ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/987/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 03.04.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024
у справі №910/987/23
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
2. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 . До заяви про відкриття відповідного провадження боржником було додано проект плану реструктуризації боргів ОСОБА_2 .
3. Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 04.04.2023 у даній справі, з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено вимоги ОСОБА_1 до боржника на суму 13 991 815,44 грн, зобов`язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 03.05.2023 року, подати до господарського суду план реструктуризації боргів у строк до 16.05.2023 року, а також визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
4. 30.10.2023 від боржника надійшло клопотання про припинення процедури реструктуризації боргів боржника, визнання його банкрутом та відкриття процедури погашення боргів боржника.
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 року у справі №910/987/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024, серед іншого, припинено процедуру реструктуризації боргів боржника; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.; визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_2 ; введено процедуру погашення боргів боржника; призначено керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Винниченка Ю.В.
5.1. Судові рішення обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредитором плану реструктуризації боргів боржника, а наявного у боржника майна та заробітної плати недостатньо для задоволення вимог кредитора. Наявні в матеріалах справи відомостей щодо майнового стану боржника вказують на неможливість відновити платоспроможність боржника та погасити борги за допомогою реструктуризації.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій заявлено вимогу скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі №910/987/23, а справу №910/987/23 направити до Господарського суду міста Києва для здійснення її розгляду зі стадії процедури реструктуризації боргів боржника.
6.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник посилається на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, зокрема:
- від 03.10.2023 у справі №902/954/21 (щодо застосування частини 1 статті 130 КУзПБ);
- від 25.08.2021 у справі №925/473/20 (щодо розроблення проекту плану реструктуризації відповідно до вимог статті 124 КУзПБ).
Зазначає, що суди попередніх інстанцій констатуючи відсутність погодженого боржником і схваленого ним, як єдиним кредитором плану реструктуризації боргів боржника, не давали оцінку поданому боржником "Проекту плану реструктуризації" на предмет відповідності вимогам статті 124 ГПК України, зокрема, не з`ясували підстави неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника.
Вказує, що перехід до наступної судової процедури у цій справі про неплатоспроможність, зроблений без надання судами належної оцінки обставинам справи та здійснений на підставі формального застосування судом ст. 130 КУзПБ.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
7. Боржником подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Провадження у Верховному Суді
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/987/23 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.02.2024.
9. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка подана на постанову Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі №910/987/23 та призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/987/23 на 03 квітня 2024 року о 12:15 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Заслухавши суддю-доповідача, боржника та представника кредитора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.
11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
12. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодексу), щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
13. За змістом ст. 1 Кодексу, реструктуризація боргів боржника це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
14. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 119 Кодексу, відкриття провадження у справі супроводжується одночасним введенням процедури реструктуризації боргів боржника та призначення керуючого реструктуризацією.
15. В ч. 4 ст. 116 Кодексу визначено, що разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
16. План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника (ч. 1 ст. 124 Кодексу).
17. Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 2 ст. 123 Кодексу, основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є, зокрема, розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника, прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
18. Відтак, метою і завданням процедури реструктуризації боргів є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. Розроблення боржником такого документу є закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині розгляду, так і в частині фактичного погашення вимог в межах процедури.
19. Предметом розгляду у цій справі згідно з оскаржуваними рішеннями стало вирішення питання щодо подальшого провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3, яким був поданий у справі план реструктуризації боргів, однак який не схвалений кредитором.
20. У цьому випадку законодавець встановив такі наслідки для подальшої процедури у справі про неплатоспроможність боржника.
21. Якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).
22. Частиною першою статті 130 КУзПБ передбачено, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
23. Через визначені законодавцем в статтях 126 та 130 цього Кодексу відмінності між порядками переходу судом у справі про неплатоспроможність від процедури реструктуризації боргів боржника до процедури погашення боргів боржника, та до закриття провадження у справі про неплатоспроможність, Суд звертається до визначених законодавцем особливостей процедури реструктуризації боргів боржника та способів її завершення, а також до підстав для закриття у справі про неплатоспроможність у цій процедурі (без застосування до фізичної особи боржника процедури погашення боргів).
24. Щодо судової процедури реструктуризації боргів боржника, то вона, як уже зазначалось вище, вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер (частина п`ята статті 119 КУзПБ), а особливістю цієї процедури є план реструктуризації боргів боржника, метою розроблення якого є відновлення платоспроможності боржника (частина перша статті 124 КУзПБ).
25. Загальні вимоги щодо плану реструктуризації боргів боржника встановлено у статті 124 КУзПБ, а тому виконання встановлених законом вимог щодо цього плану є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, адже це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та дасть можливість прийняти рішення про його схвалення та подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
26. За змістом наведених положень КУзПБ та згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 (на яку посилається скаржник), процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його можливостей і намірів щодо розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб, а також може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
27. Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
28. За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).