ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 916/101/23
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Бенедисюка І. М. (головуючого), Вронської Г. О., Кібенко О. Р., Малашенкової Т. М., Пєскова В. Г., Рогач Л. І.
за участю секретаря судового засідання - Ковалівської О. М.,
представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" - Малюк Є. Є. (адвокат), Щербань Д. М. (адвокат),
від Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" - представник не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ"
про зобов`язання повернути майно,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ"
про стягнення 87 044,98 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" (далі - ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ", позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" (далі - ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ", відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) про зобов`язання повернути контейнери: POCU4031465 22U1; CCLU9103995 22U1; GWLU569106622R1; CSFU9645950 4EG1; GWLU187799945R1.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" зазначило, що ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" як зберігач відмовляється повернути належні позивачу контейнери, які зберігаються у відповідача за договором про надання послуг від 01.04.2020 № 04/10-2020.
1.3. ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про стягнення 87 044,98 грн.
1.4. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" неналежним чином виконує грошові зобов`язання за договором про надання послуг від 01.04.2020 № 04/10-2020.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
2.1. 01.04.2020 між ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" (поклажодавець за договором) та ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" (зберігач за договором) було укладено договір про надання послуг № 04/10-2020 (далі - договір), предметом якого є зберігання на контейнерному майданчику зберігача 20- і 40-футових порожніх контейнерів, отриманих від поклажодавця (пункт 1.1 договору).
2.2. Місце зберігання: м. Одеса, вул. Отамана Чепіги, 29 (пункт 1.2 договору).
2.3. Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору за зберігання контейнерів, завантажувально-розвантажувальні роботи поклажодавець сплачує зберігачу плату в розмірі, встановленому у специфікації на послуги, що надаються, зі зберігання згідно з додатком 1 до цього договору. Оплата здійснюється один раз на місяць, не пізніше десятого числа місяця, що йде за звітним.
2.4. Ставка за зберігання контейнерів, погоджена сторонами, діє до кінця календарного року і не може змінюватися зберігачем в односторонньому порядку, окрім випадків, передбачених законодавством (пункт 2.3 договору).
2.5. Відповідно до пункту 2.4 договору об`єм наданих послуг підтверджується актом виконаних робіт, що підписується сторонами.
2.6. У підпункті 3.1.3 договору передбачено обов`язок поклажодавця своєчасно здійснювати оплату зберігання відповідно до умов цього договору.
2.7. Порядок здавання-приймання порожніх контейнерів на відповідальне зберігання сторони передбачили у розділі 4 договору.
2.8. Поклажодавець доручає матеріально відповідальному співробітнику зберігача здійснювати приймання порожніх контейнерів на склад і видачу порожніх контейнерів зі складу (пункт 4.1 договору).
2.9. При прийманні контейнерів на відповідальне зберігання поклажодавець і зберігач оформляють "Акт приймання-передачі порожніх контейнерів на відповідальне зберігання", в якому вказуються номери контейнерів, дата їх приймання, кількість, якість, стан та інші необхідні реквізити (пункт 4.2 договору).
2.10. Для зняття контейнерів з відповідального зберігання поклажодавець передає зберігачу "Акт повернення на зняття порожніх контейнерів з відповідального зберігання", в якому вказується: дата, номери контейнерів, кількість, якість, стан контейнерів (пункт 4.3 договору).
2.11. Датою приймання контейнерів під відповідальне зберігання вважається дата "Акта приймання-передачі порожніх контейнерів на відповідальне зберігання", а датою зняття контейнерів з відповідального зберігання вважається дата "Акта повернення на зняття контейнерів з відповідального зберігання", підписаних уповноваженими представниками сторін (пункт 4.4 договору).
2.12. Повне або часткове повернення поклажодавцю контейнерів з відповідального зберігання здійснюється після отримання зберігачем від поклажодавця "Акта повернення на зняття порожніх контейнерів з відповідального зберігання" (пункт 4.5 договору).
