ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/463/22(918/599/23)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників: Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Орендівського В.І.; компанії TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС) - Маковея О.Г.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" - Чугунова М.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України"
на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2023
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023
у справі № 918/463/22(918/599/23)
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива"
2) компанії TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС)
третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - компанія UKRLANDFARMING PLC (Укрлендфармінг ПіЕлСі)
про визнання недійсним договору поруки
у межах справи № 918/463/22
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива"
УСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа №918/463/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива" (далі - Товариство, Боржник).
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Товариства, компанії TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС) (далі - Компанія-1) про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки від 06.11.2019 (далі - Договір поруки), укладеного між Товариством, Компанією-1 та компанією UkrLandFarming PLC (Укрлендфармінг ПіЕлСі) (далі - Компанія-2).
Банк обґрунтовував позовні вимоги наявністю в оспорюваного договору ознак фраудаторного правочину, що є підставою для визнання його недійсним в силу приписів пункту 6 частини першої статті 3, частин третьої та шостої статті 13, статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також Банком заявлено клопотання про залучення до участі у справі Компанії-2 у статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.
Цей спір, співвідповідачем у якому є Боржник, розглядався господарським судом в межах справи про його банкрутство у порядку вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) із присвоєнням єдиного унікального номера справі 918/463/22(918/599/23).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Господарський суд Рівненської області рішенням від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 918/463/22(918/599/23), відмовив у позові.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, керувався відсутністю правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки:
- на дату укладення Договору поруки єдиним бенефіціарним власником Товариства був Олег Бахматюк, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; у зв`язку з цим, на момент укладення спірного правочину обставин щодо заінтересованості в розумінні статті 1 КУзПБ не існувало;
- у пункті 15 Договору поруки сторонами погоджено, що Договір та усі позадоговірні зобов`язання, що виникають на його підставі або у зв`язку із ним, регулюються правом Англії. Водночас заява Банку про визнання недійсним спірного договору не містить жодних посилань на порушення норм права Англії;
- Договір поруки укладений Боржником більш ніж протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, і визначених статтею 42 КУзПБ підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, як і факту порушення ним прав Боржника чи кредиторів, під час судового розгляду не встановлено.
Судами враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 30.06.2022 у справі № 922/2960/17.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.09.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у цій справі № 918/463/22(918/599/23), Банк подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження Банк визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 310 цього Кодексу, стверджуючи про таке:
- неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), від 02.02.2022 у справі №922/1474/21, від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
- застосування/врахування судами викладених у постанові від 30.06.2022 у справі №922/2960/17 правових висновків Верховного Суду, що не є релевантними до обставин цієї справи;
- порушенні норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з розглядом судом у порядку спрощеного позовного провадження цієї справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи незаконність оскаржуваних судових рішень, скаржник вказує на їх ухвалення з неправильним застосуванням норм матеріального права - статей 3, 13, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 1 КУзПБ, а також з порушенням процесуальних норм - статей 2, 12, 236 ГПК України.
У контексті порушення норм процесуального права Банк стверджує про неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, зокрема щодо такого:
(1) оспорюваний Договір поруки, який вчинений за участі Боржника, своїм правовим наслідком завдає шкоду Банку через вплив на розмір визнаних його грошових вимог (як кредитора Боржника) та реалізацію ним прав у справі №918/463/22 про банкрутство, обсяг наявності яких (зокрема кількісний склад голосів на зборах та комітеті кредиторів) перебуває в залежності від визнаних судом вимог;
(2) спірному договору притаманні ознаки фраудаторного правочину, оскільки він вчинений на шкоду кредитору, приховує справжній намір учасників правочину та не має очевидної економічної мети;
(3) оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 13 ЦК України), оскільки цей Договір вчинений на шкоду кредитора (Банку) та в супереч умов Кредитного договору від 28.03.2014 №151214К1, укладеного в рамках Генеральної угоди від 23.03.2006 № 15106N6, Кредитних договорів від 28.03.2014 № 151214К2, від 27.06.2013 № 15121ЗК5, укладених в рамках Генеральної угоди від 23.02.2006 № 15106N3, та Кредитного договору від 24.07.2013 № 151213К12, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди від 24.07.2013 № 151213N3. Зазначені Кредитні договори містять погоджені умови щодо зобов`язання позичальника не виступати гарантом або поручителем щодо зобов`язань інших юридичних осіб або фізичних осіб перед третіми особами у сукупному розмірі, що перевищує 10 % від валюти балансу за Фінансовою звітністю позичальника станом на відповідні (зазначені в Договорах) дати;
(4) при недостатності коштів для виконання зобов`язань за Кредитним договором №151213К12 (строк повернення кредиту настав - 23.02.2017), Договорами про надання поворотної фінансової допомоги № 21/08-15 від 21.08.2015, № 08/10-15 від 08.10.2015, № 21/12- 16 від 21.12.2016, № 10/09-16 від 10.09.2016, Боржник (Товариство) уклав оспорюваний Договір поруки, взявши на себе зобов`язання солідарного виконання зобов`язань Компанії-2 в розмірі 600 000 000,00 дол. США.
