ОКРЕМА ДУМКА
(розбіжна)
судді Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю.,
27 березня 2024 року
м. Київ
Справа № 2-777/11
Провадження № 14-103свц23
за заявою ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2012 року, від 18 грудня 2013 року, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної і матеріальної шкоди.
Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.
І. Обставини справи
26 листопада 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_1 та просили:
визнати недостовірними та такими, що принижують честь, гідність і ділову репутацію позивачів, відомості, які ОСОБА_1 поширила в інтерв`ю:
- Телерадіокомпанії "Рівне-1" у відеосюжеті "ІНФОРМАЦІЯ_2" програми "ІНФОРМАЦІЯ_3" від ІНФОРМАЦІЯ_4;
- Каналу "НТН" у відеосюжетах "ІНФОРМАЦІЯ_5" програми "ІНФОРМАЦІЯ_6" від ІНФОРМАЦІЯ_4 та "ІНФОРМАЦІЯ_7" від ІНФОРМАЦІЯ_8;
- Телерадіокомпанії "Студія 1+1" у відеосюжеті " ІНФОРМАЦІЯ_9" у програмі ІНФОРМАЦІЯ_10 від ІНФОРМАЦІЯ_1: "…з дверцят водія вийшов син ОСОБА_2";
зобов`язати заявницю у місячний строк після набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про позивачів у той самий спосіб, у який вона була поширена, шляхом надання програмі "ІНФОРМАЦІЯ_3" ТРК "Рівне-1" інтерв`ю такого змісту:
"СПРОСТУВАННЯ! Я, ОСОБА_1, заявляю, що інформація стосовно причетності ОСОБА_3 - сина голови Рівненської обласної державної адміністрації, народного депутата V скликання ОСОБА_2 - до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02 грудня 2008 року біля Свято-Покровського собору м. Рівному, під час якої постраждала ОСОБА_8, є неправдивою та недостовірною. Хто виходив із дверцят водія автомобіля-учасника цієї дорожньо-транспортної пригоди, я не бачила";
стягнути із заявниці на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 112 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та по 3 546,30 грн - матеріальної шкоди.
Рішенням від 11 квітня 2011 року Рівненський міський суд Рівненської області позов задовольнив частково:
Визнав недостовірними та такими, що принижують честь, гідність і ділову репутацію позивачів, відомості, які заявниця поширила в інтерв`ю:
- Телерадіокомпанії "Рівне-1" у відеосюжеті "ІНФОРМАЦІЯ_2" програми "ІНФОРМАЦІЯ_3" від ІНФОРМАЦІЯ_4;
- Каналу "НТН" у відеосюжетах "ІНФОРМАЦІЯ_5" програми "ІНФОРМАЦІЯ_6" від ІНФОРМАЦІЯ_4 та "ІНФОРМАЦІЯ_7" від ІНФОРМАЦІЯ_8;
- Телерадіокомпанії "Студія 1+1" у відеосюжеті " ІНФОРМАЦІЯ_9" у програмі ІНФОРМАЦІЯ_10 від ІНФОРМАЦІЯ_1 : "…з дверцят водія вийшов син ОСОБА_2".
Зобов`язав заявницю у місячний строк після набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про позивачів у той самий спосіб, у який вона була поширена, шляхом надання програмі "ІНФОРМАЦІЯ_3" ТРК "Рівне-1" інтерв`ю такого змісту:
"СПРОСТУВАННЯ! Я, ОСОБА_1, заявляю, що інформація стосовно причетності ОСОБА_3 - сина голови Рівненської обласної державної адміністрації, народного депутата V скликання ОСОБА_2 - до дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02 грудня 2008 року біля Свято-Покровського собору м. Рівному, під час якої постраждала ОСОБА_8, є неправдивою та недостовірною. Хто виходив із дверцят водія автомобіля-учасника цієї дорожньо-транспортної пригоди, я не бачила".
Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 50 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та 3 546,30 грн - матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_3 50 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та 3 546,30 грн - матеріальної шкоди.
Рішенням від 23 листопада 2011 року Апеляційний суд Рівненської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимог про покладення на ОСОБА_1 обов`язку спростувати недостовірну інформацію шляхом надання інтерв`ю програмі "ІНФОРМАЦІЯ_3" ТРК "Рівне-1", стягнення із заявниці на користь позивачів відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат скасував й ухвалив нове рішення про відмову в задоволені цих вимог.
Рішення місцевого суду у частині визнання відомостей недостовірними та такими, що принижують честь, гідність і ділову репутацію позивачів, які були надані заявницею, змінив та виклав у такій редакції:
"Визнати недостовірними та такими, що принижують честь, гідність і ділову репутацію позивачів, відомості, які були надані заявницею в коментарі: (а) телерадіокомпанії "Рівне-1" у відеосюжеті "ІНФОРМАЦІЯ_2" програми "ІНФОРМАЦІЯ_3" від ІНФОРМАЦІЯ_1; (б) Каналу "НТН" у відеосюжетах "ІНФОРМАЦІЯ_5" програми "ІНФОРМАЦІЯ_6" від ІНФОРМАЦІЯ_4 та "ІНФОРМАЦІЯ_7" від ІНФОРМАЦІЯ_8; (в) Телерадіокомпанії "Студія 1+1" у відеосюжеті "ІНФОРМАЦІЯ_9" у програмі ІНФОРМАЦІЯ_10 від ІНФОРМАЦІЯ_1: "…з дверцят водія вийшов син ОСОБА_2".