2.13. Повернення вважається здійсненим після підписання сторонами "Акта приймання-здачі контейнерів з відповідального зберігання" (пункт 4.6 договору).
2.14. Порожні контейнери, прийняті на зберігання зберігачем, підлягають поверненню поклажодавцю або уповноваженій поклажодавцем особі в кількості, якості, стані, в якому вони були прийняті на зберігання (пункт 4.9 договору).
2.15. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 та до остаточного завершення усіх зобов`язань, узятих на себе за договором. Якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку договору не сповістить іншу сторону письмово про розірвання договору, строк його дії автоматично подовжуватиметься на кожен подальший календарний рік (пункт 8.6 договору).
2.16. Згідно з пунктом 8.7 договору його розірвання можливе при повідомленні однієї зі сторін договору про свій намір не пізніше ніж за один календарний місяць до наміченого дня розірвання.
2.17. 01.09.2022 ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" звернулось до ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" з претензією, в якій вимагало терміново забезпечити можливість відвантаження та вивезення контейнерів за заявками позивача за первісним позовом.
2.17. 22.11.2022 та 23.11.2022 ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" повторно звернулось до відповідача за первісним позовом з вимогою про повернення контенерів, які знаходяться на зберіганні.
2.18. Крім того, 19.12.2022 ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" зверталося до ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" з вимогою про відвантаження одного з належних йому контейнерів.
2.19. Надалі, 28.12.2022 ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" надіслало на юридичну адресу ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" вимогу № б/н від 28.12.2022 про повернення контейнерів, які знаходяться на зберіганні. Вказана вимога стосувалася наступних контейнерів: № РОСU4031465 (тип 22U1), дата завезення: 04.06.2021; № ССLU9103995 (тип 22U1), дата завезення: 04.06.2021; № GWLU5691066 (тип 22R1), дата завезення: 03.06.2022; № СSFU9645950 (тип 4EG1), дата завезення: 26.08.2021; № GWLU1877999 (тип 45R1), дата завезення: 21.10.2022.
2.20. ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" надало ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" відповідь на вказану вимогу, де вказало про можливість повернення контейнерів після погашення ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" заборгованості.
2.21. Листом № 28/12-22-01 від 28.12.2022 ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" надіслало ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" вимогу про розірвання договору протягом одного календарного місяця з моменту отримання позивачем за первісним позовом цього листа.
2.22. 04.01.2023 ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" надіслало ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" лист-вимогу № 04/01/23-01 від 04.01.2023 про оплату заборгованості та вивезення контейнерного обладнання. У вказаній вимозі ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" зазначило, що ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" не сплатило заборгованості відповідно до таких рахунків: № 168 від 31.08.2022 за навантажувально-розвантажувальні роботи на суму 2150,23 грн; № 185 від 30.09.2022 за навантажувально-розвантажувальні роботи на суму 33141,50 грн; № 224 від 31.12.2022 за зберігання контейнерів № РОСU4031465, ССLU9103995, GWLU5691066, СSFU9645950, GWLU1877999 на загальну суму 78066,65 грн. Крім того, ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" у цій же вимозі попередило ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про те, що у випадку несплати заборгованості та невивезення контейнерів ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" буде змушене виставляти додаткові рахунки навіть після завершення дії договору за весь час зберігання контейнерного обладнання. До вимоги ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" було додано виставлені ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" рахунки № 168 від 31.08.2022, № 185 від 30.09.2022 та № 224 від 31.12.2022.
2.23. 09.02.2023 ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" надіслало ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" лист № 08/02-23-001 від 08.02.2023, в якому повідомило, що на зберіганні у ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" продовжують знаходитись надані поклажодавцем контейнери № РОСU4031465, ССLU9103995, GWLU5691066, СSFU9645950, GWLU1877999. У цьому листі ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" зазначило, що через нездійснення ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" оплати за зберігання контейнерів станом на 28.01.2023 заборгованість складає 87 044,98 грн. Крім того, цим же листом ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" повідомило ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про застосування притримання зазначених вище контейнерів на підставі статті 594 Цивільного кодексу України - до повної оплати заборгованості. До листа було додано виставлений ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" рахунок № 14 від 28.01.2023 на суму 87 044,98 грн, копія якого наявна у матеріалах справи.
