ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 737/641/20
провадження № 51-5084км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 23 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270160000099 від 02 квітня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Куликівка Куликівського району Чернігівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, не судимого в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК України)
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Куликівський районний суд Чернігівської області вироком від 31 березня 2023 року визнав винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Вирішив питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, 01 квітня 2020 року в період часу з 20:00 до 23:00, ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в буд. АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_8 молотком, фрагментами дерев`яного стільця та ногами не менше 51 удару в ділянку голови, грудей, живота, спини, верхніх та нижніх кінцівок, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, від яких в період часу з 01:00 до 12:00 02 квітня 2020 року на місці події настала смерть потерпілого.
Чернігівський апеляційний судухвалою від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2023 року - без змін.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, а також на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що:
- суд першої інстанції врахував лише докази сторони обвинувачення, зокрема, показання свідків, які є непослідовними і суперечливими та які протягом розгляду кримінального провадження останні неодноразово змінювали;
- слідчі експерименти зі свідками та ОСОБА_7 проводилися у формі допиту та розпочиналися у кабінеті слідчого, що суперечить нормам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України);
- місцевий суд не звернув уваги на те, що на знарядді злочину відсутні відбитки пальців засудженого, а також те, що останній не мав наміру вбивати потерпілого або завдавати йому тілесних ушкоджень;
- суди, призначаючи покарання ОСОБА_7, безпідставно не застосували норми ст. 69 КК України, оскільки належним чином не взяли до уваги дані про особу винного, а також те, що він частково визнав вину, добровільно відшкодував шкоду потерпілій та має матір похилого віку;
- оскаржувані рішення судів не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
Заперечення на касаційну скаргу до Суду не надходили.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважала доводи касаційної скарги необґрунтованими і просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Засуджений та його захисник касаційну скаргу підтримали, просили скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Варто зауважити, що більшість доводів касаційної скарги зводяться до тверджень про незаконність і необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Водночас колегія суддів зауважує, що на такі доводи сторона захисту посилається вперше на стадії касаційного розгляду.
З оскаржуваних судових рішень убачається, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Так, допитаний місцевим судом ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав частково, а саме зазначив, що 01 квітня 2020 року був присутній на місці події, де завдав ОСОБА_8 три удари, в іншому вину заперечував. Стверджував, що ОСОБА_9 також бив ОСОБА_10, від чого останній вдарився головою об котел. Після того, як ОСОБА_7 пішов додому, в будинку ще залишалися ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Подальші події йому не відомі.
Втім суд першої інстанції показання ОСОБА_7 оцінив критично та зауважив, що незважаючи на часткове визнання ним своєї вини, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема, висновком судово-медичної експертизи № 290 від 05 червня 2020 року, висновком комісійної судово-медичної експертиза № 46 від 06 грудня 2022 року, висновками судово-психіатричних експертиз від 12 травня 2020 року № 247 та № 248, протоколами проведення слідчих експериментів від 03 квітня 2020 року за участі ОСОБА_7, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, електронним рапортом від 02 квітня 2020 року, протоколами огляду місця події від 02 та 03 квітня 2020 року, висновком комп`ютерно-технічної експертизи № 44 від 12 травня 2020 року, висновками імунологічних та трасологічних експертиз № 47(б) від 10 червня 2020 року, № 46 (б) від 09 червня 2020 року, № 49(б) від 29 липня 2020 року, № 44(б) від 17 червня 2020 року, № 45(б) від 15 червня 2020 року, № 48(б) від 19 червня 2020 року, № 70(б) від 21 липня 2020 року, № 50(б) від 24 червня 2020 року, № 587 від 07 липня 2020 року та № 886 від 29 липня 2020 року, висновками судово-медичних експертиз № 87-ц від 29 липня 2020 року, № 77-ц від 15 липня 2020 року, № 78-ц від 15 липня 2020 року.
Крім того з матеріалів кримінального провадження убачається, що в судовому засіданні безпосередньо у встановленому законом порядку місцевий суд також допитав потерпілого ОСОБА_15, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, зміст показань яких детально викладений у вироку.
Оцінюючи показання вказаних свідків, цей суд, зазначив, що останні в судовому засіданні допитувалися двічі, у показаннях свідка ОСОБА_14 дійсно присутні певні розбіжності між першим та повторним його допитом, які стосуються в основному часу, коли ОСОБА_8 бачили живим в останній раз. Однак, як під час першого допиту в суді, так і під час повторного допиту свідки надали схожі свідчення щодо розвитку подій, щодо нанесення ударів ОСОБА_8 . ОСОБА_7 . Показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 узгоджуються між собою щодо основних обставин події, щодо особи, яка завдавала ударів, щодо предметів, якими завдавалися удари, щодо часу та місця події, щодо потерпілого. Водночас цей суд, враховуючи те, що подія, з приводу якої допитувалися свідки сталася в квітні 2020 року, перший раз свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були допитані в судовому засіданні в жовтні 2021 року, повторно були допитані в залі суду у вересні 2022 року, дійшов переконання, що оскільки пройшов значний час між подією та допитами, тому наявність певних розбіжностей щодо незначних деталей, яких допустились свідки, пояснюється об`єктивними особливостями пам`яті людини та її сприйняттям тих чи інших життєвих подій. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені стороною захисту розбіжності чи суперечності не вказують на недостовірність показань свідків щодо основних фактів та обставин, які мають значення для цього кримінального провадження та не свідчать про наявність підстав для визнання їх недостовірними.
Колегія суддів уважає зазначений висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що повною мірою узгоджується з матеріалами справи, зокрема, з технічними записами судових засідань.
За таких обставин доводи касаційної скарги в цій частині не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів.
Зі свого боку Верховний Суд звертає увагу, що сторона захисту фактично не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження та вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка таких доказів, як зазначалося вище, на підставі статей 433, 438 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
Отже, такі доводи касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки Суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Щодо доводів сторони захисту про те, що слідчі експерименти зі свідками та ОСОБА_7 не відповідають нормам КПК України, оскільки проводилися у формі допиту та розпочиналися у кабінеті слідчого
Як убачається з оскаржуваного вироку, винуватість ОСОБА_7 також підтверджується і протоколами слідчих експериментів від 03 квітня 2020 року, які проводилися в домогосподарстві по АДРЕСА_2, за участі самого ОСОБА_7, а також свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.