ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 757/31765/21-ц
провадження № 61-9563св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Зудінов Олег Олексійович, на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Коцюрби О. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 29 серпня 2011 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. Із 08 серпня 2014 року він обіймав посаду начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій Національного банку України.
Наказом Національного банку України від 18 квітня 2018 року № 1614-к його було звільнено з роботи 20 квітня 2018 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року у справі № 757/22752/18-ц, зміненим постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано наказ Національного банку України від 18 квітня 2018 року № 1414-к про звільнення ОСОБА_1, поновлено його на посаді начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій Національного банку України з 21 квітня 2018 року та стягнено з Національного банку України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 224 120,96 грн. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Наказом Національного банку України від 29 листопада 2018 року № 4628-к ОСОБА_1 поновлено на роботі з 21 квітня 2018 року.
Однак, до фактичного виконання обов`язків за посадою він допущений не був з огляду на відсутність відповідної посади в структурі та штатному розписі відповідача, що підтверджується змістом наказу відповідача від 09 квітня 2019 року №186-но "Про заходи щодо організації роботи та повторного попередження працівників про наступне вивільнення".
Надалі, ігноруючи висновки суду у справі № 757/22752/18-ц, відповідач повторно попередив позивача про наступне вивільнення з тих же підстав, з яких позивач був звільнений наказом від 18 квітня 2018 року № 1614-к.
Відповідач неодноразово, з усієї кількості наявних у нього посад, що відповідали кваліфікації та досвіду роботи позивача, вибірково пропонував йому посади, які не відповідали його кваліфікації та/або працевлаштування за строковим трудовим договором та/або в іншій місцевості.
Від таких пропозицій позивач відмовлявся, у зв`язку із невідповідністю таких пропозицій вимогам закону, оскільки йому не було запропоновано всієї можливої роботи, а також він просив надати йому вичерпні переліки посад, на яких він може бути працевлаштований з урахуванням кваліфікації та досвіду роботи. Проте, відповідач жодного разу відповідних переліків йому не надав.
Наказом від 26 квітня 2021 року № 859-к позивача звільнено з роботи, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вирішуючи питання про звільнення позивача, відповідач не врахував, що він має статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській атомній електростанції (далі - Чорнобильська АЕС) другої категорії, а отже має переважне право на залишення на роботі.
Посилаючись на те, що його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, позивач просив скасувати наказ Національного банку України від 26 квітня 2021 року № 859-к "Про звільнення ОСОБА_1", поновити його на посаді начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій Національного банку України з 27 квітня 2021 року та стягнути з Національного банку України середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судом рішення у справі.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано наказ Національного банку України від 26 квітня 2021 року № 859-к про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій Національного банку України з 27 квітня 2021 року.
Стягнено з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня ухвалення судом рішення у справі включно.
Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення
ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій Національного банку України та стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки позивачу не було запропоновано всіх наявних вакантних посад (інша робота), які з`явилися в установі з часу його попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору. Відповідач не врахував кваліфікацію позивача, досвід його роботи та не взяв до уваги наявність у нього статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у рішенні Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що ОСОБА_1 просив виправити описку у вступній частині рішення суду, а саме зазначити дату ухвалення судового рішення замість помилкової "14" січня 2022 року правильну дату, що відповідає даті складення повного тексту судового рішення. Водночас питання зміни дати ухвалення рішення суду не є опискою, а тому в заява про виправлення описки не підлягає задоволенню.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року апеляційну скаргу Національного банку України задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року скасовано, а заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду залишено без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем трудових прав позивача, не конкретизував та не зазначив, які саме вакантні посади йому не були запропоновані. Суд не звернув уваги на те, що відповідач пропонував позивачу вакантні посади, в тому числі з високими посадовими окладами, обійняти які він відмовлявся.
Суд апеляційної інстанції врахував фактичне очевидне небажання позивача погоджуватися з будь-якими пропозиціями щодо працевлаштування на інші посади, наполягаючи на посаді відповідно до його кваліфікації, знань та досвіду роботи, що дає підстави висновку про відсутність у нього реального наміру продовжувати правовідносини з відповідачем.