2.24. Згідно із актом надання послуг № 14 від 28.01.2023, підписаним електронним підписом ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ", ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" були надані послуги зі зберігання спірних контейнерів на суму 87 044,98 грн.
2.25. Рахунок № 14 від 28.01.2023 та акт надання послуг № 14 від 28.01.2023 були надіслані ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" через програмне забезпечення "М.E.Doc.", призначене для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді.
2.26. Вказані документи ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" отримало через систему "М.E.Doc." 10.02.2023.
3. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції та мотиви її прийняття
3.1. Господарський суд Одеської області рішенням від 12.06.2023 відмовив у задоволенні первісного позову. Зустрічний позов задовольнив. Суд стягнув з ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на користь ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" 87 044,98 грн заборгованості.
3.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- відповідно до укладеного між сторонами договору ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" зберігає на своїй контейнерній ділянці отримані від ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" контейнери, а саме: № РОСU4031465 (тип 22U1), № ССLU9103995 (тип 22U1), № GWLU5691066 (тип 22R1), № СSFU9645950 (тип 4EG1), № GWLU1877999 (тип 45R1), що сторонами не заперечувалося;
- у ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" наявна заборгованість у розмірі 87 044,98 грн. з оплати послуг зберігання контейнерів за рахунком № 14 від 28.01.2023 та актом надання послуг №14 від 28.01.2023, які були отримані позивачем за первісним позовом через систему "М.E.Doc." 10.02.2023.
- ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" заперечує щодо наявності у нього заборгованості за рахунком № 14 від 28.01.2023, посилаючись, між іншим, на те, що ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" у своїй відповіді на вимогу № 29/12-22-02 від 29.12.2022 зазначало про інші рахунки - № 168 від 31.08.2022, № 185 від 30.09.2022, № 224 від 31.12.2022. Між тим, у листі-вимозі № 04//01/23-01 від 04.01.2023 ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" зазначало про наявність у ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" заборгованості за зберігання спірних контейнерів за рахунком № 224 від 31.12.2022, яка станом на 31.12.2022 складала 78 066,65 грн. Водночас у цьому ж листі-вимозі ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" попереджувало ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про виставлення додаткових рахунків у разі несплати наявної заборгованості, що й зробив відповідач шляхом виставлення рахунку № 14 від 28.01.2023 на суму 87 044,98 грн з урахуванням збільшення періоду зберігання контейнерів.
- ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" зазначає про неможливість точного визначення строку зберігання й, відповідно, дати завезення контейнерів. Однак, саме ж ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" в адресованій ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" вимозі про повернення контейнерів зазначило дати їх завезення на контейнерний майданчик, а саме: № РОСU4031465 (тип 22U1) дата завезення: 04.06.2021; № ССLU9103995 (тип 22U1) дата завезення: 04.06.2021; № GWLU5691066 (тип 22R1) дата завезення: 03.06.2022; № СSFU9645950 (тип 4EG1) дата завезення: 26.08.2021; № GWLU1877999 (тип 45R1) дата завезення: 21.10.2022. Крім того, факт передачі ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" спірних контейнерів на зберігання у вказані дати підтверджується наданими ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" до матеріалів справи копіями навантажувально-розвантажувальних ордерів № 193539 від 03.06.2022, № 195557 від 21.10.2022, № 179414 від 04.06.2021, № 179413 від 04.06.2021, № 182363 від 26.08.2021. Отже, надаючи оцінку сукупності наданих сторонами доказів, які досліджені судом, та застосувавши стандарт "вірогідності доказів", суд дійшов висновку, що спірні контейнери позивач надав на зберігання в такі дати: 04.06.2021 - контейнер № РОСU4031465 (тип 22U1); 04.06.2021 - контейнер № ССLU9103995 (тип 22U1); 03.06.2022 - контейнер № GWLU5691066 (тип 22R1); 26.08.2021 - контейнер № СSFU9645950 (тип 4EG1); 21.10.2022 - контейнер № GWLU1877999 (тип 45R1);
- ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" зазначило, що у нього відсутня заборгованість перед ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ", що, на його думку, підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства "БАНК ВОСТОК" про рух коштів (арк. спр. 187-188). Суд критично ставиться до таких доводів, оскіьки банківська довідка не свідчить про сплату заборгованості у повному обсязі;
