ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 337/1691/21
провадження № 61-5868св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ;
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2022 року у складі судді Гнатик Г. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2023 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 та в період з 18 вересня 2017 року до 16 квітня 2019 року була керівником об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) "Горлиця діамант", створеного за цією адресою, але за рішенням загальних зборів її усунуто з посади.
Під час розгляду Хортицьким районним судом міста Запоріжжя справи № 337/3254/19 за її позовом до ОСББ "Горлиця діамант" про визнання позачергових загальних зборів ОСББ "Горлиця діамант" такими, що не відбулися, та визнання рішень прийнятих на цих зборах недійсними відповідачі, з метою здійснення тиску на неї та суд, під час слухання справи, розгорнули плакати з написами: (мовою оригіналу) "Цель ОСОБА_1 обанкротить ОСББ" та "ОСОБА_1! Прекратите этот беспредел. Ганьба", демонструючи їх перехожим, мешканцям будинку, відвідувачам та співробітникам суду, а отже поширили інформацію про неї перед необмеженою кількістю людей.
Посилаючись на те, що поширена відповідачами інформація є недостовірною і такою, що принижує честь, гідність, та порочить ділову репутацію, позивачка просила визнати поширену інформацію недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію, зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію та стягнути з відповідачів у солідарному порядку 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 по 800 грн кожному, а на користь ОСОБА_2 - 4 800 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення суд першої інстанції мотивоване тим, що інформація, яка була поширена відповідачами та яку позивачка просить визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність, та порочить ділову репутацію, є оціночними судженнями, що не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Право на власне тлумачення обставин справи є виявом реалізації конституційного права на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Крім того, ОСОБА_1 не довела, що зазначені на плакатах написи стосувалися саме її та відповідачами стосовно неї поширено недостовірну інформацію, яка принижує її честь, гідність та ділову репутацію.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи представник відповідачів просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6 по 800 грн кожному, а на користь ОСОБА_2 - 4 800 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу. Такі витрати підтверджено матеріалами справи.
Постановою апеляційного суду від 29 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2022 року - без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_2 по 100 грн кожному у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права. Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходив з того, що відзив на апеляційну скаргу подано адвокатом Сідельніковою О. Л. від шести відповідачів. Таким чином, зміст одного відзиву стосується кожного із відповідачів у справі, у зв`язку з чим витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн з кожного відповідача є неспівмірними із виконаною адвокатом роботою і підлягають зменшенню до 100 грн на кожного із відповідачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 22 грудня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 березня 2023 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/13556/18, від 21 листопада 2019 року у справі № 927/791/18, від 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Хортицького районного суду міста Запоріжжя.
26 червня 2023 року справа № 337/1691/21 надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги не те, що вона надала належні докази на підтвердження того, що інформація зазначена відповідачами на плакатах не є оціночними судженнями та стосується саме її.
Оскільки матеріали справи не містять детального опису робіт, внаслідок чого неможливо встановити обсяг наданих послуг з правничої допомоги, то суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь відповідачів витрат на правничу допомогу
Крім того, заявлений відповідачами розмір витрат на правничу допомогуне є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року представник відповідачів - адвокат Сідельникова О. Л. подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Та стягнути з позивача на користь відповідачів витрати на правову допомогу розрахунок яких буде наданий додатково.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . У будинку створено ОСББ "Горлиця діамант".
ОСОБА_1 в суді першої інстанції надала пояснення, з яких вбачається, що перед судовим засіданням у Хортицькому районному суді міста Запоріжжя, в іншій цивільній справі за її позовом до ОСББ "Горлиця діамант", 31 березня 2021 року відповідачі перебували біля приміщення суду з плакатами, які виставили публічно та надали їй характеристику, яка її образила та такі вислови є твердженням щодо неї - ОСОБА_1 .
Долучені до позовної заяви копій фотознімків не містять дати та часу подій, які зображено на фото. На плакатах зазначено лише прізвище " ОСОБА_1", без зазначення ім`я та по батькові особи, будь-якої її посади (т.1 а.с.10, 11).
Шість осіб, яких зазначено на фото, у не встановлену судом дату, оскільки позивачка, звертаючись до суду з позовом, не надала жодного доказу на підтвердження цих подій саме 31 березня 2021 року, перебуваючи біля приміщення Хортицького районного суду міста Запоріжжя, тримали в руках плакати з написом (мовою оригіналу): " Цель ОСОБА_1 обанкротить ОСББ" та "ОСОБА_1! Прекратите этот беспредел. Ганьба" (т.1 а.с.10, 11).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
З позиції правової природи, право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.
Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено правовий висновок про те, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів із використанням мовностилістичних засобів.
Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Таким чином, одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
На необхідності чіткого розмежування фактичних тверджень та оціночних суджень неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у рішенні від 08 липня 1986 року у справі "Лінгенс проти Австрії" ("Lingens v. Austria") суд виснував про те, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 статті 10 Конвенції свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" або тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе. Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.
Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.