Також скаржник вказує на помилковість висновків судів про те, що підставами для звернення до суду позивач зазначає загальні норми ЦК України щодо недійсності правочинів, обґрунтовуючи при цьому свої вимоги підставами, що визначені статтею 42 КУзПБ.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Компанія-1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу Банку залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, з таких підстав:
- аргументи скаржника про неналежне дослідження судами доказів та з`ясування фактичних обставин справи є необґрунтованими;
- спеціальні підстави визнання недійсним спірного договору не можуть бути застосовані в цьому спорі, оскільки вони не підпадають під строк, що визначений статтею 42 КУзПБ;
- на момент укладення Договору поруки обставин щодо заінтересованості (в розумінні статті 1 КУзПБ) не існувало;
- спірний договір та усі позадоговірні зобов`язання, що виникають на підставі цього договору або у зв`язку із ним, регулюються правом Англії, втім позовна заява не містить жодних посилань на порушення норм права Англії;
- економічною метою укладення Договору поруки є отримання грошових коштів на користь групи компаній, що спростовує доводи скаржника про відсутність економічної мети укладення такого договору. При цьому внаслідок укладення Договору поруки не відбулось виведення (відчуження) майна Боржника;
- заява позивача містить суттєвий дефект (неправильне визначення процесуального статусу Компанії-2), наслідки якого є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Касаційне провадження
09.01.2024 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Банку.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/463/22(918/599/23) визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Погребняк В.Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 09.01.2024.
Верховний Суд ухвалою від 29.01.2024, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.09.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі №918/463/22(918/599/23); призначив її до розгляду на 13.03.2024 о 10:30 год.
Ухвалою від 13.03.2024 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 27.03.2024 о 14:00 год.
Судове засідання 27.03.2024 відбулось за участю представників Банку (скаржника), Компанії-1 та Боржника, які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників судового процесу.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
06.11.2019 між Товариством (Поручитель), Компанією-2 (Позичальник), на користь Компанії-1 (Агент із Забезпечення), укладено Договір поруки стосовно кредитного договору від 24.06.2011 (з відповідними змінами та доповненнями) на суму 600 000 000 доларів США.
