ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 380/21545/23
адміністративне провадження № К/990/2470/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції справу № 380/21545/23
за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області Квасниці Л.С., Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, постановлену у складі головуючого судді Чаплик І.Д.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Довга О.І., суддів: Глушко І.В., Запотічний І.І.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області Квасниці Л.С. (далі - відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації в Львівській області (далі - відповідач 2, ТУ ДСА в Львівській області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 3, ДСА України), в якому просив:
1.1. визнати незаконними дії керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області, Лариси Квасниці, а також працівників апарату цього суду, які полягають у порушенні вимог пункту 1 Розділу II Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814, при реєстрації обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 №420221414000042, які надійшли від Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону з датою реєстрації 10.11.2022 вхідний номер №5001, а також стосовно того, що на копії супроводжувального листа прокурора відсутній штамп суду, не вказана посада та прізвище працівника апарату суду, а лише проставлена кругла печатка канцелярії суду та стоїть підпис невідомої особи і вказана дата 04.11.2022, що не відповідає вимогам приписів пункту 3 Розділу II вказаної Інструкції;
1.2. визнати незаконними дії начальника ТУ ДСА в Львівській області Віктора Дейнеки щодо розгляду скарги на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області від 28.02.2023;
1.3. визнати незаконними дії керівництва ДСА України щодо розгляду скарги на дії начальника ТУ ДСА в Львівській області від 08.04.2023.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працівниками апарату Мостиського районного суду Львівської області було прийнято і зареєстровано обвинувальний акт щодо нього з порушенням строків проведення досудового розслідування, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України. Так, останнім днем досудового розслідування, встановленого судом, є 04.11.2022, тоді як обвинувальний акт був зареєстрований в суді 10.11.2022. Позивач доводить, що вказане є порушенням працівниками суду вимог пункту 1 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.08.2019 № 814. Крім того, на копії супроводжувального листа прокурора відсутній штамп суду, не вказана посада та прізвище працівника апарату суду, а лише проставлена кругла печатка канцелярії суду та стоїть підпис невідомої особи і вказана дата 04.11.2022, що не відповідає вимогам приписів пункту 3 Розділу II вказаної Інструкції.
2.1. Позивач вказує, що на дії працівників суду ним подана скарга в порядку Закону України "Про звернення громадян" до ТУ ДСА в Львівській області, на яку останнім надано відповідь листом від 20.03.2023, зміст якої дозволяє позивачу дійти висновку, що її перевірка посадовими особами ТУ ДСА в Львівській області обмежилася лише відібранням пояснень у керівника апарату суду, а висновок про відсутність жодних порушень зроблено на підставі суб`єктивних пояснень керівника апарату суду. Вважаючи, що начальник ТУ ДСА в Львівській області діяв не у відповідності з покладеними на нього обов`язками, позивач подав скаргу на його дії до ДСА України, у відповідь на яку отримав лист від 08.06.2023, який за своєю суттю є аналогічним відповіді начальника ТУ ДСА в Львівській області від 20.03.2023 та носить суто формальний характер, ґрунтуючись лише на поясненнях керівника апарату суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Мостиського районного суду Львівської області Квасниці Л.С., ТУ ДСА в Львівській області, ДСА України про визнання протиправними дій на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
3.1. Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України, є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, однак цей спір не віднесений до юрисдикції жодного суду та не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.
3.2. Так, суди обох інстанцій зазначили, що прийняття рішення про закриття кримінального провадження з підстав закінчення строку досудового розслідування є процесуальною дією, яка вчиняється суддею в межах розгляду кримінальної справи у порядку, визначеному КПК України. Відтак, обставини дотримання строку подання обвинувального акта, в тому числі при його реєстрації працівниками апарату суду є предметом дослідження та надання їм правової оцінки при вчиненні процесуальних дій в межах розгляду кримінальної справи у порядку, визначеному КПК України, а тому такий спір не може бути предметом судового розгляду.
3.3. На переконання судів попередніх інстанцій, дії учасника справи у разі його незгоди з дотриманням строку подання обвинувального акта випливають із процесуального закону, який не передбачає у таких випадках можливості подання цим учасником справи позову до працівників апарату відповідного суду.
3.4. Із посиланням на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 240/533/21, від 26.05.2021 у справі № 460/9271/20, від 27.11.2019 у справі № 320/3328/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18, суди попередніх інстанцій акцентували увагу на тому, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
3.5. Суди також врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.11.2022 у справі №640/26829/21, відповідно до якої вчинення працівниками апарату суду заходів, пов`язаних з автоматичним розподілом справ (матеріалів) між суддями, керівником апарату суду або іншою особою функцій, пов`язаних з судовим розглядом справи, не може бути самостійним предметом судового розгляду. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади. Право особи, яка бере участь у судовому процесі (кримінальному провадженні) на незалежний і безсторонній суд забезпечується у передбачений процесуальним законодавством спосіб, у тому числі реалізацією права заявити відвід судді, можливістю оскарження рішення з підстав розгляду справи (заяви, інших матеріалів) незаконним складом суду, якщо таке рішення може бути оскаржене, тощо.
3.6. Крім того, суди врахували позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.04.2018 у справі №820/5586/16, яка вказала на те, що дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.
3.7. Як зауважили суди попередніх інстанцій, відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду (працівників апарату суду), відповідно ухваленого або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом.
