ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16 квітня 2024 року
справа № 640/17763/21
адміністративне провадження № К/990/4152/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нефедової Катерини Юріївни
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року (суддя - Шейко Т. І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року (судді: Кузьменко В. В., Василенко Я. М., Ганечко О. М.),
у справі № 640/17763/21
за позовом Головного управління ДПС у м. Києві
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, -
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Головне управління ДПС у м. Києві (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, відповідач у справі), у якому просило стягнути кошти платника податків ОСОБА_1 з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 114 113,79 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, позов задоволено повністю, стягнуто кошти платника податків ОСОБА_1 з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 114 113,79 грн.
При ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій керувалися наявністю у відповідача непогашеної заборгованості.
01 лютого 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Нефедової К. Ю. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року у справі №640/17763/21, провадження за якою відкрито після усунення відповідачем недоліків скарги ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
04 квітня 2024 року справа № 640/17763/21 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 25 лютого 2020 року № 1340/5767/18, у якій суд вказав, що спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах про стягнення податкового боргу є строк, визначений статтею 102 ПК України - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Також, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Суд першої інстанції, розглянувши і задовольнивши позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві проігнорував той факт, що сума податкового боргу, який позивач вимагав стягнути з відповідача, звернувшись до суду з адміністративним позовом 24 червня 2021 року, складається у тому числі і з сум податкового боргу, який виник у 2017 та 2018 роках. Тобто, на час звернення до суду пройшло більше ніж 1095 днів з дня виникнення податкового боргу за 2017 та 2018 роки.
Відповідач в касаційній скарзі також зазначає, що в своєму рішенні суд першої інстанції посилається на частину одинадцяту статті 126 КАС України, де вказано, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про її права та обов`язки, зокрема про право надати відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову. Скаржник звертає увагу на те, що в частині одинадцятій статті 126 КАС України, йдеться про повістку, а не про саму позовну заяву з доданими до неї документами та ухвалу суду.
Відповідно до статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. В нашому випадку суд першої інстанції розглянув справу без врахування позиції відповідача, яку вона не мала можливості викласти у відзиві на позовну заяву, оскільки не отримувала позовну заяву.
Окремо скаржник акцентує увагу на тому, що суд встановив, що відповідач є платником податків і знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві та що станом на день звернення до суду за нею обліковується податковий борг у розмірі 114 113,79 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, а саме податкових повідомлень-рішень, та не сплачених у встановлений законодавством строк. Але позивач не надав суду жодних доказів того, яким об`єктом житлової нерухомості відповідач володіє і з якого розрахунку їй нараховано податок на нерухоме майно. Позивач надав суду копії податкових повідомлень-рішень форма "Ф", де вказано заборгованість за 2016, 2017 та 2018 роки, проте не надав жодного розрахунку цих сум. В матеріалах справи відсутні документи, які б вказували адресу та площу об`єктів житлової нерухомості на які нараховувався податок, та документи, які підтверджували б її право власності на ці об`єкти. Ці обставини не дають можливість визначити об`єкт та суб`єкт оподаткування та вирахувати суму податку.
Скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2021 року, скасувати постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його адміністративного позову про стягнення коштів платника податків на суму боргу 114 113,79 грн. Стягнути з позивача суму сплаченого судового збору за апеляційну скаргу у розмірі 3 405,00 грн та суму сплаченого судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5 368,00 грн, всього 8 773 грн.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний перегляд здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Обставини справи
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 є платником податків і знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, а станом на день звернення до суду за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 114 113,79 грн, який виник на підставі донарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань, а саме податкових повідомлень-рішень, та не сплачених у встановлений законодавством строк.
Контролюючим органом було складено податкову вимогу форми "Ф" № 73888-17 від 20 квітня 2018 року, яка була направлена на адресу відповідача.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а тому вона є чинною та підлягає виконанню. Також відсутні докази оскарження податкових повідомлень-рішень.
Правове регулювання та висновки Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).
Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України податковий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як передбачено пунктом 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 56.18. статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України (в редакції до 23 травня 2020 року) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.