ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 420/16677/21
касаційне провадження № К/990/22928/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендер І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року (головуючий суддя - Балан Я.В.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Домусчі С.Д.; судді: Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.)
у справі № 420/16677/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквіден"
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еквіден" (далі - ТОВ "Еквіден", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2021 року № 21252/15-32-07-03-22 та № 21254/15-32-07-03-22, зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої ТОВ "Еквіден", у розмірі 31 09 6391,00 грн у відповідності до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28 серпня 2021 року № 21252/15-32-07-03-22 та № 21254/15-32-07-03-22.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 816/4409/15, від 17 серпня 2021 року у справі № 420/6598/20, від 16 березня 2020 року у справі № 2-а-053/10/0270.
Ухвалою від 06 вересня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.
05 жовтня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Еквіден" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000,00 грн, з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 року, за результатами якої складено акт від 05 серпня 2021 року № 15983/15-32-07-03-12/42292160.
Відповідно до висновків названого акта перевірки податковим органом встановлено порушення платником вимог:
пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 31 096 391,00 грн;
пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України внаслідок нереєстрації податкових накладних на суму податку на додану вартість 31 096 391,00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у платника залишків ввезених товарно-матеріальних цінностей, за рахунок яких було сформовано від`ємне значення з податку на додану вартість за травень 2021 року в сумі 31 096 391,00 грн. Відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей, на думку податкового органу, підтверджена нереальністю господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велдокс" (далі - ТОВ "Велдокс") за договором відповідального зберігання від 22 червня 2020 року № 2206-1ВЗ та додатковими угодами до нього, оскільки сторонами були порушенні умови договору відповідального зберігання, зокрема, оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у готівковій формі. Також, в ході проведення документальної виїзної позапланової перевірки була встановлена відсутність складських приміщень у контрагента позивача, якому позивач передав на відповідальне зберігання придбаний за межами території України товар. При цьому, відсутність складських приміщень підтверджена відповідями власників таких приміщень за адресами, які вказувались позивачем як місця зберігання товару, та відповідно до яких ТОВ "Велдокс" такі приміщення не надавались ані в оренду, ані в суборенду. Також, на підтвердження відсутності у платника залишків ввезених товарно-матеріальних цінностей, на думку відповідача, свідчить відмова товариства провести інвентаризацію товару у присутності посадових осіб податкового органу. З огляду на фізичну відсутність залишків придбаних платником товарно-матеріальних цінностей відповідач вважає, що товар, за яким формувався податковий кредит, був використаний позивачем в операціях, що не є господарською діяльністю.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 28 серпня 2021 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 21252/15-32-07-03-22, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку, на 31 096 391,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 7 774 098,00 грн;
№ 21254/15-32-07-03-22, яким до платника застосовано штрафну санкцію у розмірі 0,00 грн.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що матеріалами справи підтверджено та не заперечується податковим органом той факт, що суми від`ємного значення були сформовані наростаючим підсумком за експортними операціями, які підтверджені належними та допустимими доказами щодо яких податковим органом не висловлено жодних заперечень, та з придбання послуг на суму податку на додану вартість у розмірі 24,00 грн, щодо яких акт перевірки взагалі не містить жодної інформації, а всі доводи контролюючого органу щодо протиправності визначення суми бюджетного відшкодування ґрунтуються на припущеннях та податковій інформації стосовно контрагента позивача, якому сплачений податок на додану вартість за постачання послуг, які не є складовою заявленої суми бюджетного відшкодування.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.