ОКРЕМА ДУМКА
(розбіжна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю., Воробйової І. А.,
27 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 185/9701/21
Провадження № 14-17цс24
за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської окружної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у справі за позовом керівника Дніпропетровської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегеста", ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування земельної ділянки.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
І. Обставини справи
У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Вербківська територіальна громада) звернувся до суду з позовом до Головного управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегеста" (далі - ТОВ "Сегеста"), ОСОБА_1, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0797) від 07 квітня 2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської територіальної громади, як такий, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сегеста" на земельну ділянку;
- витребувати від ТОВ "Сегеста" земельну ділянку (кадастровий номер 1223582800:01:003:0797) площею 2 га, що розташована на території Вербківської територіальної громади.
Мотивував позов тим, що наказом від 19 серпня 2016 року № 4-4632/15-16-СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність, розташованої на території Вербківської територіальної громади, в порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства.
Зазначив, що розроблену документацію із землеустрою 25 травня 2017 року ОСОБА_1 подала до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області для затвердження. За результатами розгляду якої 29 червня 2017 року отримала лист про невідповідність поданого проєкту землеустрою вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів.
Виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржила цю відмову в судовому порядку. Рішенням від 07 червня 2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яка полягала, зокрема, в невиданні наказу про затвердження проєкту землеустрою, поданого ОСОБА_1, та зобов`язав ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області видати наказ про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Вербківської територіальної громади.
Послався на те, що наказом від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20-СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердило проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 для ведення особистого селянського господарства.
Зазначив, що 20 березня 2020 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності за собою на цю земельну ділянку.
Виходив з того, що ТОВ "Сегеста" на підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2020 року зареєструвало за собою право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 1223582800:01:003:0797, розташовану на території Вербківської територіальної громади.
Послався на те, що спірна земельна ділянка розташована на території Вербківської територіальної громади та входить до масиву земель, які перебували в постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів "Спокій Мадава" (далі - ТОВ "Спокій Мадава"). Рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1223582800:01:003:0797, уповноважений орган не приймав.
Зауважив, що на час прийняття оскарженого наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області та звернення позивача до суду з позовом, ососбою, уповноваженою здійснювати функції власника спірної земельної, ділянки була Вербківська територіальна громада, а саме сільська рада.
Дійшов висновку, що підставою для прийняття оскарженого наказу є рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 160/3584/19, проте ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області проігнорувало, що предметом дослідження у справі № 160/3584/19 був проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, розроблений Приватним підприємством "Земельний ресурс" (далі - ПП "Земельний ресурс") у 2016 році, тоді як на затвердження у 2020 році був поданий проєкт землеустрою, розроблений у 2019 році. При цьому вказані документи істотно різняться за змістом, конфігурацією та місцем розташування земельної ділянки. Під час розгляду та затвердження проєктної документації у 2020 році ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не надало оцінки новому проєкту землеустрою на предмет його відповідності вимогам законодавства, а також не пересвідчилося щодо дійсності волевиявлення заявниці, наявності в неї бажання самостійно вести особисте селянське господарство.
Наголошував на тому, що спірна земельна ділянка відводилася ОСОБА_1 саме для ведення особистого селянського господарства, проте після набуття права власності на неї відповідачка 07 квітня 2020 року і ще сорок громадян відчужили на користь ТОВ "Сегеста" сорок земельних ділянок, які складають єдиний масив, загальною площею понад 84 га. Ці особи набули права власності на ці сорок земельних ділянок з таких же підстав, що й ОСОБА_1 . Зокрема, шляхом звернення до адміністративних судів зазначали у позовах та інших процесуальних документах адреси для листування: АДРЕСА_1, що є одночасно адресою одного із засновників та кінцевих бенефеціарних власників ТОВ "Сегеста".