Згідно умов Договору поруки:
- Кредитори та Позичальник уклали Первинний Кредитний Договір (як цей термін визначено нижче), відповідно до якого Кредитори надали Позичальнику Кредитну Лінію (пункт (А) Договору поруки);
- Позичальник та Агент із Забезпечення, серед інших, уклали договір про внесення змін та викладення у новій редакції від 13.07.2018 ("Договір про Внесення Змін") щодо Первинного Кредитного Договору (пункт (В) Договору поруки);
- "Період Поруки" означає період, який починається в дату укладення цього Договору та закінчується (і) 30 червня 2031 року або (іі) в дату, в яку Агент із Забезпечення підтверджує, що всі Забезпечені Зобов`язання були безповоротно і в повному обсязі сплачені або погашені і всі Суми Зобов`язань зменшилися до нуля, залежно від того яка дата настане раніше (згідно пункту 1.1 Договору поруки);
- статті 8.3 (Штрафні відсотки), 10.4 (Втрати від процентної різниці), 12 (Перерахунок з врахуванням податків та відшкодування), 14 (Інші відшкодування), 16 (Витрати та витрати), 23 (Заміна Кредиторів), 24 (Заміна Боржників), 30 (Способи оплати), 31 (Взаємозалік), 33.1 (Звіти), 33.2 (Свідоцтва та визначення), 34 (Часткова недійсність), 36 (Засоби судового захисту та відмови від прав), 35 (Внесення змін та відмови) та 37 (Конфіденційність) Кредитного Договору вважаються складовими частинами цього Договору, так якби вони були чітко включені в нього і так якби всі посилання в таких Статтях на: 1.4.1 "цей Договір" були посиланнями на цей договір; та 1.4.2 Позичальника або Боржника були посиланнями на Поручителя (пункт 1.4 "Застосування положень Кредитного Договору" Договору поруки).
- Поручитель остаточно і безумовно: зобов`язується перед Агентом із Забезпечення та кожною Фінансовою Стороною, що: він забезпечить своєчасне виконання кожним іншим Боржником усіх його зобов`язань за Фінансовими Документами; та в будь-якому випадку, коли будь-який інший Боржник не оплачує в належний строк будь-яку суму за будь-яким Фінансовим Документом або у зв`язку з ним, Поручитель негайно на вимогу Агента із Забезпечення сплатить таку суму, так ніби він є основним боржником (пункт 2.1 Договору поруки);
- Поручитель погоджується перед кожною Фінансовою Стороною, що у випадку якщо будь-які гарантовані ним зобов`язання, є або стають невиконуваними в примусовому порядку, недійсними або незаконними, то він, в якості свого окремого та основного зобов`язання, відшкодує кожній Фінансовій Стороні негайно на вимогу будь-які витрати, збитки чи зобов`язання, які в неї виникають внаслідок того, що будь-який інший Боржник не сплачує будь-яку суму яка мала б бути сплачена ним відповідно до будь-якого Фінансового Документа в дату, коли вона б стала належною до сплати, якби не така неможливість виконання в примусовому порядку, недійсність чи незаконність. Сума, належна до сплати Поручителем відповідно до цього положення про відшкодування не перевищуватиме суми, яку він мав би сплатити відповідно до цієї Статті 2, якщо б заявлена сума була відшкодована на підставі гарантії (пункт 2.2 Договору поруки);
- цей Договір залишатиметься чинним до закінчення Періоду Поруки (пункт 2.4 Договору поруки).
- Поручитель повинен невідкладно, але в будь-якому разі протягом 10 днів з дати письмової вимоги Агента із Забезпечення відповідно до Статті 2.1 (Надання Поруки) вище, вчиняти всі дії, які необхідні або бажані відповідно до чинного законодавства (або на вимогу Агента із Забезпечення) для виконання його обов`язків за цим Договором (в тому числі, тією мірою, якою такі дії вимагаються чинним законодавством, - отримати Ліцензію НБУ). Ніщо в абзаці (а) вище не обмежує або впливає на зобов`язання поручителя відповідно до Статті 2.1 (Надання Поруки) (пункт 3 Договору поруки);
- ця порука є безперервною порукою і буде діяти до остаточного погашення всіх сум Боржниками за Фінансовими Документами, незалежно від будь-якої проміжної оплати або погашення в цілому або частково (пункт 6.1 Договору поруки);
