ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/431/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Приватного акціонерного товариства
"ДТЕК Київські регіональні електромережі" - Гучка В.В.,
Міністерства фінансів України - Франчук В.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Оператор газотранспортної системи України"-Підлипенського Д.В.,Панченка Ю.В.,
Міністерства енергетики України - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 (у складі колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Ткаченко Б.О., Сулім В.В.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 (суддя Нечай О.В.)
у справі № 910/431/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"
до Міністерства фінансів України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Міністерства енергетики України,
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") звернулося до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України"), у якому просило суд витребувати нерухоме майно - частину нежитлового приміщення (будівлі) ЗРУ-10, площею 338,1 кв. м, за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, а саме у Міністерства фінансів України, та особи, за якою воно зареєстроване на праві господарського відання - ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що набуття права власності Міністерством фінансів України та права господарського відання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на спірне нерухоме майно є незаконним, оскільки право власності на це майно набуто позивачем шляхом внесення зазначеного майна до статутного фонду товариства, що відбулося внаслідок перетворення Державного підприємства "Київобленерго" у Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Київобленерго" у процесі корпоратизації.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2023 року ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" подало касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/431/23 за касаційною скаргою ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.02.2024.
Міністерство фінансів України, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у відзивах на касаційну скаргу зазначили про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
У судовому засіданні 21.02.2024 було оголошено перерву до 13.03.2024.
Міністерство енергетики України в судове засідання свого представника не направило.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяви Міністерства енергетики України щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника зазначеного учасника справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.08.1995 № 141 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київобленерго" згідно з Указом Президента України від 04.04.1995 № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", наказом Мінекономіки України від 14.06.1995 № 75 "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення" та наказом Міненерго України від 15.06.1995 № 106 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу державного енергопостачального підприємства "Київобленерго"; засновано на базі державного енергопостачального підприємства "Київобленерго" Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Київобленерго" та затверджено її статут. Відповідно до пункту 5 цього наказу Державна акціонерна енергопостачальна компанія "Київобленерго" вважається правонаступником державного енергопостачального підприємства "Київобленерго".
Міністерством палива та енергетики України на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2005 у справі № 39/91 видано наказ від 21.11.2006 № 452 "Про затвердження переліку нерухомого майна ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго", пунктом 1 якого затверджено Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" під час його корпоратизації, згідно з додатком до цього наказу.
У Переліку майна, що увійшло до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С.Київобленерго" під час його корпоратизації, станом на 01.07.1995 під порядковим номером 14426 зазначено ЗРУ-10 за адресою: Києво-Святошинський р-н, п. Боярка, інвентарний номер об`єкта - 11001434, балансова вартість, за якою об`єкт включено до статутного фонду, - 520 237 650 крб.
Відповідно до Інвентарної картки обліку основних засобів ВАТ "Київобленерго" від 21.11.2006 будівля ЗРУ-10 за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49, інвентарний номер 11001434, має площу 338,1 кв. м.
У довідці ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" зазначено, що станом на 27.10.2022 на балансі позивача обліковується об`єкт основних засобів - ЗРУ-10 (група нежитлових приміщень № 2 та МЗК), що розташований за адресою: м. Боярка, Фастівський р-н, Київської обл.
Фонд державного майна України згідно з листом від 22.11.2022 № 10-33-17287 надав Перелік нерухомого майна, переданого у процесі корпоратизації до статутного капіталу Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київобленерго" (наразі ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"), що є правонаступником Державного енергопостачального підприємства "Київобленерго", до якого включено об`єкт - ЗРУ-10 (група нежитлових приміщень № 2 та МЗК), що розташований за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49.
Також судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 20.03.2012 № 29/9 оформлено право державної власності за державою в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на обєкти нерухомого майна, зокрема, на будинок ЗРУ (літ. П) загальною площею 797,80 кв. м у м. Боярка по вул. Маяковського, 49, що перебуває на праві повного господарського відання Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1087-р Міністерство фінансів визначено уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, складеним за результатами інвентаризації, проведеної Акціонерним товариством "Укртрансгаз" відповідно до законодавства згідно з пунктом 3 плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 840.