Виходив з того, що відсутність дійсного волевиявлення та бажання у ОСОБА_1 самостійно вести особисте селянське господарство та перепродаж спірної земельної ділянки через 2 місяці після її отримання у власність юридичній особі разом з іншими громадянами єдиним масивом значної площі беззаперечно порушує основні принципи і мету запровадження в державі інституту особистого селянського господарства та закріплення особливої процедури набуття прав на неї у порядку безоплатної приватизації. Штучне вилучення земельних ділянок із комунальної власності за відсутності дійсного волевиявлення та бажання до самостійного ведення особистого селянського господарства та фактичне нездійснення ведення такого господарства призводить до зменшення кількості таких земель у державі та неможливості в подальшому реалізації іншими громадянами такого права на ведення особистого селянського господарства.
Дійшов висновку, що оскаржений наказ щодо отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність та оспорений договір про подальше її відчуження на користь ТОВ "Сегеста" порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на порушення конституційних прав територіальної громади, створюють небезпеку для держави та суспільства в цілому. Також спірна земельна ділянка відноситься до пасовищ, з огляду нащо її використання у спосіб розорювання та засівання будь-якими сільськогосподарськимим культурами суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню.
Рішенням від 02 листопада 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у позові відмовив.
Постановою від 28 лютого 2023 року Дніпровський апеляційний суд залишив без змін рішення місцевого суду.
Свої рішення суди мотивували тим, що процедура отримання ОСОБА_1 земельної ділянки не порушена. Втручання у право власності особи призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересами суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте нею на законних підставах.
28 березня 2023 року засобами поштового зв`язку заступник керівника Дніпропетровської окружної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року. Просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою від 01 червня 2023 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження.
Ухвалою від 21 грудня 2023 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду відмовив у задоволенні клопотання заступника керівника Київської обласної прокуратури про розгляд справи за участю представника Офісу Генерального прокурора та призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою від 07 лютого 2024 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, а також для вирішення виключної правової проблеми щодо застосування статті 20 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та можливості розгляду справи в одному судовому провадженні таких спорів, коли позивачем є юридична особа, відповідачами - як фізичні, так і юридичні особи, а предметом спору є один і той самий предмет (об`єкт).
Ухвалою від 27 березня 2024 року Велика Палата Верховного Суду справу повернула на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Мотивувала ухвалу тим, що сама по собі незгода з правовою позицією у справі, від висновку у якій бажає відступити Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, не є підставою для передачі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України.
Також повертаючи на розгляд цієї справи до Касаційного цивільного суду, Велика Палата зазначила, що колегія суддів при передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не навела суперечливості практики щодо порушеного питання у подібних правовідносинах.
Вважала, що обґрунтування якісного критерію не є достатнім та не свідчить про те, що порушене колегією суддів питання має характер виключної правової проблеми. Натомість існують інші механізми вирішення такого правового питання. Зокрема вирішення його в межах суду касаційної інстанції відповідної юрисдикції з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах.
ІІ. Зміст окремої думки
З висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року у цій справі, не погоджуємося.
У контексті вирішення питання про прийняття цієї справи до провадження Великої Палати Верховного Суду основним було питання юрисдикційності вимог юридичної особи про витребування майна в юридичної особи - набувача, які виникли з правовідносин на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з фізичною особою, та які поєднані з позовними вимогами про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадасту Дніпропетровської області, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність фізичній особі земельну ділянку.
Від вирішення цього питання залежало, чи будуть досліджуватися інші питання, зокрема про відступ від висновку Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
У справі, переданій на розгляд Великої Палати Верховного Суду, предметом спору
є земельна ділянка, яка, на думку прокурора, незаконно вибула із власності держави на користь фізичної особи, а згодом була відчужена на користь юридичної особи.
У справі заявлено декілька вимог:
- визнати незаконним і скасувати наказ від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20СГ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0797) від 07 квітня 2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської територіальної громади, як такий, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ "Сегеста" на земельну ділянку;
- витребувати від ТОВ "Сегеста" земельну ділянку (кадастровий номер 1223582800:01:003:0797) площею 2 га, що розташована на території Вербківської територіальної громади.