ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 180/1173/16-а
адміністративне провадження № К/990/32619/23 № К/990/30997/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Берназюка Я.О.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
за участі секретаря судового засідання Лупу Ю.Д.,
за участю представника відповідача (Марганецької міської ради Дніпропетровської області) Шпака В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 180/1173/16-а
за позовом депутата Марганецької міської ради ОСОБА_1
до міського голови міста Марганець, Марганецької міської ради Дніпропетровської області,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландшафт",
про скасування рішення
за касаційними скаргами міського голови міста Марганець Боровика Геннадія Васильовича, Марганецької міської ради Дніпропетровської області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Сафронової С.В., суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій
1. У липні 2016 року депутат Марганецької міської ради ОСОБА_1 (далі - позивач, депутат ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Марганецької міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач 1, скаржник 1), міського голови міста Марганець (далі - відповідач 2, скаржник 2) про визнання незаконною діяльності Марганецької міської ради щодо прийняття рішення "Про затвердження технічної документації з виготовлення нормативної грошової оцінки земель міста Марганець Дніпропетровської області" від 20 лютого 2014 року № 1555-50/У1 (далі також - оскаржуване рішення).
2. У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландшафт" (далі - ТОВ "Ландшафт") як третя особа з самостійними вимогами звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Марганецької міської ради про скасування рішення Марганецької міської ради "Про затвердження технічної документації з виготовлення нормативної грошової оцінки земель міста Марганець Дніпропетровської області" від 20 лютого 2014 року № 1555-50/У1 (далі також - оскаржуване рішення).
3. Постановою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову депутата ОСОБА_1 .
4. При цьому позов ТОВ "Ландшафт" задоволено. Скасовано рішення Марганецької міської ради "Про затвердження технічної документації з виготовлення нормативної грошової оцінки земель міста Марганець Дніпропетровської області" від 20 лютого 2014 року № 1555-50/У1.
5. 12 травня 2021 року міський голова міста Марганець Боровик Г.В. звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року.
6. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року заяву міського голови Боровика Г.В. про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення задоволено повністю, скасовано постанову Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року у справі № 180/1173/16-а та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "Ландшафт" відмовлено.
7. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 (мешканця Марганецької громади). Скасовано рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви міського голови міста Марганець Боровика Г.В. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року у справі № 180/1173/16-а відмовлено.
8. Відмовляючи у задоволенні заяви міського голови про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2016 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково визнав нові докази нововиявленими обставинами, не врахувавши, що вказане суперечить положенням статті 361 КАС України. Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що службова записка від 07 травня 2021 року, в якій згадується про аналіз листування (вхідної та вихідної кореспонденції) фізичних та юридичних осіб із Марганецькою міською радою за період 2013- 2015 роки та про невстановлення наявності будь-яких звернень ТОВ "Ландшафт" чи інших осіб із зауваженнями та пропозиціями до проекту регуляторного акта є новоствореним доказом, який не може слугувати підставою для перегляду справи, а публікації рішення Марганецької міської ради № 1555-50/VI від 20 лютого 2014 року у газеті "Шахтар Марганця" за 05 червня 2015 року та за 04 грудня 2015 року були виявлені відповідачем у травні 2021 року, хоча, виходячи з дат публікацій, ці докази на час розгляду справи у 2016 році існували та не були своєчасно подані до суду, що в свою чергу унеможливлює врахування їх як підтвердження нововиявлених обставин.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
9. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення процесуального права, міський голова м. Марганець Боровик Геннадій Васильович та Марганецька міська рада звернулися з касаційними скаргами до Верховного Суду, в яких просять скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник 1 зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини п`ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), статті 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) та статей 257, 264, 265 КАС України.
11. У касаційній скарзі відповідач вказує, що апеляційний розгляд справи щодо перегляду законності нормативно-правового акта був здійснений в порядку письмового провадження, тобто всупереч імперативним приписам КАС України, і з огляду на це зазначає на необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 480/5691/20, про те, що дотримання належної судової процедури розгляду нормативно-правових актів є гарантією забезпечення прав усіх зацікавлених осіб взяти участь у справі та надати суду свої міркування та доводи.