- без шкоди для загального змісту Статті 6.3 (Відмова від засобів захисту), Поручитель чітко підтверджує, що він має намір, щоб дана порука застосовувалася час від часу до будь-яких (незалежно від їх істотності, характеру та обтяжливості) змін, збільшень, розширень або доповнень до будь-якого фінансового документу та/або будь-якої кредитної лінії або суми, яка надається за будь-якими Фінансовими Документами в цілях або у зв`язку з наступним: здійсненням реструктуризації; рефінансуванням існуючих кредитних ліній; рефінансуванням будь-якої іншої заборгованості; наданням кредитних ліній новим позичальникам; будь-яка інша зміна або розширення цілей, на виконання яких будь-яка така кредитна лінія або сума може час від часу надаватися; а також будь-якими комісійними платежами, витратами та/або витратами, пов`язаними з будь-чим із вищезазначеного (пункт 6.4 Договору поруки);
- Поручитель безвідмовно погоджується з умовами кожного фінансового документа, а також з будь-яким зміною або відмовою, здійсненими у відношенні будь-якого фінансового документа відповідно до Статті 36 (Внесення змін і відмови) Кредитного Договору (пункт 6.10 Договору поруки);
- цей Договір та усі позадоговірні зобов`язання, що виникають на підставі цього договору або у зв`язку із ним, регулюються правом Англії (пункт 15 Договору поруки);
- з урахуванням Статті 16.10 (Право вибору, що належить Агенту із Забезпечення та Мажоритарним Кредиторам) будь-який спір, який виникає у зв`язку з чи за цим Договором (в тому числі спір щодо укладення, дійсності чи припинення цього Договору або наслідків його нікчемності) або будь-якими позадоговірними зобов`язання, які виникають у зв`язку з або щодо цього Договору (далі - "Спір") повинен бути переданий та остаточно вирішений в арбітражі згідно з Арбітражним Регламентом (надалі - "Регламент") Лондонського міжнародного арбітражного суду, при цьому його Регламент вважається таким, що включений шляхом посилання в цю Статтю 16 (пункт 16.1 Договору поруки).
З матеріалів справи суди встановили, що 03.01.2023 Компанія-1 (Агент із Забезпечення) звернулась до Компанії-2 (Позичальника), з Платіжною вимогою, в якій зазначено, що "у зв`язку з порушенням строків розрахунку за Договором, як вказано в пункті 22.20 (Дострокове виконання зобов`язань) Договору, оголошуємо, що всі Позики разом з нарахованими відсотками і всі інші суми, нараховані та непогашені відповідно до Фінансових документів, та що в вказані в Додатку № 1 до цієї Платіжної Вимоги, підлягають негайній сплаті. У зв`язку з вказаним вище вимагаємо до 10 січня 2023 року (включно) здійснити сплату всіх сум, вказаних в додатку до цієї Платіжної Вимоги". Розмір вимоги згідно розрахунку заборгованості станом на 31.12.2022 (включно) складає 418 217 820,74 доларів США.
У відповідь на платіжну вимогу, 05.01.2023 Компанія-2 листом повідомило Компанію-1, що визнає суми розрахунків заборгованості, заявлені у вимозі та вказані в додатку до неї.
У подальшому, 11.01.2023 Компанія-1 зверталася до Товариства з листом-вимогою, у якій, у зв`язку з невиконанням Компанією-2 в якості Позичальника зобов`язань та вимог за Кредитним договором у відповідності до пункту 3.1. (Відповідність з юридичними вимогами) Договору поруки, вимагало негайно сплатити суму заборгованості, згідно розрахунку, що додається як додаток 1. Згідно розрахунку (додаток 1 до листа вимоги від 11.01.2023) сума заборгованості становить 418 217 820,74 USD.
У відповідь на вказаний лист-вимогу від 11.01.2023 Товариство повідомило Компанію-1, що підтверджує свої зобов`язання та буде вживати всіх заходів для виконання вимог відповідно до Договору поруки.
Листом від 17.01.2023 Товариство визнало заборгованість Компанії-2 перед Компанією-1 у повному обсязі з посиланням на те, що Товариством будуть вживатися всі заходи для виконання вимог Компанії-1.
Разом з тим, ухвалою від 02.02.2023 Господарський суд Рівненської області відкрив провадження у справі № 918/463/22 про банкрутство Товариства; визнав вимоги кредитора - Банку у розмірі 5 072 166 783,17 грн, 24 810,00 грн судового збору та 58 500,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого; вирішив інші процедурні питання.
Ухвалою від 25.04.2023 у справі № 918/463/22 Господарський суд Рівненської області визнав грошові вимоги кредитора - Компані-1 до Товариства з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у розмірі 15 293 640 199,51 грн, що за офіційним курсом Національного банку України є еквівалентом 418 217 820,74 доларів США, в четверту чергу реєстру вимог кредиторів.