3.8. Щодо вимог про визнання протиправними дій ТУ ДСА у Львівській області та ДСА України стосовно розгляду скарг позивача на дії працівників апарату Мостиського районного суду Львівської області, суди обох інстанцій зазначили, що вказані вимоги є похідними від первинної вимоги, оскільки обґрунтовуються саме незаконністю дії працівників апарату щодо реєстрації обвинувального акта, при цьому аргументи позивача не стосуються процедурних порушень щодо розгляду його скарг, а тому ці вимоги також не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
3.9. При цьому, суди попередніх інстанцій вказали, що згідно висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у схожих за містом правовідносин (постанови від 10.06.2021 у справі № 380/1854/20, від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18 та від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18), поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. Не погодившись із рішенням судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2023, а справу №380/21545/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
4.1. У касаційній скарзі касатор висловлює незгоду із підставами відмови у відкритті провадження та вказує, що у позовній заяві посилався на те, що керівником та працівниками апарату Мостиського районного суду були допущенні порушення, які не пов`язані зі здійсненням процесуальних функцій та які не пов`язані з відправленням судом правосуддя, а оскаржуються дії, що відносяться до управлінських функцій, а саме недотримання вимог нормативно-правового акту - Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, яка регламентує, зокрема, порядок роботи з документами з моменту їх надходження до суду.
4.2. Як зазначає скаржник, відповідно до офіційного повідомлення за підписом посадової особи суду, обвинувальний акт надійшов нарочно, проте зареєстрований у суді був тільки 10.11.2022, тобто через 6 днів, що свідчить про порушення вищевказаних вимог Інструкції. Крім того, на копії супроводжувального листа, який надав суду прокурор, відсутній штамп суду, не вказана посада та прізвище працівника апарату суду, а лише проставлена кругла печатка канцелярії суду та стоїть підпис невідомої особи і вказана дата 04.11.2022, що також не відповідає вимогам приписів І пункту 3 Розділу II Інструкції.
4.3. Водночас Інструкцією передбачено, що у разі неможливості з об`єктивних причин здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну.
4.4. При цьому, як зауважує позивач, саме на керівника апарату суду покладено обов`язок видання розпорядження із зазначенням причин неможливості реєстрації кореспонденції в день її надходження та встановлення іншого терміну здійснення реєстрації вхідної кореспонденції, але цей термін має бути не пізніше наступного робочого дня після настання обставин, що унеможливили реєстрацію кореспонденції в день її надходження.
4.5. Оскільки керівником апарату суду вказаних дій не було вчинено, про що свідчить відсутність розпорядження в матеріалах кримінального провадження, а реєстрацію обвинувального акта здійснено тільки 10.11.2022, як вказується у письмовій відповіді голови суду, то, на переконання позивача, в діях керівника апарату суду вочевидь наявні грубі порушення вимог вказаної Інструкції, що своєю чергою дає підстави вважати такі дії керівника апарату суду протиправними (незаконними).
4.6. У цьому зв`язку, касатор уважає, що у цій справі виник публічно-правовий спір з правовідносин, які стосуються здійснення суб`єктом владних повноважень (керівника апарату суду) управлінських функцій, пов`язаних з порушенням вимог Інструкції (предмет спору) і розгляд цього спору безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів, окрім суду адміністративної юрисдикції.
4.7. Натомість суди попередніх інстанцій, на його думку, не визначилися ні з предметом позову, ні з предметом спору, що призвело до ухвалення незаконних рішень. При цьому, висновки судів, що до того, що підстави позову стосуються оскарження процесуальних дій суду, пов`язаних з порушенням строків проведення досудового розслідування, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також з тим, що суддя Мостиського районного суду Білоус Ю.Б., який розглядає кримінальну справу, відмовив у закритті кримінального провадження, є помилковими.
4.8. Вказане, як зазначає касатор, стосується також і позовних вимог до інших відповідачів - ТУ ДСА у Львівській області та ДСА України. Так, у позовній заяві позивач вказував, що надані відповідачами відповіді носять виключно поверхневий характер, ніякої об`єктивної та всебічної перевірки викладених у скарзі обставин не здійснювалося, як того вимагає Закон України "Про звернення громадян", а тому такий розгляд скарг є неналежним і протиправним.
5. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
7. Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.2024 про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою отримана ТУ ДСА в Львівській області та ДСА України 01.02.2023, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до "Електронного кабінету" цих відповідачів. Ухвалу Верховного Суду від 01.02.2024 про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою отримано керівником апарату Мостиського районного суду Львівської області, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0600247580708. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідачі не скористалися, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
8. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
9. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, визначеним у цій статті шляхом.
10. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
11. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
12. Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).
13. Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 КАС України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
14. Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
15. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
16. Слід зазначити, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
17. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень саме владних управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Ці положення не поширюють свою дію на правові ситуації, які вимагають інших форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
19. Водночас поняття "позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.
20. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
21. Обґрунтовуючи підстави для звернення до адміністративного суду із цим позовом ОСОБА_3 вказує, що працівниками апарату Мостиського районного суду Львівської області було прийнято і зареєстровано обвинувальний акт щодо нього з порушенням строків проведення досудового розслідування, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України. Водночас реєстрація обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування є підставою для закриття кримінального провадження, як то передбачено пунктом 10 частини першої статті 284 та статті 314 КПК України.
22. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суди попередніх інстанцій наголосили на тому, що дії учасника справи у разі його незгоди з дотриманням строку подання обвинувального акта випливають із процесуального закону, який не передбачає у таких випадках можливості подання цим учасником справи позову до працівників апарату відповідного суду.