ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 754/11753/21
провадження № 61-6265св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Юрія Анатолійовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року у складі судді Грегуль О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О. та касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 28 квітня 1990 року він перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року у справі № 754/12870/20. В період шлюбу 18 січня 2006 року за ним зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, а 24 червня 2017 року - на автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 . Незважаючи на те, що вказане майно зареєстроване на нього, воно є спільною сумісною власністю подружжя і відповідач чинить йому перешкоди у користуванні цим майном. Таким чином, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, ОСОБА_1 просив:
- усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення його у квартиру та зобов`язати ОСОБА_2 надати йому комплект ключів від вхідних дверей, а також не чинити перешкоди в користуванні квартирою;
- усунути перешкоди у користуванні автомобілем марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 передати йому оригінал свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 на автомобіль, встановити такий порядок користування автомобілем: перший місяць після набрання законної сили рішення суду передати автомобіль у користування ОСОБА_1, наступний місяць - передати автомобіль у користування ОСОБА_2 та надалі користуватися автомобілем почергово з передачею майна щомісяця один іншому;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 15 000 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 11 500 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом його вселення в цю квартиру. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 635,60 грн судового збору та 4 600 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення його у квартиру є доведеними. Однак вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача надати йому комплект ключів від вхідних дверей задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів, які б свідчили, що відповідачем замінено замки або відібрано у позивача ключі від замків на вхідних дверях спірної квартири.
Спірний автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на цей автомобіль перебувають у дочки сторін ОСОБА_3, а не у відповідачки, однак в цій справі ОСОБА_1 не заявляв вимог до ОСОБА_3 та не просив залучити її до участі у справі як співвідповідача. Тому заявлені саме до ОСОБА_2 позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні автомобілем та встановлення порядку користування цим автомобілем саме між позивачем і відповідачкою задоволенню не підлягають за недоведеністю цих позовних вимог та відсутністю у позивача права на зобов`язання відповідачки користуватись автомобілем за визначеним позивачем порядком.
Оскільки порушення відповідачкою права позивача на користування спірною квартирою знайшло своє підтвердження і цим позивачу заподіяно моральну шкоду, з урахуванням ступеня вини відповідачки, відносин між сторонами як колишнім подружжям, тривалості страждань та негативних наслідків, які настали для позивача у зв`язку з порушенням його прав, суд вважав, що 3 000 грн є достатніми розміром для відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.
При поданні позову стороною позивача сплачено судовий збір двома платежами в сумі 908 грн та 1 816 грн за три позовні вимоги немайнового характеру.
Надання позивачу правничої допомоги підтверджується укладеним між ним і адвокатом Бойко Ю. А. договором № 15-07 про надання правничої допомоги від 15 липня 2021 року, ордером серії КС № 618783 від 15 липня 2021 року, загальним звітом про виконання умов договору про надання правничої допомоги від 15 липня 2021 року, платіжними дорученнями про сплату правничої допомоги та квитанцією про отримання готівкових коштів. Всього на правничу допомогу позивачем сплачено 11 500 грн.
Оскільки позов задоволено частково, то позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір та витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
16 грудня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Романцова Т. В. подала електронною поштою до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу (правову) допомогу адвоката в розмірі 15 000 грн.
Заява представника ОСОБА_2 - адвоката Романцової Т. В. мотивована тим, що 21 липня 2022 року між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням "Алтекса" було укладено договір про надання правової допомоги та додаткові угоди № 1, № 2 до цього договору, за умовами яких ОСОБА_2 зобов`язалася сплатити гонорар у фіксованому розмірі 15 000 грн без прив`язки до кількості витраченого часу. До заяви долучено: копії вказаного договору та додаткових угод до нього; меморіальний ордер № @2РL520951 від 15 грудня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_2 сплатила адвокатському об`єднанню "Алтекса" кошти в сумі 15 000 грн за представництво інтересів у справі № 754/11753/21 за договором про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року; звіт про надання правової допомоги від 16 грудня 2022 року, в якому зазначено перелік робіт/послуг, що надані адвокатським об`єднанням клієнту Філіповській А. С. у справі № 754/11753/21 згідно з договором про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року та додатковими угодами до нього.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат.
Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що в порушення вимог статті 137, частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) стороною відповідача не надано детальний опис (розрахунків) вартості робіт (наданих послуг) виконаних/наданих адвокатським об`єднанням, що позбавляє суд можливості вирішити питання про відшкодування судових витрат стороні відповідача пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 23 грудня 2022 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Також судом першої інстанції правильно стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати з урахуванням розміру задоволених позовних вимог та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. Вказані судові витрати були підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, ухвалюючи додаткове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що матеріали справи не містять детального опису (розрахунків) вартості робіт (наданих послуг) виконаних/наданих адвокатським об`єднанням, як того вимагає стаття 137 ЦПК України. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 рокузаяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.
Додаткове судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у відзиві на апеляційну скаргу в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України позивачем було заявлено про те, що докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Постанова апеляційного суду була прийнята 04 квітня 2023 року, її повний текст складений 18 квітня 2023 року, а отримано ОСОБА_1 20 квітня 2023 року. Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано до суду 25 квітня 2023 року, тобто останній дотримав вимоги частини першої статті 134, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що за надання правничої допомоги ОСОБА_1 повинен сплатити адвокату Бойку Ю. А. кошти у розмірі 13 000 грн, а на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, заявником було надано: копію договору про надання правової допомоги № 15-07 від 15 липня 2021 року; копію додаткової угоди № 2 від 27 січня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 15-07 від 15 липня 2021 року, яка містить детальний опис наданих послуг; копію звіту № 3 від 06 лютого 2023 року про виконання умов договору № 15-07 від 15 липня 2021 року про надання правничої допомоги.
За таких обставин, на підставі наданих доказів та враховуючи правові висновки, викладені в додатковій постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20, суд дійшов висновку про те, що зазначені у заяві ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
27 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Романцова Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат, ухвалити нове рішення, яким задовольнитиїї вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Романцової Т. В. подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в:
- постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22, від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, щодо розрахунку витрат на правничу допомогу;
- постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, згідно з якими при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін;
- постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/16, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, щодо зменшення витрат на правничу допомогу;
- в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 щодо оцінки судом понесених судових витрат на правничу допомогу, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично понесені та оцінюючи їх необхідність.
19 травня 2023 року представника ОСОБА_1 - адвокат Бойко Ю. А. також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить:
- скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні автомобілем марки MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову;
- змінити рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, збільшивши відшкодування моральної шкоди до 12 000 грн, а витрат на правничу допомогу - до 10 000 грн.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Ю. А. подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, за змістом яких принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню так, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому суди не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат і витребувано матеріали справи з Деснянського районного суду міста Києва.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. від 21 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року.
27 липня 2023 року справа № 754/11753/21 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Погрібного С. О., на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2024 року матеріали справи № 754/11753/21 передано судді-доповідачу Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Сакара Н. Ю.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Романцової Т. В. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що надання їй оплатної правничої допомоги адвокатським об`єднанням "Алтекса" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: укладеними між нею та адвокатським об`єднанням "Алтекса" договором про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року та додатковими угодами від 21 липня 2022 року № 1, № 2 до цього договору; складеним 16 грудня 2022 року звітом про надання правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 21 липня 2022 року з переліком робіт/послуг; меморіальним ордером № @2РL520951 від 15 грудня 2022 року на суму 15 000 грн.
Отже, подані стороною відповідача документи на підтвердження понесених судових витрат дозволяють встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг, і обґрунтованих сумнів у вартості наданих послуг немає.