Вказані вимоги були визнані судом на підставі Договору поруки.
У зв`язку з наведеними обставинами, у червні 2023 року Банк (позивач) звернувся до господарського суду із заявою до Товариства та Компанії-1, за участю третьої особи (Компанії-2), про визнання недійсним з моменту укладення Договору поруки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Банк зазначав, що відповідно до положень оспорюваного Договору поруки Товариство поручилося за виконання зобов`язань Компанії-2 за Кредитним договором на суму 600 000 000 доларів США від 24.06.2011 (який був змінений і викладений в новій редакції відповідно до договорів від 25.02.2013, від 20.06.2014, від 30.03.2016, від 13.07.2017 та від 13.07.2018).
Втім, позивач стверджував, що вчинення Товариством оспорюваного договору незадовго до відкриття провадження у справі про його банкрутство завдало шкоду як самому Боржнику (Товариству), так і банку, як його кредитору, оскільки штучно створений борг між пов`язаними особами впливає на розмір задоволених вимог кредитора, які задовольняються за рахунок конкурсної маси та реалізацію ним прав у справі про банкрутство, обсяг наявності яких (зокрема кількісний склад голосів на зборах та комітеті кредиторів) перебуває в залежності від наявних в нього визнаних судом вимог до боржника.
Позивач зазначав, що оспорюваний договір був укладений не в межах встановленого статтею 42 КУзПБ трирічного періоду, що передував відкриттю справи про банкрутство, однак цей договір є фраудаторним правочином, адже з його змісту вбачається:
- корпоративна пов`язаність осіб, що вчиняли оспорюваний правочин (через структуру їх бенефіціарних власників та директорів);
- відсутність економічної мети для Товариства внаслідок укладення такого Договору поруки та легітимної мети;
- Товариство поручилося за виконання зобов`язань, які вже були не виконані на момент укладення Договору поруки, про що свідчить розрахунок заборгованості долучений Компанією-1 до заяви про кредиторські вимоги. На прострочену заборгованість були нараховані проценти і неустойка, що суперечить суті поруки, як засобу забезпечення виконання зобов`язань, які не будуть виконані боржником в майбутньому;
- укладаючи оспорюваний договір Товариство не було в змозі виконати взяті на себе зобов`язання, що підтверджується фінансовою звітністю за 2018-2019 роки, та носить фіктивний характер для штучного нарощування заборгованості задля збільшення боргових зобов`язань боржника та включення цієї заборгованості до реєстру вимог кредиторів;
- укладення оспорюваного договору суперечить зобов`язанням Товариства за Кредитним договором від 28.03.2014 № 151214К1, укладеним в рамках Генеральної угоди від 23.03.2006 № 15106N6, Кредитним договорам від 28.03.2014 № 151214К2, від 27.06.2013 № 151213К5, укладеними в рамках Генеральної угоди від 23.02.2006 № 15106N3 та Кредитному договору від 24.07.2013 № 151213К12, укладеному в рамках Генеральної кредитної угоди від 24.07.2013 № 151213N3.
Суди з`ясували, що під час розгляду даного спору у господарських судах визнання недійсним договору поруки позивач неодноразово наголошував про те, що на дату укладення оспорюваного Договору поруки у Боржника (Товариства) вже була значна сума заборгованості перед кредиторами, з посиланням на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 у справі №910/638/20(910/1886/20), яким було частково задоволено позов Банку та стягнуто солідарно з ПАТ "Райз-Максимко", ПАТ "Компанія "Райз" та Товариства на користь Банку 48 478 349,92 грн заборгованості за тілом кредиту, 7 030 508,45 грн заборгованості за процентами, 578 925,19 грн заборгованості за комісією, 25 615 085,30 грн пені, три проценти річних у розмірі 197 409,88 доларів США, що еквівалентно станом на 12.01.2020 - 4 731 460,78 грн, три проценти річних у розмірі 531 779,39 грн, 68 624,36 грн інфляційних втрат, 610 771,22 грн судового збору.