Натомість відповідач довів, що ОСОБА_1, після поновлення на роботі, протягом тривалого періоду часу (майже двох років) було запропоновано численну кількість вакантних посад, наявних у Національному банку України, від яких він категорично відмовився.
Зважаючи на те, що ухвала Печерського районного міста Києва від 15 грудня 2022 року про відмову у виправленні описки має похідний характер від рішення ухваленого судом по суті спору, яке судом апеляційної інстанції скасовано, апеляційний суд дійшов висновку про скасування зазначеної ухвали та залишення заяви про виправлення описки без розгляду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Зудінов О. О., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Зудінов О. О., посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 347/525/20, від 27 березня 2023 року у справі № 200/11213/19, від 17 травня 2023 року у справі № 761/12715/21, від 28 січня 2021 року справі № 825/3682/14 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у справах про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з`ясування реальності змін в організації виробництва і праці має передувати оцінці процедури вивільнення. Суд не оцінює процедуру вивільнення, якщо буде встановлено, що фактично організаційно-штатних змін, які б потягнули скорочення штату чи чисельності працівників, не відбулося.
Скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд проігнорував доводи заявника про те, що у Національному банку України не відбулися зміни в організації виробництва і праці, а відбулося лише перейменування відділу та посади, на якій працював позивач, без її скорочення та відразу перейшов до оцінки виконання відповідачем вимог статті 49-2 КЗпП України.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач виконав свій обовʼязок стосовно працевлаштування позивача, запропонувавши йому всі вакантні посади. Зокрема необґрунтованим є висновок суду, що крім запропонованих позивачу посад фахівців, кухаря, прибиральника і охоронника, у Національному банку України не було інших вакантних посад, які б позивач міг обійняти відповідно до своєї кваліфікації і досвіду роботи, оскільки зазначене не підтверджується відповідними доказами.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що належним способом поновлення права позивача на працю мало б бути його поновлення на рівнозначній посаді, що не підлягає скороченню, або введення скороченої посади у штатний розклад.
Повторне звільнення ОСОБА_1 з посади без реального усунення порушень трудового законодавства, встановленого судовими рішеннями у справі № 757/22752/18-ц позбавило позивача права на ефективний засіб юридичного захисту всупереч статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції розглянути справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб.
У серпні 2023 року до Верховного Суду від Національного банку України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, банк просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що аргументи позивача про те, що у Національному банку України не відбулися зміни в організації виробництва і праці є безпідставними. Зокрема відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 грудня 2017 року № 787-рш "Про внесення змін до структури Національного банку України та структури Департаменту інформаційних технологій" та наказу Національного банку України від 12 грудня 2017 року № 4209-к "Про скорочення штату працівників Центральної рахункової палати та структурних підрозділів Департаменту інформаційних технологій" з метою вдосконалення структури Національного банку України, структури Департаменту інформаційних технологій та оптимізації чисельності його працівників, виключено із структури Департаменту інформаційних технологій, зокрема управління мережевих технологій, у якому працював позивач, зі скороченням штату та чисельності працівників.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про виконання відповідачем обов`язку щодо пропозиції позивачу всіх вакантних посад, є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів. Так, Національний банк України надав суду інформаційну довідку із обґрунтуванням невідповідності позивача кожній із посад, на які він посилається у касаційній скарзі, яку суд дослідив та надав їй відповідну оцінку.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 червня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Зудінов О. О., на постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1,в інтересах якого діє адвокат Зудінов О. О., з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Печерського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 757/31765/21-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У жовтні 2023 року матеріали справи № 757/31765/21-ц надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 29 серпня 2011 року ОСОБА_1 перебував в трудових правовідносинах з Національним банком України.
З 08 серпня 2014 року він обіймав посаду начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій Національного банку України.
Рішенням Правління Національного банку України від 12 грудня 2017 року
№ 787-рш "Про внесення змін до структури Національного банку України та структури Департаменту інформаційних технологій" та наказу Національного банку України від 12 грудня 2017 року № 4209-к "Про скорочення штату працівників Центральної рахункової палати та структурних підрозділів Департаменту інформаційних технологій" зі структури Департаменту інформаційних технологій, виключено зокрема, управління мережевих технологій, який очолював позивач.