Крім того, за умовами договору про надання правової допомоги та додатків до нього сторони погодили, що гонорар встановлюється у фіксованому розмірі без прив`язки до кількості витраченого часу, але за домовленістю може бути збільшений в залежності від настання певних подій: тривалого розгляду справи у часі, кількості виїздів до суду в судові засідання.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Ю. А. мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні автомобілем, суди попередніх інстанції послалися лише на показання свідка ОСОБА_3, які є необ`єктивними і не повинні були братися до уваги, оскільки свідок є рідною дочкою відповідача, працює бухгалтером в її компанії та перебуває на її матеріальному утриманні, при цьому не спілкується із позивачем в силу його неприязних відносин з відповідачем, викликаних розірванням шлюбу з нею. Оскільки автомобіль є цінною річчю, тому його передача відповідачем у користування ОСОБА_3 мала б вчинятися за письмовою згодою другого з подружжя, тобто позивача, однак матеріали справи не містять і відповідачем не доведено отримання ні усної, ні письмової згоди, що вказує на порушення права спільної сумісної власності. При цьому суди не звернули увагу на зібрані у справі докази, які безумовно вказують на чинення відповідачем перешкод у користуванні автомобілем, а саме:
- рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі № 754/5805/21, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, яким підтверджено, що автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності;
- довідку Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про результати перевірки матеріалів, що зареєстровані в інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" за № 17163 від 03 квітня 2021 року, зі змісту якої є очевидним, що автомобіль знаходиться у користуванні відповідача;
- відзив на позовну заяву, в якому відповідач сама зазначила, що повернула собі автомобіль для користування, про що ОСОБА_1 написав заяву до поліції;
- його пропозиції від 30 травня 2021 року та 09 липня 2021 року щодо тимчасового порядку користування майном, які залишені відповідачем без відповіді.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргупредставника ОСОБА_2 - адвоката Романцової Т. В. зазначив, що матеріали справи не містять заяви сторони відповідача, поданої до закінчення судових дебатів, про надання суду першої інстанції, зокрема протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, детального опису робіт (вчинених процесуальних дій), виконаних адвокатом з відображення витраченого часу на кожну процесуальну дію. Звіт про надання правової допомоги був складений вже після ухвалення рішення у справі, а саме 16 грудня 2022 року. При цьому, сам звіт не містить відомостей про витрачений адвокатом час по кожній складовій та вартості кожної послуги. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат, і доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не спростовують цих висновків.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Романцова Т. В. у відзиві на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Ю. А. посилалася на законність і обґрунтованість рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року по суті заявлених позовних вимог та безпідставність доводів скарги, які зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 28 квітня 1990 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року у справі № 754/12870/20.
В період шлюбу 18 січня 2006 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, а 24 червня 2017 року - на автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_3 в своїх показаннях зазначила, що вона є рідною дочкою сторін по справі. Її батько - ОСОБА_1 добровільно залишив квартиру вказавши при цьому, що він починає нове життя з іншою жінкою. Ключі від квартири батько має, замків на вхідних дверях квартири ніхто не міняв. Автомобіль, про який йдеться в позові, перебуває в її користуванні приблизно з листопада чи грудня 2021 року, а також у неї знаходиться свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_4 у своїх показаннях зазначив, що він є чоловіком ОСОБА_3 і зятем для сторін. Приблизно восени 2021 року ОСОБА_1 приходив до спірної квартири з двома поліцейськими, однак ОСОБА_2 не впустила позивача до квартири з тих причин, що боїться його. У свою чергу, поліцейські, які прийшли із ОСОБА_1, відмовили позивачу в фіксації факту його не допуску до спірної квартири. Що ж до спірного автомобіля, то приблизно з листопада-грудня 2021 року ним користується ОСОБА_3, про що позивач знає і автомобіль зберігається в орендованому за усною домовленістю гаражі за адресою: АДРЕСА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бойка Ю. А. не підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Романцової Т. В. підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За змістом касаційних скарг представник ОСОБА_2 - адвокат Романцова Т. В. оскаржує лише додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат, а представник ОСОБА_1 - адвокат Бойко Ю. А. оскаржує рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та відшкодування моральної шкоди, а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення переглядаються Верховним Судом лише в означених частинах.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.
Зазначеним вимогам закону додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат не відповідають.
Натомість рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном та відшкодування моральної шкоди ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги сторони позивача цих висновків не спростовують.
Щодо вирішення спору по суті.
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі 18 січня 2006 року за позивачем було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, а 24 червня 2017 року - на автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2 .
Згідно із частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до частини другої статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
У разі, якщо спірне майно учасниками справи набуто в період перебування в шлюбі, той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 654/5243/14-ц (провадження № 61-524св18).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.