.2020 у задоволенні позову відмовив.

9. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач погасив заборгованість у сумі 144 465 863,54 грн, щодо якої нараховуються заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, за період із 19.07.2016 до 20.03.2018 шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ), та постановами Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296, від 22.03.2017 № 187. Отже, у відповідній частині розрахунок за договором відповідач здійснив шляхом оплати через розподільчі рахунки, а не власними коштами.

10. Також, як вказав суд першої інстанції, взаєморозрахунки між позивачем та відповідачем за договором проводились згідно з положеннями постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792, від 26.04.2017 № 296 та від 22.03.2017 № 187, які усувають відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів коштів на свій розсуд та полягають в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, що згідно зі статтею 217, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України виключає склад правопорушення і позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені у пункті 7.3 укладеного договору та у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України.

11. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у цій справі скасував, позов задовольнив частково. Стягнув з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь АТ "Укртрансгаз" пеню в сумі 598 920,39 грн, 3 % річних в сумі 685 630,68 грн, інфляційні втрати в сумі 1 379 266,18 грн. В іншій частині позову відмовив.

12. Аргументуючи постанову, суд апеляційної інстанції послався на те, що матеріали справи свідчать, що із загальної вартості 163 264 391,35 грн наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн, сплачені відповідачем за спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863, 54 грн - шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується НКРЕ; розрахунок за надані у спірний період послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями, проведений відповідачем із порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 договору. Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18, суд зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у виді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції. З огляду на вказане, позивач має правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми несвоєчасно оплачених послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року, порядок оплати за які неврегульований спільними протокольними рішеннями, оскільки таку оплату проведено з порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 договору. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд констатував його правильність і, як наслідок, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявлених сум.

13. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність здійсненого позивачем нарахування сум пені, однак позовні вимоги у цій частині задовольнив частково, позаяк (1) встановив, що до частини нарахованих сум позивач пропустив позовну давність, а відповідач з цього приводу подав відповідну заяву; (2) вважав, що наразі є підстави для зменшення розміру належної до стягнення пені на 50 % в порядку статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

14. Верховний Суд постановою від 27.01.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 у справі № 910/16181/18 закрив; касаційну скаргу ДП "КиївГазЕнерджи" задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 скасував, а справу № 910/16181/18 передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Обґрунтовуючи своє рішення Верховний Суд зазначив, що під час апеляційного перегляду справи суд апеляційної інстанції порушив положення процесуального законодавства, зокрема, статей 86, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України; не врахував висновків Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах у постанові від 23.09.2019 у справі № 908/885/18, та не виконав вказівок Верховного Суду у постанові від 15.10.2019, якою справу № 910/16181/18 було направлено на новий розгляд.

16. Крім цього, Верховний Суд констатував недослідження судом апеляційної інстанції доводів ДП "КиївГазЕнерджи", а саме стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження розрахунку позовних вимог, а також докази на підтвердження факту виникнення у відповідача заборгованості за розрахунками за укладеним договором. Формальне зазначення судом про те, що суд вважає розрахунок позовних вимог правильним не може вважатися належним виконання вимог Господарського процесуального кодексу України в частині надання належної оцінки аргументам учасників справи. При цьому суд касаційної інстанції наголосив на тому, що у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 викладено правову позицію про відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у разі, коли позивачем не підтверджено наявності суми боргу, яка була би несвоєчасно сплачена покупцем природного газу за рахунок власних коштів.

17. Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.12.2022 рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2020 у справі № 910/16181/18 скасував; позов задовольнив частково; стягнув з ДП "КиївГазЕнерджи" на користь АТ "Укртрансгаз" пеню в сумі 598 920,39 грн, 3 % річних в сумі 685 630,68 грн, інфляційні втрати в сумі 1 379 266,18 грн; в іншій частині позову відмовив.

18. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що із наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум вбачається, що позивач не здійснював нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, сплачену відповідачем за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період із травня 2016 року по грудень 2017 року в порядку, визначеному спільними протокольними рішеннями, а отже, правовідносини сторін щодо вказаних розрахунків не входять до предмету розгляду у цій справі. Із загальної вартості 163 264 391,35 грн, наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, 18 798 527,81 грн сплачені за спільними протокольними рішеннями, а 144 465 863,54 грн шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується НКРЕ. За висновком суду апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується, що розрахунок наданих у період із травня 2016 року по грудень 2017 року послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, порядок оплати за які не врегульований спільними протокольними рішеннями 144 465 863,54 грн, проведений відповідачем з порушенням строку, встановленого пунктом 5.6 спірного договору. Отже, як зазначив суд апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується факт виникнення у відповідача заборгованості щодо розрахунків за спірним договором, оскільки акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами були оплачені з порушенням строку оплати, обумовленого пунктом 5.6 договору, що підтверджується виписками з особового рахунку, в яких зафіксовано дати та суми оплат, тобто відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язань за договором, що є підставою для застосування відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначеної у статті 625 Цивільного кодексу України у виді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також пені, що обумовлено як умовами договору, так і положеннями статті 230 Господарського кодексу України. При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, позивач на стадії апеляційного розгляду справи подав банківські виписки стосовно сплати відповідачем власних грошових коштів як оплати за договором у спірний період. Вказані банківські виписки по особовому рахунку суд апеляційної інстанції прийняв як належні докази, зазначивши, що дослідження вказаних доказів відповідає приписам статей 2, 269 Господарського процесуального кодексу України, і здійснено на виконання вказівок суду касаційної інстанції, яким відповідну справу скеровано на новий розгляд, що узгоджується і з приписами статті 316 Господарського процесуального кодексу України.

19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у виді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов`язань, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції. Водночас, надавши оцінку розрахунку заявлених до стягнення сум, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача 3 % річних у заявленій у позові сумі та зазначив, що правильний розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем у позові, а тому, не виходячи за межі позовних вимог, суд вказав, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому до стягнення розмірі, а саме 1 379 266,18 грн. Разом із тим суд апеляційної інстанції установив, що вимоги про стягнення 145 770,40 грн пені заявлено позивачем з пропуском позовної давності, про що відповідачем заявлено у заяві про застосування строку позовної давності, тому обґрунтованим і правомірним є нарахування позивачем пені в сумі 1 197 840,78 грн. При цьому, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені до 1,00 грн та врахувавши обставини погашення заборгованості у повному обсязі, причини прострочення в оплаті, фінансовий стан сторін, а також критерії розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про справедливість та доцільність зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 50 %, тобто до 598 920,39 грн.

20. Також суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача про закриття провадження у справі та зазначив, що списання неустойки, інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на погашену заборгованість, є процедурою врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, тобто входить в комплекс заходів, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення, і така процедура та порядок її вчинення обумовлені Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", і здійснюються відповідним уповноваженим органом, в порядку, обумовленому законом. При цьому, відповідне списання заборгованості або відмова у її списанні жодним чином не звільняють суд від обов`язку встановити наявність або відсутність правових підстав наявності такої заборгованості, а її фіксування в судовому акті визначає лише її безспірність, і сторони жодним чином не позбавлені права здійснити подальше врегулювання своїх правовідносин стосовно спірної заборгованості з урахуванням приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ. Оскільки предмет спору у цій справі не припинив свого існування, то відсутні обумовлені пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України підстави для закриття провадження у ній.

21. Верховний Суд постановою від 27.06.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2022 скасував, а справу № 910/16181/18 передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

22. Верховний Суд зазначив, що суду апеляційної інстанції необхідно достеменно встановити, чого, проте, він не зробив, наявність / відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (далі - Закон № 1639-ІХ) щодо можливості застосування визначених ним компенсаторних механізмів шляхом списання відповідних нарахувань; існування / неіснування у наведеному випадку визначених цим Законом передумов для можливості врегулювання відповідної заборгованості згідно з його положеннями, у тому числі перевірити, чи відповідає сума спірної заборгованості критеріям, визначеним у частині першій статті 1 цього ж Закону, та яким саме; встановити обставини існування / неіснування у відповідача заборгованості в сумі основного боргу перед позивачем за договором, яка підлягала би врегулюванню; дослідити питання включення / невключення такої заборгованості до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

23. За результатами нового розгляду Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.12.2023 змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у цій справі, виклав її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в решті рішення місцевого господарського суду залишив без змін.

