ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 761/21393/22
провадження № 51-5254 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022100100002251 від 17 серпня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Балаклея Смілянського району Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2023 року ОСОБА_6 було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цим же вироком зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 17 серпня 2022 року по 19 серпня 2022 року включно.
За обставин викладених у вироку ОСОБА_6 було визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, поєднаного з проникненням у житло (ч. 4 ст. 185 КК України), з огляду на таке.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 було продовжено воєнний стан з 05:30 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 було продовжено воєнний стан з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 було продовжено воєнний стан з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
17 серпня 2022 року, приблизно о 18:00, тобто в період дії воєнного стану, ОСОБА_6, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, з метою повторно таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в житло, підійшов до вікна квартири АДРЕСА_3, яке знаходиться на першому поверсі вказаного будинку та шляхом його продавлення руками, проник до квартири, після чого помітив цінне для себе майно, а саме телевізор марки "LG 42 LK 430", вартістю 2900 грн, який належить потерпілому ОСОБА_8, а також наплічник з особистими речами останнього, які для нього не несуть матеріальної цінності. Заволодівши зазначеним майном, ОСОБА_6 виліз через вищевказане вікно, взявши з собою дані речі, та разом з викраденим покинув місце скоєння кримінального правопорушення, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 2900 грн.
Крім того, 23 серпня 2022 року, приблизно о 16:13, тобто в період дії воєнного стану ОСОБА_6, перебуваючи біля магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", який знаходиться по АДРЕСА_4, з метою повторно таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до приміщення, підійшов до входу у в казаний магазин та через відчинені вхідні двері побачив продавця, яка відволіклась на іншого покупця і перестала слідкувати за товаром. Скориставшись цим, ОСОБА_6 зайшов до приміщення магазину, де непомітно для оточуючих, з метою викрадення та особистого збагачення взяв з полиці жіночу сумку вартістю 816, 33 грн, яка належить ФОП " ОСОБА_9", після чого одразу вийшов із приміщення даного магазину разом з викраденим майном, покинувши місце вчинення кримінального правопорушення, чим заподіяв потерпілій особі майнової шкоди на загальну суму 816, 33 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі через суворість, просить змінити рішення судів попередніх інстанцій, при цьому залишити без змін призначене йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, проте звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
На обґрунтування своїх вимог, а також на підтвердження своїх доводів щодо невідповідності призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, засуджений вказує, що судами попередніх інстанцій:
- невірно встановлено його відношення до скоєного, а також не враховано того, що спричинені потерпілим збитки фактично відшкодовані;
- безпідставно не визнано наявність такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття, оскільки одразу після затримання він визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, а часткове визнання ним вини пов`язано з поганим знанням законодавства та неотриманням належної правової консультації, оскільки він вважав, що його дії стосовно майна потерпілого ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ст. 356 КК України;
- не в повній мірі враховано наявність у нього цілого ряду хронічних захворювань, а також того, що перебування в місцях позбавлення волі негативно впливає на стан здоров`я та позбавляє можливості провести належне лікування.
Разом з тим у своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_10 стверджує, що на даний час він свою вину визнає повністю, щиро кається та зобов`язується в подальшому не вчиняти кримінальні правопорушення, а тому просить Суд врахувати щире каяття як пом`якшуючу покарання обставину та з огляду на його стан здоров`я, звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі положень, передбачених ст. 75 КК України.
Крім того, засуджений також зазначає, що апеляційний розгляд було проведено без його присутності, що позбавило його можливості надати суду апеляційної інстанції особисті показання.
Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 185 КК України у касаційній скарзі засудженого не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
У своїй касаційній скарзі засуджений зазначає, що судовий розгляд в суді апеляційної інстанції було проведено без його присутності, що позбавило його можливості надати суду особисті пояснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
Згідно з ч. 4 ст. 401 КПК України обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов`язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
Положеннями ч. 4 ст. 405 КПК України передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2023 року було закінчено підготовку та призначено апеляційний розгляд за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок суду першої інстанції, на 14 червня 2023 року. При цьому з матеріалів провадження вбачається, що вказана ухвала була направлена всім учасникам провадження, зокрема, і обвинуваченому ОСОБА_6, що підтверджується наявним у справі супровідним листом та розпискою обвинуваченого про отримання цього судового рішення.
Таким чином, ураховуючи те, що:
- апеляційний розгляд здійснювався лише за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6, в якій останній просив призначити йому менш суворе покарання (тобто питання про погіршення становища обвинуваченого в апеляційній скарзі не ставилось), та суд апеляційної інстанції не визнавав участь обвинуваченого у судовому засіданні обов`язковою;
- обвинувачений ОСОБА_6 був належним чином повідомлений про дату та час апеляційного розгляду та з клопотанням про забезпечення його участі у судовому засіданні до суду апеляційної інстанції не звертався,
то колегія суддів, з огляду на положення, передбачені ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК України, не вбачає підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції, під час здійснення судового розгляду за відсутності обвинуваченого, було допущено істотні порушення вимог КПК України, а тому касаційна скарга засудженого в цій частині задоволенню не підлягає.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_6 щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і його особі через суворість Суд, ураховуючи надані матеріали кримінального провадження, не може взяти їх до уваги як обґрунтовані з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, призначене особі покарання має бути необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з матеріалів провадження, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_6, врахували ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини справи та дані про особу обвинуваченого, зокрема, його стан здоров`я, наявність попередніх судимостей, а також те, що останній має постійне місце реєстрації і проживання, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом`якшують або обтяжують обвинуваченому покарання судами встановлено не було.
Ураховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що призначення обвинуваченому ОСОБА_6 реального покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.