12. Марганецька міська рада також вказує на постанови Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 620/4460/21 та від 25 липня 2023 року у справі № 640/1873/22, в яких зазначено, що недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правового акта є істотним порушенням процесуального права та безумовною підставою для розгляду такої справи спочатку, оскільки таке порушення, серед іншого, впливає на права та інтереси необмеженої кількості осіб (всіх осіб, на яких поширюється дія цього акта).
13. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 809/276/18, значення опублікування нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування полягає в тому, що відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
14. Також, скаржник 1 зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у цій справі, не врахував відсутність реального порушення права або суб`єктивного інтересу ОСОБА_3, яким було подано апеляційну скаргу, внаслідок чого безпідставно прийнято апеляційну скаргу до розгляду від сторонньої особи, яка не має жодного відношення до предмета спору чи наслідків судового рішення. На підтвердження таких доводів Марганецька міська рада наводить висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 жовтня 2018 року у справі № 826/13182/17, від 14 серпня 2020 року у справі № 1.380.2019.005487 та від 22 грудня 2022 року у справі № 580/3147/19, в якому Суд зазначив, що рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що виходить із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
15. До того ж, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 815/5585/15 зазначалось, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.
16. Крім того, зауважує на безпідставності поновлення ОСОБА_3 строків на звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки суд не взяв до уваги відсутність поважних причин, що могли зумовити пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення.
17. На обґрунтування касаційної скарги міський голова міста Марганець Боровик Г.В. зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 257, 264, 265 КАС України.
18. Скаржник 2 вказує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у цій справі, не врахував факт відсутності реального порушення права або суб`єктивного інтересу ОСОБА_3, який подав апеляційну скаргу, внаслідок чого безпідставно прийняв апеляційну скаргу до розгляду від сторонньої особи, яка не має жодного відношення до предмета спору чи наслідків судового рішення.
19. До того ж скаржник 2 вказує на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 серпня 2019 року у справі № 288/1557/16-а і від 18 серпня 2022 року у справі № 540/421/21, в яких Суд зазначив, що під час розгляду кожної справи суд повинен установити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
20. Крім того, відповідач 2 вказує на те, що апеляційний розгляд справи щодо перегляду законності нормативно-правового акта був здійснений у порядку письмового провадження, тобто всупереч імперативним приписам частини четвертої статті 257 та частини восьмої статті 264 КАС України.
21. Також міський голова вказує на постанови Верховного Суду від 13 березня 2013 року у справі № 620/4460/21, від 25 липня 2023 року у справі № 640/1873/22, в яких зроблено висновок про те, що недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативного-правового акта є істотними порушенням процесуального права та безумовною підставою для розгляду такої справи спочатку, оскільки таке порушення, серед іншого, впливає на права та інтереси необмеженої кількості осіб (всіх осіб, на яких поширюється дія цього акта).
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
22. Касаційна скарга міського голови міста Марганець Боровика Геннадія Васильовича надійшла до Суду 11 вересня 2023 року.
23. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 180/1173/16-а на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
24. Касаційна скарга Марганецької міської ради надійшла до Суду 27 вересня 2023 року.
25. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 180/1173/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
26. Ухвалою Верховного Суду від __ березня 2024 року справу № 180/1173/16-а призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з __ березня 2024 року.
Позиція інших учасників справи
27. Від учасників справи відзиви на касаційні скарги не надходили, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 26 вересня 2023 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою міського голови міста Марганець Боровика Геннадія Васильовича, згідно зворотного повідомлення про доставку поштового відправлення ТОВ "Ландшафт" отримано 03 жовтня 2023 року, Марганецькою міською радою - 04 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 вказану ухвалу не вручено у зв`язку із закінчення терміну зберігання; ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Марганецької міської ради від 18 жовтня 2023 року, згідно зворотного повідомлення про доставку поштового відправлення отримано ТОВ "Ландшафт" і Марганецьким міським головою Боровиком Г.В. 02 листопада 2023 року, ОСОБА_1 вказану ухвалу не вручено у зв`язку із закінчення терміну зберігання.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
29. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
32. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
33. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2023 року не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є прийнятними з огляду на таке.
