ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 753/9206/21
провадження № 61-15045св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Олена Олександрівна, приватний нотаріус Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчук Станіслав Станіславович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 лютого 2023 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Коновалова О. О., приватний нотаріус Івчук С. С., про визнання договору дарування удаваним та визнання укладеним договору купівлі-продажу.
Позовна заява мотивована тим, що з 09 липня 2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1 були у рівних частках співвласниками квартири АДРЕСА_1 .
28 березня 2019 року ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 подарували ОСОБА_2 3/4 частки спірної квартири.
Позивач зазначав, що підстави для дарування нерухомого майна особі, яка не є родичем, відсутні. Відповідач ОСОБА_2 схилив ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до приховування договору купівлі-продажу договором дарування аби зменшити розмір податку за вчинення правочину щодо переходу права власності на нерухоме майно, а також для уникнення обов`язку попереднього повідомлення іншого співвласника - його, ОСОБА_1 про намір відчужити частку у спільній квартирі. Не встигнувши захистити своє порушене право, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняли ОСОБА_3 та він, ОСОБА_1, у порядку частини першої статті 1266 ЦК України за правом представлення після смерті своєї матері ОСОБА_6 .
З огляду на зазначене, вважав, що договір дарування від 28 березня 2019 року підлягає визнанню удаваним на підставі статті 235 ЦК України, оскільки він вчинений з метою прикриття іншого правочину - договору купівлі-продажу.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати договір дарування від 28 березня 2019 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, удаваним;
- визнати, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів удаваності договору дарування 3/4 часток квартири від 28 березня 2019 року з метою приховання іншого правочину, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування, та, що воля сторін договору була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочином, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог та визнання оспорюваного правочину удаваним.
Окрім того, суд ураховував, що у випадку приховання під договором дарування сторонами договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 повинен був заявити про свій намір придбати належну відповідачам частку в квартирі шляхом заявлення вимоги про переведення на нього прав та обов`язків покупця та підтвердити готовність передати відповідачам грошові кошти за фактично відчужені 3/4 частки спірної квартири, однак, стороною позивача на підтвердження такого наміру доказів не надано.
Районний суд вважав, що позивачем не доведено, які саме його права або інтереси порушені, невизнані або оспорені відповідачами, і що саме задоволення позову про визнання договору дарування 3/4 часток квартири від 28 березня 2019 року удаваним призведе до поновлення конкретного порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Боряк Г. Ю., залишено без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що, укладаючи спірний договір дарування, сторони повністю усвідомлювали, що укладають саме договір дарування, а не будь-який інший договір, у тому числі договір купівлі-продажу, та що такий договір не є удаваними (що також відображено у відповідних пунктах нотаріально посвідченого договору дарування), позивач не обґрунтував удаваності договору дарування частини квартири з метою приховання договору купівлі-продажу нерухомості, не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором дарування, та, що воля обох сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочином, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог і визнання оспорюваного правочину удаваним.
Докази наявності волі сторін договору, спрямованої на укладення договору купівлі-продажу, та докази на підтвердження отримання ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 грошових коштів за подаровані 3/4 частини спірної квартири у матеріалах справи відсутні.
При цьому, сам по собі факт укладення договору купівлі-продажу квартири від 26 березня 2019 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не може бути достатнім доказом удаваності оспорюваного правочину, оскільки, по-перше, у тексті спірного договору дарувальники свідчать, що укладення цього договору не пов`язане із виконанням обдаровуваним будь-яких дій майнового або немайнового характеру на користь дарувальників зараз або в майбутньому, по-друге, відсутні будь-які докази того, що майновий стан покупця за договором купівлі-продажу 26 березня 2019 року був таким, що, наприклад, до дарування частки квартири, не дозволяв останньому придбати нерухоме майно, тощо. Отже, такі доводи апеляційної скарги є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.
Доказів зміни майнового стану відповідачів, отримання ними грошових коштів від обдарованого в обмін на набуття дарунку, виписок з банківських рахунків відповідачів щодо зарахування значних сум грошових коштів тощо позивачем надано не було. Матеріали справи не містять будь-яких розписок про отримання грошових коштів ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 від ОСОБА_2, що б давало змогу суду встановити наявність обставин, що правочин вчинено для приховання іншого правочину та визначення ціни спірного майна.
Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, що позивач не довів, чим саме порушуються його права внаслідок укладення спірного договору дарування, і що саме задоволення позову про визнання договору дарування 3/4 часток квартири від 28 березня 2019 року удаваним призведе до поновлення конкретного порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, адже ОСОБА_1 не заявляв про свій намір придбати належну відповідачам частку в квартирі шляхом заявлення вимоги про переведення на нього прав та обов`язків покупця та підтвердити готовність передати відповідачам грошові кошти за фактично відчужені 3/4 частки спірної квартири.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 лютого 2023 року й постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Ступак О. В.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2024 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду Погрібного С. О. на підставі службової записки секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Луспеник Д. Д.
Суддя Ступак О. В. також обрана до Великої Палати Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що оспорюваний договір дарування був позбавлений будь-якого економічного сенсу, оскільки двоє дарувальників є особами похилого віку і подароване ними майно має економічну цінність, обдарований не пов`язаний з ними будь-якими родинними відносинами і фактично є сторонньою людиною. Третій дарувальник - ОСОБА_4 не має у власності іншого житла, станом на час розгляду справи він не був знятий з реєстрації місця проживання у спірній квартирі.
Вважає висновки судів попередні інстанцій про недоведеність ним позовних вимог помилковими, оскільки ним надано суду належні докази на підтвердження його правової позиції.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, від 18 вересня 2019 року у справі № 726/859/14, від 09 лютого 2022 року у справі № 442/8409/14-ц, від 03 листопада 2022 року у справі № 912/3747/20, 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц, від 27 листопада 2018 року у справі № 914/2505/17,
Відзиву на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 липня 2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1 були співвласниками у рівних частках квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_6 .
Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй 1/5 частину квартири АДРЕСА_1, які прийняли ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Кожному зі спадкоємців на 1/20 частку квартири АДРЕСА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
28 березня 2019 року між ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 укладено договір дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 (дарувальники) подарували, а ОСОБА_2 (обдаровуваний) прийняв в дар 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Івчуком С. С. та зареєстрований в реєстрі за № 1402.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.