ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 127/10569/23
провадження № 51-7222 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023025030000030 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Севастополя Автономної Республіки Крим, тимчасово проживаючого у АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_7, яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2023 року ОСОБА_6 було засуджено за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, а саме у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, з огляду на таке.
01 вересня 2022 року ОСОБА_6 звільнився по відбуттю покарання із державної установи "Стрижавська виправна колонія (№ 81)" і йому як особі засудженій за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01 березня 2018 року до позбавлення волі за один із злочинів, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ч. 2 ст. 309 КК України), встановлено адміністративний нагляд.
Так, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року на підставі п. "г" ст. 3 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", ОСОБА_6 встановлено адміністративний нагляд строком на 2 роки та згідно ст. 10 зазначеного Закону застосовані наступні обмеження:
- заборонити вихід з будинку (квартири) з 21:00 до 05:00 наступного дня за місцем проживання;
- заборонити на період нагляду відвідувати місця торгівлі, де спиртні напої реалізовуються на розлив (кафе, бари, ресторани, дискотеки, їдальні);
- заборонити на період нагляду виїзд за межі району обраного місця проживання по будь-яким причинам без дозволу керівництва РВП ГУНП (території обслуговування);
- з`являтись на відмітку до ВП ГУНП (території обслуговування) у першу та останню суботу щомісяця з 09:00 до 11:00 та реєструватись у відповідному журналі.
Надалі, 15 вересня 2022 року ОСОБА_6 ознайомлено під підпис з ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року та поставлено на облік у відділенні поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, як особу стосовно якої встановлено адміністративний нагляд.
Під час контролю за дотриманням установлених обмежень дій піднаглядного ОСОБА_6 працівниками відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області встановлено, зокрема, що 15 листопада 2022 року, 24 листопада 2022 року, 13 грудня 2022 року, 24 грудня 2022 року, 25 грудня 2022 року, 26 грудня 2022 року, 30 грудня 2022 року, 31 грудня 2022 року, 13 січня 2023 року, 14 січня 2023 року, 17 січня 2023 року, 19 січня 2023 року, 22 січня 2023 року останній був відсутній за обраним місцем проживання, тоді як, відповідно до обмежень, у період з 21:00 до 05:00 наступного дня, повинен знаходитися у квартирі АДРЕСА_2 . У зв`язку з цим, за неодноразові порушення правил адміністративного нагляду, постановами Вінницького міського суду Вінницької області від 24 січня 2023 року та 02 лютого 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак, ОСОБА_6, будучи обізнаним про встановлені стосовно нього ухвалою від 29 серпня 2022 року обмеження, на шлях виправлення на став, порушуючи правила адміністративного нагляду, діючи умисно, усвідомлюючи кримінальну протиправність своїх дій, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без поважних причин, без дозволу та повідомлення працівників поліції ВП № 1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області про зміну свого місця проживання, починаючи з 24 грудня 2022 року по теперішній час, самовільно залишив обране місце проживання, де у тому числі проживав разом із ОСОБА_8, з якою підтримував фактичні шлюбні відносини, та іншими особами, якими йому надано дозвіл на користування зазначеним майном.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вироку суду першої інстанції - без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на незаконність рішень судів попередніх інстанцій, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримання.
На обґрунтування своїх доводів захисник вказує, що:
- ОСОБА_6 мав знаходитись за адресою, яка є місцем проживання його дівчини ОСОБА_8, однак через нетривалий час їх стосунки припинилися, внаслідок чого засудженому не було де жити, він ночував у друзів або на вулиці, а тому не міг виконати обмеження не покидати місце проживання, оскільки не мав житла;
- про те, що ОСОБА_6 не має житла, останній неодноразово повідомляв працівникам поліції, зокрема, і 03 січня 2023 року в суді, коли його притягували до адміністративної відповідальності за невиконання умов адміністративного нагляду.
Таким чином, захисник вважає, що, оскільки у ОСОБА_6 припинилися відносили з ОСОБА_8 та йому не було де жити, то засуджений не міг виконати з поважної причини адміністративний нагляд, який полягав у забороні виходити з будинку (квартири) з 21:00 до 05:00 наступного дня за місцем проживання.
При цьому захисник зауважує, що з огляду на вищенаведені обставини неможливості виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, усі складені акти та рапорти працівників поліції про відсутність засудженого за місцем проживання, відповідно до положень ст. 85 КПК України, на думку сторони захисту, не можуть братися судом до уваги на підтвердження порушення ОСОБА_6 адміністративного нагляду, так як останній по поважній причині не перебував за місцем проживання, оскільки не мав його як житло.