16 січня 2018 року ОСОБА_1 ознайомився з попередженням про звільнення у якому йому було запропоновано переведення на вакантні посади: інкасатор відділу кадрового обслуговування, приймання та видачі цінностей управління роботи з готівкою центрального сховища Національного банку України з посадовим окладом 9 710000 грн. Із зазначеною пропозицією позивач не погодився, з огляду на невідповідність посади його кваліфікації та, що йому не запропоновано всі наявні посади, в тому числі вакансії, що відповідають його досвіду та кваліфікації.
Наказом від 18 квітня 2018 року № 1614-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи 20 квітня 2018 року, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2018 року у справі № 757/22752/18-ц, зміненим постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано наказ Національного банку України від 18 квітня 2018 року № 1414-к про звільнення ОСОБА_1, поновлено його на посаді начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій Національного банку України з 21 квітня 2018 року та стягнено з Національного банку України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 224 120,96 грн. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Наказом Національного банку України від 29 листопада 2018 року № 4628-к ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді начальника відділу інтернет-технологій управління мережевих технологій Департаменту інформаційних технологій з 21 квітня 2018 року із збереженням раніше встановлених умов праці.
На виконання наказу Національного банку України від 09 квітня 2019 року
№ 186-но "Про заходи щодо організації роботи та повторного попередження працівників про наступне вивільнення" 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 повторно попереджено про наступне вивільнення з підстав скорочення посади, яку він обіймав.
Доповненнями до попередження на наступне вивільнення від 16 квітня 2019 року від 18 червня 2019 року позивачу запропоновано переведення на посаду головного фахівця управління менеджменту проектів, процесів та активів ІТ Департаменту інформаційних технологій, за строковим трудовим договором, на період перебування основного працівника ОСОБА_2 у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Доповненнями до попередження на наступне вивільнення від 16 квітня 2019 року від 05 липня 2019 року позивачу запропоновано переведення на посаду кухонного робітника відділу організації харчування управління організаційного забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України; старшого касира відділу оброблення готівки та експертизи цінностей управління роботи з готівкою Центрального сховища; охоронника 6 розряду третьої команди охорони відділу відомчої охорони управління організації охорони Департаменту безпеки.
02 березня 2021 року позивачу запропоновано переведення на посаду провідного фахівця відділу платіжних систем управління підтримки банківських інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій.
22 березня 2021 року позивачу запропоновано переведення на посади: головного фахівця управління менеджменту проектів, процесів та активів ІТ Департаменту інформаційних технологій, за строковим трудовим договором на період перебування основного працівника ОСОБА_2 у відпустці по догляду за дитиною; провідного фахівця управління менеджменту проектів, процесів та активів ІТ Департаменту інформаційних технологій, за строковим трудовим договором на період перебування основного працівника ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною; провідного фахівця відділу систем автоматизації управління підтримки банківських інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій за строковим трудовим договором на період перебування основного працівника ОСОБА_4 у відпустці по догляду за дитиною.
05 квітня 2021 року позивачу запропоновано переведення на посади: охоронника 6 розряду відділу відомчої охорони управління організації охорони Департаменту; прибиральника службових приміщень господарського відділу управління господарського забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України (м. Київ); прибиральника територій господарського відділу управління господарського забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України (м. Київ); старшого касира відділу організації харчування управління організаційного забезпечення Департаменту забезпечення діяльності Національного банку України (м. Київ); старшого касира відділу грошового обігу в Хмельницькій області Департаменту грошового обігу за строковим трудовим договором на період знаходження основного працівника ОСОБА_5 у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною (м. Хмельницький).
12 квітня 2021 року позивачу запропоновано переведення на посаду головного інженера-програміста управління вдосконалення та супроводження інформаційних систем Департаменту інформаційних технологій за строковим трудовим договором на період перебування основного працівника ОСОБА_6 у відпустці по догляду за дитиною.