- суд встановив, що ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" належним чином виконало свої договірні зобов`язання шляхом надання ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" послуг зі зберігання контейнерів, а ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ", порушуючи пункт 3.1.3 договору, не виконало свого обов`язку зі своєчасного здійснення оплати послуг зберігання, у зв`язку з чим зустрічні позовні вимоги ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" до ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про стягнення 87 044,98 грн підлягають задоволенню;
- з огляду на наявність у ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" обов`язку з оплати послуг зберігання та його невиконанням останнім у ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" виникло право на притримання спірних контейнерів, у зв`язку з чим первісні позовні вимоги ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" до ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" про зобов`язання повернути майно задоволенню не підлягають.
3.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09.10.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/101/23 скасував частково. Задовольнив позовні вимоги ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" до ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" про зобов`язання повернути майно. Зобов`язав ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" передати ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" контейнери за номерами: POCU4031465 22U1; CCLU9103995 22U1; GWLU569106622R1; CSFU9645950 4EG1; GWLU187799945R1. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 у справі №916/101/23 залишив без змін.
3.4. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
- ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" не виконало обов`язку негайного повідомлення ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про притримання контейнерів, що виключає можливість у цьому випадку застосування такого способу забезпечення зобов`язання. Так, з наявного у справі листування між ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" та ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" вбачається, що позивач за первісним позовом неодноразово, починаючи з 01.09.2022 звертався до відповідача за первісним позовом з вимогою про повернення контейнерів. Натомість останній, порушуючи вимоги частини 1 статті 953 Цивільного кодексу України, не повернув контейнери і лише 09.02.2023 ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" повідомило ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про застосування притримання контейнерів на підставі статті 594 Цивільного кодексу України до повної оплати заборгованості. Цей лист не може бути врахований як належний доказ негайного повідомлення позивача за первісним позовом про притримання, оскільки тривалий час (понад 4 місяці) він не виконував вимоги поклажодавця про повернення майна, переданого на зберігання. Наведене спростовує висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для притримання відповідних контейнерів у ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ", у зв`язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про повернення майна підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню;
- враховуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд зазначив, що ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" належним чином виконало свої договірні зобов`язання шляхом надання ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" послуг зі зберігання контейнерів, а ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ", порушуючи пункт 3.1.3 договору, не виконало свого обов`язку зі своєчасного здійснення оплати послуг зберігання, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічні позовні вимоги ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" до ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" про стягнення 87 044,98 грн.
4. Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ". Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
4.1. ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 916/101/23 в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
4.2. Скаржник як підставу касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги статті 79 ГПК України в частині обов`язку сторони доводити свої вимоги та заперечення, а також не застосували висновків щодо категорії стандарту доказування, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Зокрема, скаржник зазначає, що за відсутності належних та допустимих доказів того, що ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" надавало послуги зі зберігання контейнерів, зокрема за відсутності підписаного з боку ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" акта наданих послуг № 14 від 28.01.2023 та за наявності інформації про рух коштів ПАТ "Банк ВОСТОК" № 45293370 від 17.03.2023, суди дійшли помилкових висновків про фактичне надання таких послуг.
4.3. ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ", в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення зустрічної позовної заяви залишити без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ". Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
4.4. ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі № 916/101/23 в частині задоволення первісного позову та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову.
