ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 637/922/17
провадження № 51 - 1898 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6,
ОСОБА_7 ( в режимі
відеоконференції),
законного представника засудженого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220450000213, за обвинуваченням
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та проживав у АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шевченківського районного суду Харківської області від 07 грудня 2018 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано недопустимими доказами висновок медичного огляду на стан сп`яніння від 29 грудня 2016 року та протокол одночасного допиту від 27 червня 2017 року, виключено із мотивувальної частини вироку посилання на них як на докази. Також виключено з мотивувальної частини вироку посилання на мотивувальну частину вироку Шевченківського районного суду Харківської області від 04 грудня 2017 року щодо ОСОБА_10 .
Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_9 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.
Вироком суду першої інстанції встановлено, що неповнолітній ОСОБА_9 29 грудня 2016 року приблизно о 01:50 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у громадському місці - біля пішохідного переходу через залізничну колію, розташованого по вул. Ширяєва в смт Шевченкове Шевченківського району Харківської області, діючи з єдиним умислом у групі з ОСОБА_10, бажаючи показати свою зневагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам та суспільству, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, підбіг до ОСОБА_11, якому ОСОБА_10 безпричинно завдав удар кулаком в праву частину обличчя, від чого потерпілий впав на землю, та, закриваючи шарфом своє обличчя, став у бойову стійку і намагався завдати удар ногою лежачому на землі ОСОБА_11 . Продовжуючи свої хуліганські дії, не реагуючи на вимогу присутніх поруч осіб - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 припинити протиправні дії, ОСОБА_10 безпричинно завдав один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_15, а ОСОБА_9 продовжував стояти поруч у бойовій стійці, забезпечуючи тим самим досягнення ОСОБА_10 їх спільного умислу на грубе порушення громадського порядку та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_15 . У результаті дій ОСОБА_10 та ОСОБА_9 потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_15 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
Захисник ОСОБА_6 у касаційній скарзі поданій з метою реабілітації засудженого ОСОБА_9, який загинув, просить скасувати судові рішення щодо останнього та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд при новому розгляді, всупереч норм ст. 439 КПК України, не виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові Верховного Суду від 03 вересня 2020 року.
В порушення вимог ст. 419 КПК України доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо незаконного засудження ОСОБА_9 за ч.2 ст. 296 КК України та відсутності в його діях складу інкримінованого злочину належним чином не перевірив.
Проігнорував доводи про те, що потерпілі ОСОБА_15 та ОСОБА_11 у своїх заявах про вчинення злочину не вказували на ОСОБА_9, як на винну особу, а виключно на ОСОБА_10 .
Не дав відповідей на доводи про незаконне виділення в окреме провадження матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_10
Залишив поза увагою й доводи про недопустимість доказів, зокрема протоколів слідчих експериментів з потерпілими тому, що перед початком слідчих дій понятим не роз`яснювались їх права та не перевірялись документи, що посвідчують їх осіб. Відсутні відповіді стосовно аргументів захисту про те, що місцевий суд всупереч норм ст. 337 КПК України вийшов за межі висунутого ОСОБА_9 обвинувачення, оскільки у вироку додатково встановив, що обвинувачений махав руками і ногами, а згідно обвинувального акту він лише стояв у бойовій стійці.
Крім того, безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України тому, що в судовому засіданні 04 липня 2023 року законний представник обвинуваченого ОСОБА_8 подала заяву про продовження апеляційного розгляду з метою реабілітації загиблого сина ОСОБА_9 .
Апеляційний розгляд провів формально, всупереч вимог ст. 404 КПК України повторно доказів не дослідив, а послався лише на докази досліджені місцевим судом, чим порушив засаду безпосередності.
Вказує на невідповідність ухвали вимогам статей 370, 419 КПК України через її незаконність та необґрунтованість.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також законний представник засудженого ОСОБА_8 вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
За змістом ст. 433 КПК України суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст.438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.