ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 127/17394/20
провадження № 51-4146км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
представника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 31 травня 2023 року щодо
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької обл., зареєстрованого в цьому ж АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів, процесуальних витрат та цивільних позовів.
Згідно з вироком ОСОБА_8 засуджено за те, що він 20 травня 2020 року близько 20:30, керуючи технічно-справним автомобілем марки "Audi A6" (д. н. з. НОМЕР_1 ), рухаючись зі сторони вулиці Келецької по проїзній частині вулиці В. Інтернаціоналістів в місті Вінниця, виїхав на регульоване перехрестя вулицею В. Порика на жовтий забороняючий сигнал світлофора та під час виконання маневру лівого повороту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого під час виконання зазначеного маневру, з необережності, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_9, який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, велосипедисту ОСОБА_9 заподіяно ряд тілесних ушкоджень, зокрема сполучна травма тіла в потерпілого мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечна для життя в момент заподіяння і перебуває в причинному зв`язку зі смертю останнього.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 31 травня 2023 року змінив вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та в частині вирішення цивільних позовів у провадженні.
На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_8 від відбування основного покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу
В частині вирішення цивільних позовів потерпілої ОСОБА_6 та цивільних позивачів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 вирок районного суду скасував та в цій частині призначив новий судовий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У поданих касаційних скаргах:
- потерпіла ОСОБА_6 просить скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції.
Свою позицію потерпіла обґрунтовує неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
Так, потерпіла ОСОБА_6 стверджує, що звільняючи ОСОБА_8 від покарання з випробуванням, апеляційний суд не врахував, що засуджений, порушуючи одночасно декілька пунктів Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), вчинив злочин, який є тяжким, що спричинив смерть ОСОБА_9 . На її думку, суд апеляційної інстанції вибірково оцінив фактичні обставини, що призвело до безпідставного звільнення засудженого від відбування реального покарання.
Додає, що твердження суду про те, що ОСОБА_8 відшкодував їй шкоду, не відповідає дійсності, оскільки, як зазначає потерпіла, жодного відшкодування вона не отримувала;
- прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_8 внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в цьому суді.
Аргументуючи свої доводи, зазначає, що районний суд, призначаючи ОСОБА_8 покарання в мінімальних межах ч. 2 ст. 286 КК, врахував його характеристику, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, однак суд апеляційної інстанції повторно врахував одні і ті ж обставини, що призвело до необґрунтованого застосування щодо засудженого ст. 75 КК.
Акцентує, що апеляційний суд залишив поза увагою, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин через недотримання ПДР, наслідком якого є смерть ОСОБА_9, не примирився з потерпілою та відшкодував шкоду частково.
Позиції учасників судового провадження
У поданому запереченні на касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_13, яка діє в інтересах потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, висловила позицію на підтримку касаційної скарги потерпілої ОСОБА_6, просила її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати.
У письмовому запереченні засуджений ОСОБА_8 просив залишити без задоволення касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, потерпіла ОСОБА_6, представник ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги, просили ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційному порядку касаторами не оскаржуються.
За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою.
Відповідно до ст. 419 КПК в ухвалі, зокрема, слід зазначити мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали та положення закону, яким він керувався. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
Доводи потерпілої та сторони обвинувачення, наведені в касаційних скаргах, про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину внаслідок м`якості є обґрунтованими.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.