4.5. Скаржник як підставу касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог статті 79 Господарського процесуального кодексу України в частині обов`язку сторони доводити свої вимоги і заперечення та не застосував висновків Верховного Суду щодо категорії стандарту доказування, викладених у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц. Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційний суд безпідставно вважав доведеним факт повідомлення ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" у листах від 01.09.2022, 22.11.2022 та 23.12.2022 про необхідність повернути контейнери за відсутності належних доказів їх надсилання чи вручення ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ";
- відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування статті 594 Цивільного кодексу України в розрізі того, що особа, яка застосовує притримання на наступний день повідомляє власника майна про фактичні умови притримання, вказуючи на необхідність погасити заборгованість і лише після цього забрати своє майно.
5. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата)
5.1. Верховний Суд ухвалами від 19.12.2023 відкрив касаційне провадження у справі № 916/101/23 за касаційними скаргами ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" та ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023. Призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні.
5.2. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 30.01.2024 справу № 916/101/23 передано на розгляд об`єднаної палати у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 29.03.2018 у справі № 915/214/17, з метою забезпечення єдності судової практики щодо застосування статті 594 Цивільного кодексу України.
5.3. Зокрема, колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, передаючи цю справу на розгляд об`єднаної палати, не погоджується з викладеним у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 915/214/17 висновком, зокрема що право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником.
5.4. На думку колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів, згідно із статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
5.5. Разом з тим стаття 594 Цивільного кодексу України та інші норми § 7 Глави 49 Цивільного кодексу України (Притримання) не містять винятків щодо застосування письмової форми до правочину про забезпечення виконання зобов`язання шляхом притримання. Отже, встановлене законом право на притримання не звільняє сторони від дотримання письмової форми притримання.
5.6. Склад об?єднаної палати визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.02.2024.
5.7. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.02.2024 № 32.2-01/285 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М.
5.8. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2024 визначено такий склад суддів: Бенедисюк І. М (головуючий), Васьковський О. В., Вронська Г. О., Дроботова Т. Б., Кібенко О. Р., Пєсков В. Г., Рогач Л. І., Чумак Ю. Я.
5.9. Об`єднана палата ухвалою від 16.02.2024 прийняла касаційні скарги ТОВ "МУЛЬТІМОДАЛ КАРГО ТЕРМІНАЛ" та ТОВ "КОНТЕЙНЕРИ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.06.2023 та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі №916/101/23 до розгляду та призначила розгляд справи №916/101/23 у засіданні Суду на 05 квітня 2024 року.
5.10. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.04.2024 визначено такий склад суддів: Бенедисюк І. М (головуючий), Вронська Г. О., Кібенко О. Р., Малашенкова Т. М., Пєсков В. Г., Рогач Л. І.
6. Позиція Верховного Суду
Щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6.3. У цій справі об`єднана палата має висловитися з приводу того, чи виникає право притримання на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України та чи потрібно для його реалізації дотримання письмової форми правочину про притримання, а також висловитись щодо того, як і в який термін особа, яка застосовує притримання, повідомляє власника майна про фактичні умови притримання, та вирішити питання щодо наявності підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 915/214/17.
Об`єднана палата під час оцінки доводів, наведених в касаційних скаргах, та мотивів передачі справи на розгляд об`єднаної зазначає таке.
6.4. Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
6.5. Згідно з частиною першою статті 594 Цивільного кодексу України притримання - це право кредитора, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вка заній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків, він має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.
6.6. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 594 Цивільного кодексу України).
6.7. Загальні засади права притримання закріплені, передусім у § 7 "Притримання" Глави 49 "Забезпечення виконання зобов`язання" Цивільного кодексу України, де законодавець визначив загальні положення застосування права на притримання.
6.8. Так, для виникнення у кредитора права притримання необхідна одночасна наявність таких умов: 1) притримання можливе лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору; 2) кредитор має володіти річчю на законній підставі; 3) кредитор має право притриму вати річ боржника, якщо інше не встановлено домовленістю сторін у договорі; 4) існує дійсне прострочене зобов`язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника.
