Постанова
Іменем України
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 465/1835/20
провадження № 61-13299св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року в складі судді Кузя В. Я. та постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року в складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила: встановити факт її проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 1992 року по 16 липня 2008 року; визнати спільним сумісним майном подружжя 7/20 ідеальних частин цегляного будинку АДРЕСА_1, з відповідною частиною господарських будівель та споруд.
На обґрунтування позову зазначала, що з 1980 по 1985 рік вона проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_5
01 червня 1985 року сторони зареєстрували шлюб.
У 1991 році вони сім`єю виїхали до міста Варшави, проживали у службовій квартирі від Варшавського університету, у якому вона працювала, однак у зв`язку з необхідністю реєстрації права власності на квартиру, яка належала її бабі, вона змушена була розірвати шлюб з ОСОБА_6 . Подружні відносини між ними не змінились і вони далі продовжували проживати однією сім`єю у Варшаві, періодично приїжджаючи до Львова.
Наприкінці 2007 року вони вирішили придбати частину будинку АДРЕСА_1 та 06 грудня 2007 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу 7/20 ідеальних частин цього будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд.
Її місце проживання зареєстроване у спірному будинку з 29 січня 2008 року, у будинковій книзі вона зазначена як дружина власника.
16 липня 2008 року сторони знову уклали шлюб, про що Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області складено відповідний актовий запис № 253.
Оскільки спірна нерухомість була придбана у період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вона є їх спільною сумісною власністю
З огляду на наведене ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, позов задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як подружжя без офіційної реєстрації шлюбу у період з 1992 року по 16 липня 2008 року.
Визнано спільним сумісним майном подружжя 7/20 ідеальних частин цегляного житлового будинку АДРЕСА_1, з відповідною частиною господарських будівель та споруд.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач довела за допомогою належних доказів факт її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу у період з 1992 року по 16 липня 2008 року, що породжувало для них взаємні права та обов`язки як подружжя. Оскільки спірна нерухомість була придбана у цей період, вона підлягає визнанню спільним сумісним майном сторін.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 22 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 129/2115/15- ц, від 03 липня 2019 року в справі № 554/8023/15-ц, від 15 серпня 2019 року в справі № 588/350/15, від 12 грудня 2019 року в справі № 490/4949/17, від 03 червня 2021 року в справі № 748/1943/19, від 17 червня 2021 року в справі № 489/5982/17, від 12 серпня 2021 року в справі № 438/1673/13-ц, від 15 червня 2022 року в справі № 552/1123/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди при вирішенні вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не врахували відсутність доказів спільного проживання, ведення спільного побуту, наявності у сторін спільного бюджету, відносин, притаманних подружжю, придбання майна в інтересах сім`ї.
Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період до 01 січня 2004 року законом не передбачено, однак суд апеляційної інстанції всупереч статті 376 ЦПК України не скасував рішення суду першої інстанції в цій частині.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Франківського районного суду м. Львова.
23 жовтня 2023 року справа № 465/1835/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1980 року, а з 01 червня 1985 року по 12 лютого 1992 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка ОСОБА_5 .
Встановлено, що сторони тривалий час проживали разом на території Польщі.
Відповідно до посвідки постійного місця проживання (термін дії документа з 21 серпня 2003 року по 21 серпня 2013 року), ОСОБА_2 проживав у квартирі АДРЕСА_2, яка була службовим приміщенням, виділеним ОСОБА_8 та членам її сім`ї.
Згідно довідки ЛКП "Вулецьке" від 23 червня 2022 року № 485 позивач разом із сім`єю, зокрема чоловіком ОСОБА_2, сином та дочкою з 15 грудня 2004 року по 25 січня 2008 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 .
06 грудня 2007 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, за умовами якого придбав 7/20 ідеальних частин цегляного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
29 січня 2008 року місце проживання позивача було зареєстроване у спірному будинку.
Відповідно до відомостей, що містяться в будинковій книзі, власником частини будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, позивач зазначена його дружиною.
16 липня 2008 року сторони повторно зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права