На виконання пункту 6 Плану заходів з виконання вимог щодо відокремлення і незалежності оператора газотранспортної системи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 840, та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 942, 21.11.2019 між Міністерством фінансів України (уповноважений орган) та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (користувач) укладено договір № 13010-05/197 про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, згідно з пунктом 3.1 якого власник (Держава Україна в особі уповноваженого органу) передає користувачу майно на праві господарського відання з метою здійснення користувачем функції оператора ГТС відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Директиви 2009/73/ЄС.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 24.07.2020 зареєстровано право власності Держави Україна в особі Міністерства фінансів України на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 2135030032224), до складу якого входить, зокрема, будинок ЗРУ "П", загальна площа 797,8 кв. м, за адресою: м. Боярка, вул. Маяковського, 49, а також зареєстровано право господарського відання ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" на це майно.
У подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 № 833-р Міністерство енергетики визначено уповноваженим органом управління державним майном газотранспортної системи, яке не підлягає приватизації, використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за переліком майна, що є додатком до оригіналу розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 № 1087 "Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами".
ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" звернулося до суду з позовом до Міністерства фінансів України та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про витребування нерухомого майна - частини нежитлового приміщення (будівлі) ЗРУ-10, площею 338,1 кв. м, за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49, з незаконного володіння відповідачів, обґрунтувавши вимоги тим, що набуття відповідачами права власності на майно є незаконним, оскільки саме позивач є власником спірного майна, яке свого часу було внесено до статутного фонду товариства, що відбулося внаслідок перетворення Державного підприємства "Київобленерго" у Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Київобленерго" у процесі корпоратизації. Також позивач зазначив, що він користується зазначеним приміщенням для обслуговування обладнання підстанції "Тарасівка" (П/С 110/10/10 кВ "Тарасівка"), на підтвердження чого акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів від 08.02.2016, яким засвідчено проведення технічного переоснащення шляхом реконструкції основного засобу 31010322.00/400050583 "Силове обладнання напругою 10 кВ"; договір про приєднання до електричних мереж № К-00-14-0651 від 27.05.2014 та договір про нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № КСР-00-18-0479 від 10.12.2018, у яких визначено джерело електропостачання - ПС "Тарасівка".
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, у позові відмовив і мотивував таке рішення тим, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, у тому числі передавальним актом (актами), факту належності йому спірного нерухомого майна, а також те, що приміщення ЗРУ-10 загальною площею 338,1 кв. м та будинок ЗРУ "П" загальною площею 797,8 кв. м, речові права на який зареєстровано за відповідачами, є одним і тим самим об`єктом (накладається один на одного).
У поданій касаційній скарзі (із урахуванням нової редакції касаційної скарги) ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" зазначило, зокрема, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували положення статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" у частині порядку визначення правонаступництва, не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постановах від 17.01.2023 у справі № 918/185/22, від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18 та не надали оцінку тому, що саме позивач з моменту створення набув право власності на частину об`єкта нерухомості - ЗРУ-10, загальною площею - 338,1 кв. м у зв`язку з отриманням цього майна до свого статутного фонду, що відбулося внаслідок перетворення Державного підприємства "Київобленерго" у Державну акціонерну енергопостачальну компанію "Київобленерго" під час корпоратизації. У спорі передача майна до статутного фонду ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго" не співпадає з часом початку корпоратизації, але ця обставина не впливає на спірні правовідносини, оскільки обов`язок з передачі виник у момент початку корпоратизації. Суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме: довідку Державної служби статистики України АА № 809231 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, довідку Головного управління статистики у Київській області, виписку з ЄДРПОУ відносно ПрАТ "Київобленерго", виписку з ЄДРПОУ відносно ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі". Суд апеляційної інстанції порушив положення статей 80, 113 ГПК та безпідставно відмовив в клопотанні про долучення доказів з підстав пропущення строку, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.
Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК).
Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.
Разом із тим у статті 4 ГПК визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).
Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК).
З огляду на положення статті 4 ГПК, статей 15, 16 ЦК підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.
За змістом частин 1, 2 статті 5 ГПК, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" обрав такий спосіб захисту порушеного права як витребування майна з незаконного володіння відповідачів, вважаючи, що саме він є власником нежитлового приміщення (будівлі) ЗРУ-10, площею 338,1 кв. м, за адресою: Київська обл., м. Боярка, вул. Маяковського, 49. яке було передано до статутного фонду товариства в процесі корпоратизації.
Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).
Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК).
Стаття 388 ЦК містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.