ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 359/7111/22
провадження № 51-740км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022111100001083, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Любарці Бориспільського району Київської області, громадянина України, інваліда ІІІ групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останні рази:
- вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки. Вироком Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року вирок суду першої інстанції скасовано у частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та визнано вважати його засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;
- вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд до покарання призначеного за новим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року і остаточно призначив ОСОБА_7 за сукупністю вироків покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції до 21 червня 2017 року) зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення ОСОБА_7, за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2019 року з 11 листопада 2015 року по 24 листопада 2016 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Також, ОСОБА_7, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ( у редакції після 21 червня 2017 року), зараховано у строк покарання попереднє його ув`язнення за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2019 року з 24 січня 2019 року по 25 січня 2019 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цим же вироком апеляційного суду, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_7 зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення у межах цього кримінального провадження з 02 вересня 2022 року по 20 червня 2023 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалено строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного затримання 02 вересня 2022 року.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Суд визнав ОСОБА_7 винним у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, за обставин детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_7 01 вересня 2022 року о 23:00, в умовах воєнного стану, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та з метою незаконного заволодіння чужим майном, проник до будинку АДРЕСА_2, звідки викрав майно на загальну суму 1010 грн. Надалі, будучи викритим на місці вчинення злочину потерпілим ОСОБА_8, який зробив йому зауваження, з викраденим майном залишив зазначене місце злочину, чим завдав потерпілому майнову шкоду на вказану суму.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення кримінального процесуального закону. Стверджує, що судом першої інстанції ОСОБА_7 було безпідставно зараховано до покарання, призначеного за цим вироком попереднє ув`язнення за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2019 року з 11 листопада 2015 року по 24 листопада 2016 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з 24 січня 2019 року по 25 січня 2019 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, оскільки цей строк є не попереднім ув`язненням, застосованим у рамках цього кримінального провадження, а фактично відбутою частиною покарання, призначеного за вироком Бориспільського міськрайонного суду від 15 травня 2019 року. Крім того, зазначає, що місцевий суд при застосуванні положень ст. 71 КК України безпідставно приєднав частково невідбуту частину покарання за вироком Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, ухваленим щодо вироку Бориспільського міськрайонного суду від 15 травня 2019 року. Враховуючи правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17, провадження № 51-8867/км18) суд мав би приєднати до покарання, призначеного за цим вироком частину невідбутого покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 травня 2019 року. Стверджує, що на ці порушення серед іншого, прокурор звертав увагу в апеляційній скарзі, однак зазначені доводи апеляційним судом залишено без уваги і їм не дано належної оцінки, що призвело до ухвалення ним необгрунтованого рішення. Крім того, касатор зазначає, що строк відбування покарання засудженому має рахуватися з дня ухвалення вироку, а не з часу фактичного затримання.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор підтримала заявлені касаційні вимоги, захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони обвинувачення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи у суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.