ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 159/2107/22
провадження № 61-4203св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив: встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_1, яка належала його батьку ОСОБА_4 .
На обґрунтування позову зазначав, що його батько ОСОБА_4 з 1984 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 .
У 2004 році на прохання ОСОБА_5 він знайшов та придбав квартиру АДРЕСА_1, яку в подальшому зареєстрували на ОСОБА_5 .
Після смерті батька він у встановленому законом порядку прийняв спадщину, а ОСОБА_5 скала на нього заповіт, яким заповіла йому вищевказану квартиру.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
Після її смерті він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та дізнався про існування іншого заповіту, яким ОСОБА_5 заповіла відповідачам, зокрема спірну квартиру.
Оскільки спірна квартира набута ОСОБА_5 в період спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4, вона є спільною сумісною власністю та кожному належало по її частині.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить частина квартири АДРЕСА_2, тому він як спадкоємець першої черги після смерті батька набув право власності на частину вказаної нерухомості в порядку спадкування.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на АДРЕСА_3, в період з 01 січня 2004 року по день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Спірна квартира придбана за спільні кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому є спільною сумісною власністю. Враховуючи наведене, наявні підстави для визнання за позивачем як спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на частину квартири.
Постановою Волинського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира, яку ОСОБА_5 заповіла відповідачу ОСОБА_2, була придбана спадкодавцем за власні кошти, договір купівлі-продажу та заповіт є чинними, тому відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спірної квартири.
Вимога про встановлення факту проживання батька позивача ОСОБА_4 з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу не підлягає задоволенню, оскільки не має значення для вирішення цього спору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6- 843цс17, від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 14 лютого 2023 року у справі № 759/864/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказував на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Апеляційний суд не обґрунтував підстави неврахування доказів на спростування обставини придбання спірної квартири ОСОБА_5 за її особисті кошти.
На момент придбання квартири його батько проживав з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вона є їх спільною сумісною власністю та він як спадкоємець після смерті батька має право на її частину.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
26 грудня 2023 року справа № 159/2107/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.