24. Обґрунтовуючи своє рішення суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки заборгованість за договором транспортування природного газу від 01.07.2015 відповідач погасив до 31.12.2022 та його включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.09.2022 № 1075, тому заявлені до стягнення пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають списанню на підставі статті 6 Закону № 1639-ІХ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. АТ "Укртрансгаз", не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

26. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, АТ "Укртрансгаз" з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України зазначив таке.

27. Щодо пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права, зокрема, статтю 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" у взаємному зв`язку зі статтею 58 Конституції України, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 904/5697/20 та у справі № 904/5698/20, і, як наслідок, не застосовував до спірних правовідносин положення статей 526, 527, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.

28. Стосовно пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", враховуючи, що суму основного боргу, на яку нарахована пеня, інфляційні та 3 % річних, відповідач сплатив до 20.03.2018, тобто до дати набрання чинності цим Законом (29.08.2021).

29. Щодо пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - постанова оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 310 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції порушив наведені норми процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з тих підстав що суд апеляційної інстанції не дослідив зібраних у справі докази.

Позиція інших учасників справи

30. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

31. Водночас від ДП "КиївГазЕнерджи" до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від 02.04.2024 та додаткові пояснення від 09.04.2024 на касаційну скаргу, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

32. Як встановили суди попередніх інстанцій, 01.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", правонаступником якого є АТ "Укртрансгаз" (далі - також газотранспортне підприємство), та "КиївГазЕнерджи" (далі - також замовник) укладено договір № 1507000038/Н019.

33. Відповідно до пункту 1.1. договору газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій в обсязі 92484,00 тис. куб. м, а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у порядку, розмірі та строки, передбачені умовами договору.

34. Згідно з пунктами 3.1., 3.4. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством та замовником актами надання послуг, які є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

35. За пунктом 5.3. договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість.

36. Відповідно до пункту 5.4. договору вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

37. Згідно з пунктом 5.6. договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

38. Як встановлено у пункті 7.3. договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

39. На виконання умов укладеного договору АТ "Укртрансгаз" надано ДП "КиївГазЕнерджи" послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у період з травня 2016 року до грудня 2017 року на загальну суму 163264391,35 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а саме: від 31.05.2016 на суму 6909285,42 грн, від 30.06.2016 на суму 5292452,27 грн, від 31.07.2016 на суму 5036927,83 грн, від 31.08.2016 на суму 5195703,19 грн, від 30.09.2016 на суму 5980763,23 грн, від 31.10.2016 на суму 11427665,14 грн, від 30.11.2016 на суму 11881831,42 грн, від 31.12.2016 на суму 13855102,57 грн, від 31.01.2017 на суму 15104730,11 грн, від 28.02.2017 на суму 12496311,43 грн, від 31.03.2017 на суму 9960927,46 грн, від 30.04.2017 на суму 7096833,28 грн, від 31.05.2017 на суму 5209650,31 грн, від 30.06.2017 на суму 4587848,23 грн, від 31.07.2017 на суму 3483418,92 грн, від 31.08.2017 на суму 3876056,92 грн, від 30.09.2017 на суму 5205371,83 грн, від 31.10.2017 на суму 9390239,62 грн, від 30.11.2017 на суму 10069435,51 грн, від 31.12.2017 на суму 11203836,66 грн.

40. Між Головним управлінням Державної казначейської служби України м. Києві (сторона-1), Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-2), Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (сторона-3), Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (сторона-4), Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (сторона-5) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) 17.06.2016 укладено спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, за умовами яких відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, узгоджено порядок проведення розрахунків, за яким Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні-1 у сумі 875 553,36 грн, яка зі свого боку перераховує ці кошти стороні-2, сторона-2 - стороні-3, сторона-3 - стороні-4, а та - стороні-5 згідно з договором із записом у графі "Призначення платежу": "постанова Уряду № 20 від 11.01.2005, дата і номер спільного протокольного рішення, за транспортування природного газу за 2015 рік, договір від 01.07.2015 № 1507000038/Н019, у т. ч. ПДВ 145925,56 грн".

41. Згідно з розділом 3 спільного протокольного рішення сторони зобов`язались, зокрема, перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

42. Спільне протокольне рішення набрало чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діяло до повного виконання сторонами зобов`язань за цим рішенням.