34. Скаржники у касаційних скаргах, зокрема, зазначають про порушення судом апеляційної інстанції положень частини п`ятої статті 59 Закону № 280/97-ВР, статті 12 Закону № 1160-IV та статей 257, 264, 265 КАС України, внаслідок чого апеляційний розгляд здійснювався з недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання нечинним нормативно-правового акта. Крім того, скаржники стверджують про неврахування судом апеляційної інстанції факту відсутності реального порушення права або суб`єктивного інтересу ОСОБА_3, яким було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
35. Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, виходить з такого.
36. Як вбачається з судових рішень, що ухвалені у цій справі, спірні правовідносини стосуються вирішення питання правомірності ухваленого Марганецькою міською радою Дніпропетровської області рішення "Про затвердження технічної документації з виготовлення нормативної грошової оцінки земель міста Марганець Дніпропетровської області" від 20 лютого 2014 року № 1555-50/V1.
37. При цьому з метою перевірки правильності заявлених у касаційних скаргах міського голови Марганецької міської ради та Марганецької міської ради доводів необхідно встановити чи має оспорюване у цій справі рішення ознаки нормативно-правового акта.
38. Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
39. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
40. Відповідно до пункту "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
41. Статтею 201 ЗК України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
42. Частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 року № 1378-IV (далі - Закон № 1378-IV) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
43. Відповідно до статті 1 Закону № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
44. Статтею 18 Закону № 1378-IV встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.
45. Згідно з положеннями статті 23 Закону № 1378-IV виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
46. Рішення рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України. Зокрема, у цьому пункті зазначено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
47. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
48. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 3-476гс15, Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 804/7823/14, від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/2111/14, від 12 листопада 2018 року у справі № 814/789/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 826/11716/17, від 28 вересня 2020 року у справі № 808/995/18, від 9 лютого 2022 року у справі № № 808/1284/16 та від 1 червня 2022 року у справі № 640/13150/19.
49. Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
50. Пунктами 34- 35 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР визначено перелік питань, які відносяться до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад, до яких, серед іншого, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.
51. Частинами першою, другою та десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
52. Відповідно до частини дванадцятої цієї ж статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
53. Згідно зі статтею 1 Закон № 1160-IV регуляторний акт - це:
прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;
прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;
регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;
регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;
54. Згідно зі статтею 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
55. Правові висновки щодо застосування статті 4 КАС України та статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в аспекті визначення ознак нормативно-правового регуляторного акта викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі № 826/14366/15, від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 9 грудня 2020 року у справі № 813/746/18, від 24 червня 2021 року у справі № 560/3160/20, від 1 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21, від 20 травня 2022 року у справі № 160/9717/21 та від 11 вересня 2023 року у справі № 320/258/19.
56. Згідно з цими правовими висновками нормативно-правові акти - це акти, які встановлюють, змінюють (скасовують), припиняють загальні правила регулювання однотипних відносин; розраховані на широке коло осіб та на довгострокове неодноразове застосування; зазвичай невизначеність дії у часі; встановлюють загальні правила поведінки; регулювання однотипних відносин; ті, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення; не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
57. Господарський кодекс України (далі - ГК України) у статті 1 визначає господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між суб`єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
58. При цьому під господарською діяльністю відповідно до частини першої статті 2 ГК України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
59. Відповідно до статей 42 та 52 ГК України визначено наступні види господарської діяльності: підприємництво - це господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку; некомерційна господарська діяльність - це господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.
60. Зі змісту наведених норм права вбачається висновок, що державна регуляторна політика охоплює всі сфери та галузі, у яких можливе здійснення господарської та підприємницької діяльності, не забороненої законами України, та засоби державного регулювання такої діяльності, у яких держава будь-яким чином встановлює правила поведінки для суб`єктів господарювання.