Крім того, у своїй касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 зазначає, що відповідно до постанов Вінницького міського суду Вінницької області від 03 січня 2023 року, 24 січня 2023 року, 02 лютого 2023 року, 28 лютого 2023 року ОСОБА_6 притягувався до відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду (ч. 1 ст. 187 КУпАП), а саме за відсутність 15 листопада 2022 року, 24-26 грудня 2022 року, 30-31 грудня 2022 року, 13 січня 2023 року за місцем проживання. При цьому захисник зауважує, що пред`явлене обвинувачення також стосується порушення адміністративного нагляду, а саме відсутності за місцем проживання, зокрема, і в зазначені дні, що, на переконання захисника, вказує про те, що ОСОБА_6 було двічі притягнуто до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що з огляду на положення ст. 61 Конституції України є неприпустимим.
На зазначену касаційну скаргу заперечень від учасників касаційного провадження не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Що стосується доводів касаційної скарги захисника про незаконність вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПКУкраїни суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань:
- обвинуваченого ОСОБА_6, який під час допиту в суді першої інстанції пояснював, що після звільнення з вересня 2022 року він проживав в квартирі АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_8, з якою підтримував фактичні шлюбні відносини, проте в грудні 2022 року він припинив з нею стосунки та покинув місце проживання, оскільки квартира не його, йому не належить, на його думку, він не міг проживати в чужій сім`ї, в чужій квартирі, при цьому підтвердив, що його речі в квартирі залишилися, оскільки він не має куди їх забрати. Крім того, обвинувачений зазначав, що він в усній формі повідомив дільничному, що покинув місце проживання, водночас дільничний інспектор наполягав, щоб обвинувачений повідомив інше своє місце проживання, але він не міг цього зробити, оскільки його не мав, про що і повідомив дільничному. Крім того, обвинувачений вказував, що постійно прибував до райвідділу на відмітки, коли знаходився в реабілітаційному центрі та повідомляв, де він, єдине що у нього не було мобільного телефону, з якого він би міг повідомляти про своє місце знаходження;
- свідка ОСОБА_9 (дільничний інспектор відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області), який пояснював суду, що ОСОБА_6 був поставлений на облік у відділенні, як особа стосовно якої встановлено адміністративний нагляд, однак під час неодноразового контролю було встановлено факт відсутності ОСОБА_6 за місце проживання по АДРЕСА_1, про що складалися відповідні акти та рапорти. Спочатку ОСОБА_6 перебував за місцем проживання, деякий час працював, а потім познайомився з людьми, з яким більше проводив час ніж вдома, дружина та її мати пояснювали, що їм невідоме місце знаходження (перебування) обвинуваченого, пояснювали що вони також хвилюються та переживають за нього. Свідок пропонував родичам написати відповідну заяву про те, що ОСОБА_6 зник, але вони відмовились. Крім того, свідок зазначав, що ОСОБА_6 повідомляв йому про те, що у нього припинилися стосунки з дружиною і він не проживає за тією адресою, де проживав раніше, але іншу адресу не повідомив. Свідок вимагав у обвинуваченого повідомити місце свого проживання (перебування), але ОСОБА_6 цього не зробив. Свідок роз`яснював обвинуваченому, що за такі дії (бездіяльність) буде нести кримінальну відповідальність;
- свідка ОСОБА_8, яка надавала суду показання, що обвинувачений є її колишнім чоловіком, з яким вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах. Доповнила, що вона з обвинуваченим раніше проживали разом до грудня 2022 року, далі обвинувачений пішов з квартири, причина свідку невідома. Вони не сварилися, його ніхто з квартири не виганяв, не ображав, до цього часу в квартирі знаходяться речі обвинуваченого, він може в будь-який час прийти та проживати в квартирі, йому ніхто не перешкоджає. Крім того, свідок зазначала, що за місцем її проживання неодноразово приходили працівники поліції, перевіряли чи ОСОБА_6 проживає в квартирі, складали акти та рапорти про його відсутність, відбирали пояснення. Також свідок вказувала, що після того, як обвинувачений пішов з квартири, свідок його бачила один раз, він перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння, тому розмови між ними не було, більше вони не бачились і місце проживання (перебування) ОСОБА_6, свідку невідоме;
- свідка ОСОБА_10, яка пояснювала суду, що з вересня 2022 року по кінець грудня 2022 року обвинувачений ОСОБА_6 проживав в її квартирі, оскільки перебував в шлюбних відносинах з її дочкою. Потім обвинувачений пішов з квартири, причину вона не знає і місце його проживання також, він не повідомляв. Сварок, скандалів не було, ніхто обвинуваченого з квартири не виганяв, до цього часу в квартири знаходяться його речі, він може в будь-який час прийти.