6.9. Слід зазначити, що Цивільний кодекс України передбачає, що підставою виникнення права притримання є невиконання боржником у строк зобов`язання: 1) щодо оплати речі; 2) щодо відшкодування кредиторові пов`язаних з річчю витрат та інших збитків; 3) щодо інших вимог кредитора.
6.10. Окремо об`єднана палата зазначає, що притримання може використовуватися в договірному зобов`язанні, яке виникло між кредитором і боржником щодо речі, яка стає предметом притримання, а також відповідно до частини другої статті 594 Цивільного кодексу України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
6.11. Отже, притриманням може забезпечуватися виконання будь-якого зобов`язання боржника перед кредитором (як договірного, так і позадоговірного).
6.12. Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
6.13. У частині першій статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
6.14. Водночас положення параграфа 7 глави 49 Цивільного кодексу України, які регулюють такий спосіб забезпечення виконання зобов`язань як притримання, не передбачають укладення договору про притримання майна.
6.15. Як зазначалось раніше, в розумінні статті 594 Цивільного кодексу України кредитор має право на притримання речі боржника як у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі, так і у разі наявності боргу, який не пов`язаний з оплатою речі та відшкодуванням витрат на неї. Тобто, зважаючи на широке коло зобов`язань боржника, які можуть забезпечуватися притриманням, та з огляду на неможливість заздалегідь передбачити, за яких саме обставин у боржника може виникнути відповідне зобов`язання, що потребує забезпечення, притримання - це право, а не обов`язок кредитора, скористатися яким, чи ні - цілком залежить від його волі, а тому правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб`єктом є кредитор. Такий правочин вчиняється шляхом повідомлення боржника про притримання (частина перша статті 595 Цивільного кодексу України).
6.16. За таких обставин, об`єднана палата, проаналізувавши загальні засади притримання в сукупності з положеннями статей 547- 548 Цивільного кодексу України, вважає за необхідне вказати, що оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України за умови повідомлення боржника відповідно до частини першої статті 595 Цивільного кодексу України, і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину.
6.17. Такий висновок узгоджується з положеннями інших спеціальних норм законодавства, що регулюють право кредитора на притримання в силу прямої вказівки закону, зокрема: право підрядника на притримування результату роботи, устаткування, залишку невикористаного матеріалу та іншого майна замовника (стаття 856 Цивільного кодексу України), право перевізника притримати переданий йому для перевезення вантаж (частина четверта статті 916 Цивільного кодексу України), право комісіонера на притримання речі, яка має бути передана комітентові (стаття 1019 Цивільного кодексу України).
6.18. З наведеного вище можна дійти висновку, що нормативне регулювання притримання здійснюється через загальні положення Цивільного кодексу України та спеціальні норми про притримання в окремих видах зобов`язань, що водночас не позбавляє кредитора права скористатися зазначеним способом для забезпечення виконання й інших зобов`язань за наявності необхідних для цього підстав та умов згідно з частиною другою статті 594 Цивільного кодексу України .
6.19. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства у подібних правовідносинах, навпаки, призводить до стану юридичної невизначеності, суперечливого застосування закону.
6.20. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
6.21. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France), від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine)).
6.22. Відповідно до Висновку № 20 (2017) Консультативної ради європейських суддів - єдине застосування закону є визначальним задля принципу рівності перед законом. Окрім того, питання правових визначеності та передбачуваності є невід`ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що до них будуть ставитися, як до всіх інших, та що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином громадяни можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності; неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію правової невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права.
6.23. Враховуючи наведені у цій постанові висновки щодо застосування положень статей 547, 548, 594 Цивільного кодексу України, об`єднана палата погоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 915/214/17 щодо застосування статті 594 Цивільного кодексу України про те, що право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником.
6.24. Отже, об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норми статті 594 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 915/214/17.