43. Також спільні протокольні рішення аналогічного змісту були укладені: 20.07.2016 № 1902/у на суму 1006631,32 грн; 22.08.2016 № 2238/у на суму 740120,36 грн; 18.11.2016 № 2887/у на суму 342822,13 грн; 30.01.2017 № 656/у на суму 2261106,56 грн; 19.12.2016 № 3347/у на суму 18524,50 грн; 30.01.2017 № 655/у на суму 2982701,04 грн; 25.04.2017 № 2514/у на суму 4694612,56 грн; 22.03.2017 за № 2012/у на суму 850072,32 грн; 25.04.2017 № 2513/у на суму 2775613,32 грн; 29.05.2017 № 2831/у на суму 1063657,26 грн; 17.07.2017 № 3048/у на суму 1118188,17 грн; 23.08.2017 за № 3422/у на суму 944 478,27 грн; 27.10.2017 № 3806/у на суму 647740,00 грн; 16.11.2017 № 3944/у на суму 904447,00 грн; 26.12.2017 № 4690/у на суму 1984180,00 грн.

44. ДП "КиївГазЕнерджи" сплатило АТ "Укртрансгаз" 144 465 863,54 грн шляхом перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та 18 798 527,81 грн за спільними протокольними рішеннями.

45. Із матеріалів справи вбачається, що станом на 20.03.2018 послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, надані у період з травня 2016 року до грудня 2017 року, відповідач оплатив в повному обсязі (144 465 863,54 + 18 798 527,81 = 163 264 391,35).

46. Крім цього, згідно з бухгалтерською довідкою ДП "КиївГазЕнерджи" від 18.02.2019 № 183/02 виконання зобов`язань за укладеним договором у період з травня 2016 року до грудня 2017 року проводилося виключно з таких рахунків:

- № 26039300016928, відкритого в ТВБВ № 10026/0123 у філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", який є рахунком зі спеціальним режимом використання, - на підставі алгоритму розподілу коштів, встановленого НКРЕКП;

- № 37125800001109 "Пільги та субсидії", відкритого у ГУДКСУ у м. Києві, на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу - за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

47. Між ДП "КиївГазЕнерджи" (далі - клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - банк) 22.06.2015 укладено договір банківського рахунку № 2374 (далі - договір банківського рахунку).

48. Відповідно до пункту 1.1. договору банківського рахунку предметом цього договору є відкриття клієнту поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, згідно із законодавством України, в т. ч. закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 247 "Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ", нормативно-правових актів Національного банку України, зокрема, для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення та з відповідних поточних рахунків із спеціальним режимом використання структурних підрозділів газопостачальних підприємств, рахунок № 26039300016928.

49. Згідно з пунктом 1.3. договору банківського рахунку клієнт доручає, а банк зобов`язується здійснювати договірне списання (перерахування) коштів з рахунків клієнта в терміни та порядку, визначеному пунктом 2.1.5 договору.

50. Як встановлено у пункті 2.1.5. договору банківського рахунку, банк зобов`язаний до 12 години кожного операційного дня здійснювати:

а) розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, усіх категорій споживачів, відповідно до затверджених НКРЕ нормативів перерахування коштів;

б) договірне списання (перерахування) коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування.

51. За пунктом 2.1.6. договору банківського рахунку у разі неотримання від НКРЕ затверджених нормативів перерахування коштів у встановлений постановою термін банк акумулює на рахунках клієнта всі кошти, що надходитимуть за природний газ, до отримання затвердженого НКРЕ нормативу перерахувань коштів.

52. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, несвоєчасно здійснив оплату послуг за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1507000038/Н019, у зв`язку з чим йому нараховано пеню за період з 16.11.2017 до 20.03.2018, 3 % річних за період з 21.06.2016 до 20.03.2018 та інфляційні втрати за період з липня 2016 року до лютого 2018 року, які позивач нарахував на суму несвоєчасно сплачених відповідачем коштів за рахунок "власних коштів" - коштів, сплачених в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств (144 465 863,54 грн).

Порядок і межі розгляду справи судом касаційної інстанції

53. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

54. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. Верховний Суд беручи до уваги, що справа розглядається судами з 2018 року, звертає увагу на принципи господарського судочинства, в тому числі частину другу статті 2 Господарського процесуального кодексу України (суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

56. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

57. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

58. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.


................
Перейти до повного тексту