Спростувати недостовірну інформацію у місячний строк після набрання рішенням суду законної сили шляхом оголошення у програмі "ІНФОРМАЦІЯ_3" ТРК "Рівне-1" наступного тексту резолютивної частини рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року: "Визнати недостовірними та такими, що принижують честь, гідність і ділову репутацію позивачів, відомості, які були надані заявницею в коментарі: (а) Телерадіокомпанії "Рівне-1" у відеосюжеті "ІНФОРМАЦІЯ_2" програми "ІНФОРМАЦІЯ_3" від ІНФОРМАЦІЯ_4; (б) Каналу "НТН" у відеосюжетах "ІНФОРМАЦІЯ_5" програми "ІНФОРМАЦІЯ_6" від ІНФОРМАЦІЯ_4 та "ІНФОРМАЦІЯ_7" від ІНФОРМАЦІЯ_8; (в) Телерадіокомпанії "Студія 1+1" у відеосюжеті "ІНФОРМАЦІЯ_9" у програмі ІНФОРМАЦІЯ_10 від ІНФОРМАЦІЯ_1 : "… з дверцят водія вийшов син ОСОБА_2".
Рішення суду першої інстанції у частині відшкодування моральної шкоди змінив, зменшив розмір відшкодування на користь ОСОБА_2 із 50 000,00 грн до 500,00 грн і на користь ОСОБА_3 із 50 000,00 грн до 500,00 грн.
У грудні 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу. Просили скасувати рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року залишити без змін.
У березні 2013 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу та просила скасувати рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволені позову; зупинити виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року.
Ухвалою від 14 березня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу позивачів задовольнив.
Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року скасував, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року залишив в силі.
Ухвалою від 18 грудня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року скасував, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року залишив в силі. Навів аналогічні доводи які викладені в ухвалі від 14 березня 2012 року.
Рішенням від 23 червня 2023 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Удовиченко проти України" ("Udovychenko v. Ukraine", заява № 46396/14) (далі також - Рішення) визнав порушення Україною статті 10 Конвенції.
ЄСПЛ вказав, що фактичне твердження про те, що син ОСОБА_2 виходив з дверей з боку водія, заявниця зробила як очевидець і воно було ні чим іншим, як прямим викладом однієї з фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, свідком якої вона стала, і яка привернула широку увагу засобів масової інформації, принаймні на місцевому рівні. Це було відтворення особистого сприйняття заявницею того, що вона побачила на місці події. За таких конкретних обставин, як у цій справі, від заявниці не слід було очікувати доведення того, що, як вона вважала, відбулося, і що вона бачила на власні очі. Не зазначалося, що заявниця не виявила належної ретельності, коли робила це фактичне твердження. Додатково необхідно розглянути, чи діяла заявниця добросовісно чи недобросовісно, коли давала коментар (§ 45 рішення ЄСПЛ).
Зазначив, що за відсутності твердження про недобросовісність з боку заявниці, вимагати від неї доведення правдивості її твердження щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, свідком якої вона була, - вимоги, яку було б дуже складно, якщо не неможливо, виконати - суперечило принципам, встановленим у практиці ЄСПЛ.
Виходив з того, що оскільки національні суди обмежили свій розгляд питанням, чи довела заявниця, що з дверей з боку водія після дорожньо-транспортної пригоди вийшов син ОСОБА_2, наведені ними підстави не можна вважати відповідними та достатніми для обґрунтування відповідного втручання (§ 51 рішення ЄСПЛ).
ЄСПЛ зазначив про невідповідність і тяжкість наслідків, з якими змушена була стикнутися заявниця. "Він вважає недоречним, що її зобов`язали опублікувати спростування в формулюванні, яке вимагало від неї визнати, по суті, що вона не бачила того, що, як вона вважала, бачила". Сума, яку заявниця була зобов`язана сплатити позивачам в якості відшкодування шкоди, була дуже значною у порівнянні з її заробітною платою. Обставини справи не свідчать про наявність підстав для накладення на заявницю такого стягнення (§ 52 рішення ЄСПЛ).
Згідно зі статтею 41 Конвенції ЄСПЛ зобов`язав Україну впродовж трьох місяців сплатити 14 300 (чотирнадцять тисяч триста) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди; 3 450 (три тисячі чотириста п`ятдесят) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявниці, в якості компенсації судових та інших витрат, які мають бути сплачені безпосередньо на рахунок її представника. Відхилив решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції (пункти 3 і 4 резолютивної частини рішення ЄСПЛ).
У липні 2023 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2012 року, від 18 грудня 2013 року, рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 листопада 2011 року та рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2011 року за виключними обставинами на підставі порушення статті 10 Конвенції, встановленого у рішенні ЄСПЛ.