ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня2024 року
м. Київ
справа № 760/14336/22
провадження № 61-241 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 ;
відповідачі: ОСОБА_3, Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи;
треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, товариство з обмеженою відповідальністю "Медікал Геномікс Україна 1";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гурської Анастасії Сергіївни - на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року у складі судді Хамник М. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), товариство з обмеженою відповідальністю "Медікал Геномікс Україна 1" (далі - ТОВ "Медікал Геномікс Україна 1"), прооспорення батьківства, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 12 червня 2013 рок вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина - ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Вона є спадкоємицею першої черги після померлого чоловіка.
Вказувала, що у попередньому шлюбі ОСОБА_4 з відповідачкою ОСОБА_3 17 грудня 2007 року народилися діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_5, яких ОСОБА_4 вважав своїми рідними дітьми.
У грудні 2013 році ОСОБА_4 провів генетичне дослідження про батьківство відносно однієї з близнят - ОСОБА_2 та отримав висновок про те, що остання не є його донькою. Отже, інша з близнят - ОСОБА_5 також не може бути його донькою.
Стверджувала, що ОСОБА_4 завжди мав намір оспорити своє батьківство відносно дітей, які народились у шлюбі з ОСОБА_3, але через проходження військової служби у складі Збройних Сил України з 30 червня 2020 року не мав для цього часу. Водночас із сайту Судової влади України їй стало відомо, що ОСОБА_4 за життя звертався до суду з позовом про оспорювання свого батьківства у справі № 761/20818/22, а тому вважала, що в силу частини другої статті 137 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вона має право на пред`явлення позову як спадкоємиця померлого ОСОБА_4 .
Ураховуючи викладене, позивачка просила суд:
- виключити відомості про батька ОСОБА_4 із актових записів про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за № 23 та № 24 від 09 січня 2008 року, складених Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та зобов`язати ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) код ЄДРПОУ 25999022 виключити відомості про батька ОСОБА_4 із актових записів про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, від 09 січня 2008 року, складених Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ);
- зобов`язати Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи визнати акт заключення про біологічне батьківство від 19 грудня 2013 року, лабораторний номер аналізу MG13-3745, номер висновку MG06469 щодо відсутності спорідненості ДНК ОСОБА_4 з ОСОБА_2 медичною документацією.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року, провадження у цій справі закрито.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суди виходили із того, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на частину другу статті 137 СК України, мотивуючи своє право на звернення тим, що є спадкоємцем померлого ОСОБА_4, який записаний батьком дитини відповідачки ОСОБА_3, і за життя мав намір оспорити своє батьківство, у зв`язку з чим звертався до суду з відповідним позовом.
Статтею 137 СК України визначено порядок оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, частиною другою якої передбачено, що якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці.
Отже правове значення має факт подання за життя ОСОБА_4 позову про оспорювання батьківства та виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини.
Врахувавши, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року у справі № 761/20818/22 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Державної спеціалізованої установи Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), про виключення відомостей про батьківство та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України з тих підстав, що позовна заява підписана неуповноваженою особою - представником позивача ОСОБА_6, яким не надано повноважень на представництво інтересів ОСОБА_4, суди дійшли висновку, що за життя позов про оспорювання батьківства останнім не подавався, тому у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для підтримання такого позову як спадкоємцем померлого і провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гурська А. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 липня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 грудня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 137 СК України та питання правонаступництва (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2024 року касаційне провадження відкрито, витребувано цивільну справу № 760/14336/22 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини другої статті 137 СК України, якою передбачено право спадкоємців підтримати позов про оспорення батьківства особи, яка записана батьком дитини, та померла після пред`явлення нею такого позову. Ураховуючи, що на час повернення судом позову ОСОБА_4 у справі № 761/20818/22 останній помер, позивачка, як його спадкоємиця, має право підтримати позов, у тому числі шляхом подачі такого позову самостійно, адже померлий мав право на повторне звернення з позовом.
Отже підставою для оспорювання батьківства спадкоємцями є саме факт пред`явлення позову за життя особою, яка оспорює батьківство, а не факт відкриття провадження у справі за життя такої особи, тому суди дійшли неправильного висновку, що оспорювання батьківства можливе лише за умови правонаступництва у певній судовій справі, що фактично позбавляє спадкоємців права на доступ до правосуддя.
Підтвердженням факту того, що ОСОБА_4 за життя звертався до суду з позовом про виключення запису про нього, як батька ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, є дата звернення з таким позовом. Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій не було здійснено необхідних дій для з`ясування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, не допитано свідків, які могли підтвердити обставини звернення ОСОБА_4 з позовом про оспорювання батьківства, а отже і дійсність його намірів щодо оспорювання батьківства, не витребувано інформацію щодо дати звернення ОСОБА_4 з таким позовом, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, неправомірно застосував положення статті 255 ЦПК України, що призвело до закриття провадження у справі та порушення прав позивача, передбачених статтею 4 ЦПК України, адже відсутність підстав, вказаних у частині другій статті 137 СК України може бути підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі без судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У жовтні 2022 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, треті особи: ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ, ТОВ "Медікал Геномікс Україна 1", про оспорення батьківства, зобов`язання вчинити певні дії.
Як на підставу звернення до суду з позовом посилається на те, що є спадкоємцею померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка ОСОБА_4, який за життя оспорював своє батьківство відносно дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, шляхом звернення до суду з позовом у справі № 761/20818/22 про виключення запису про нього, як батька дітей, проте, оскільки позов було повернуто судом, вважає, що має право на самостійне звернення з таким позовом відповідно до частини другої статті 137 СК України.
Встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2022 року у справі № 761/20818/22 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Державної спеціалізованої установи Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України, третя особа - ВДРАЦС у м. Ужгороді Південно-Західного МУ МЮ (м. Івано-Франківськ), про виключення відомостей про батьківство та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки позовна заява була підписана неуповноваженою особою - представником позивача ОСОБА_6, яким не надано повноважень на представництво інтересів ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гурської А. С. - задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.