61. Основними засобами регулюючого впливу держави є, зокрема: правила та процедури щодо входження на ринок і виходу з нього суб`єктів господарювання, їх створення та ліквідації; ліцензування певних видів господарської діяльності; дозвільна система на провадження певного виду господарської діяльності; правила та процедури, що регламентують певні види господарської діяльності, які не підпадають під дозвільну систему на провадження певного виду господарської діяльності; правила щодо обсягу та процедур подачі обов`язкової звітності; тарифне і нетарифне регулювання; організація державного контролю за господарською діяльністю; отримання погоджень від органів державної влади або третіх осіб.
62. Таким чином, регулюючий вплив держави на діяльність суб`єктів господарювання поширюється на всі правовідносини між суб`єктами господарювання, які мають місце в законодавчо регульованій сфері, а також охоплює собою адміністративні відносини між ними та органами влади під час реалізації прав та обов`язків, передбачених актами законодавства, нормативними та нормативно-правовими актами.
63. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/15456/17, від 13 грудня 2019 року у справі № 461/1824/15-а, від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16 та від 5 липня 2023 року у справі № 160/3064/22.
64. Крім того, Верховний Суд у постанові від 5 липня 2023 року у справі № 160/3064/22 дійшов висновку, що лише за умови відповідності акта відповідного регуляторного органу системі визначених вимог, він вважається регуляторним та до нього мають бути застосовані положення наведеного Закону.
65. 3окрема, регуляторним актом може визнаватись як нормативно-правовий акт, так й інший офіційний письмовий документ суб`єкта владних повноважень, який відповідає сукупності певних ознак, зокрема таких як: 1) прийняття уповноваженим на це регуляторним органом; 2) встановлення, зміна чи скасування норм права (застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб). Особливу увагу при визначенні акта регуляторним слід звертати на відносини, що є предметом регулювання цього акта, та його вплив на ці відносини.
66. Отже, лише за сукупної наявності всіх зазначених характеристик, відповідний акт є регуляторним та при його прийнятті уповноважений регуляторний орган повинен дотримуватись процедури, що встановлена Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року № 1160-IV.
67. Питання стосовно правової природи рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджується технічна документація з нормативної грошової оцінки землі, неодноразово вирішувалися Верховним Судом.
68. У постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/7868/13 Суд дійшов висновку, що рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки мають ознаки нормативно-правового акта, оскільки прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінюють норми права, скасовують інший правовий акт, поширюються на невизначене коло осіб та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання.
69. Аналогічні висновки неодноразово були наведені у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 428/7176/14-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 826/2507/18, від 6 березня 2019 року у справі № 803/417/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 1940/1662/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 615/1182/15-a, від 29 квітня 2020 року у справі № 161/6580/16-а, від 10 червня 2021 року у справі № 823/902/17, від 15 червня 2021 року у справі № 200/12944/19-а, від 16 грудня 2021 року у справі № 826/8114/17, від 1 лютого 2022 року у справі № 160/1936/21, від 1 червня 2022 року у справі № 280/5928/19, від 2 лютого 2023 року у справі № 807/125/18 та від 14 лютого 2023 року у справі № 695/2607/17.
70. Таким чином, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що рішення Марганецької міської ради є нормативно-правовим актом регуляторного характеру, що за своїм характером може поширювати свою дію на невизначене коло осіб.
71. Аналізуючи доводи поданих касаційних скарг, які стосуються неврахування судом апеляційної інстанції відсутності реального порушення права або суб`єктивного інтересу ОСОБА_3, яким було подано апеляційну скаргу, а також безпідставного поновлення строків на звернення з цією апеляційною скаргою, колегія суддів зазначає таке.
72. Як убачається з матеріалів справи, 14 квітня 2023 року ОСОБА_3 (далі також - апелянт), який не брав участі у справі, але вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його права та інтереси, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року.
73. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
74. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
75. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
76. Системний аналіз змісту наведених норм процесуального права дає змогу дійти висновку, що початок перебігу передбаченого статтею 295 КАС України строку апеляційного оскарження рішень суду першої інстанції поширюється як на випадки оскарження цих судових рішень учасниками справи, так і особами, які не брали участі у справі.