Постанова
Іменем України
11 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 760/16866/22
провадження № 61-1038св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державне підприємство "СЕТАМ",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ДП "СЕТАМ" про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.
Позов мотивований тим, що в ході виконавчого провадження № НОМЕР_3 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі виконавчого напису № 82, вчиненого 05 лютого 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" боргу в сумі 513 402,26 грн, передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів до ДП "СЕТАМ" автомобіль боржника марки Volkswagen, модель Passat, 2012 року випуску.
За результатами аукціону позивача визнано переможцем електронних торгів згідно з протоколом проведення електронних торгів № 330269 від 03 травня 2018 року. Ціна продажу автомобіля складала 314 309 грн та була ним повністю сплачена.
18 травня 2019 року позивач продав вказаний автомобіль ОСОБА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу 0541/2019/1469938.
Згідно договор купівлі-продажу транспортного засобу 0541/2019/1519985 від 15 червня 2019 року ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 купив вказаний автомобіль.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 01 серпня 2019 року у справі виконавчий напис від 05 лютого 2018 року № 82, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н. С., був визнаний таким, що не підлягає виконанню. Постановою Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в справі, залишеною в цій частині без змін постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року, визнано недійсними результати електронних торгів, оформлених протоколом № 330269 від 03 травня 2018 року, щодо реалізації вказаного транспортного засобу.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області 18 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 вересня 2022 року, витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 зазначений автомобіль. Таким чином, електроні торги визнано недійсними 13 листопада 2019 року, а тому з цього часу у державної виконавчої служби виник обов`язок повернути позивачеві грошові кошти у розмірі 298 593, 55 грн, сплачені позивачем згідно з протоколом № 330269 від 03 травня 2018 року за автомобіль, а у організатора електронних торгів - ДП "СЕТАМ" виник обов`язок повернути йому грошові кошти у сумі 15 715,45 грн, з яких 13 547,80 грн - гарантійний внесок для участі в торгах та 2 167,65 грн - додаткова винагорода організатора.
ОСОБА_1 просив стягнути з:
Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) грошові кошти в сумі 457 020,47 грн, з яких: 298 593,55 грн - сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним; 131 578,04 грн - інфляційних втрат; 26 848,88 грн - 3% річних;
ДП "СЕТАМ" грошові кошти в сумі 24 053,71 грн, з яких: 15 715,45 грн - сплачених на виконання правочину, визнаного недійсним; 6 925, 16 грн - інфляційних втрат; 1 413,10 грн - 3% річних.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 : 298 593,55 грн за умовами договору; 131 578,04 грн - інфляційних втрат; 26 848,88 грн - 3% річних.
Стягнуто з державного підприємства "СЕТАМ" на користь ОСОБА_1 : 15 715,45 грн за умовами договору; 6 925,16 грн - інфляційних втрат; 1 413,10 грн - 3 % річних.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року в справі №910/856/17 дійшла висновків, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. У разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника електронних торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами електронних торгів, відповідно виникнуть права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору;
звертаючись до суду, позивач зазначає, що в зв`язку з визнанням недійсними електронних торгів він набув право, а у органу державної виконавчої служби виник обов`язок повернути йому грошові кошти у розмірі 298 593,55 грн, сплачені ним згідно протоколу № 330269 від 03 травня 2018 року за придбаний на електронних торгах автомобіль. У організатора електронних торгів ДП "СЕТАМ" виник обов`язок повернути йому грошові кошти у сумі 15 715,45 грн, з яких 13 547,80 грн - гарантійний внесок для участі в торгах та 2 167,65 грн - додаткова винагорода організатора;
за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань;
з урахуванням визнання недійсними результатів проведення електронних торгів, прострочення відповідачами повернення грошових коштів та беручи до уваги розрахунки позивача, суд зробив висновок про задоволення вимог позивача.
Додатковим рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 000 грн витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивоване тим, що:
до матеріалів справи позивачем було надано квитанцію № 7/23 від 23 січня 2023 року на суму 25 000 грн, отже витрати документально підтверджені;
з матеріалів справи вбачається, що відповідачі з будь-якими заявами до суду щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу не зверталися. Суд враховує, що справа розглядалася судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. З Акту №1 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 23 січня 2023 року до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 01 листопада 2022 року вбачається, що сторони узгодили вартість 1 години роботи адвоката в 1 000 грн. В той же час, суд зважав на те, що справа не представляє собою особливої складності для фахового адвоката, в даній категорії справ склалася усталена судова практика, а тому адвокатом у акті зазначено наднормову кількість часу для вивчення законодавства та судової практики, а тим більше для написання позовної заяви на фактично 4 аркушах. Частина із наданих послуг не може бути віднесена саме до правничої допомоги, а саме подача позовної заяви до суду, написання клопотання про доручення документів та подача до суду відповіді на відзив, оскільки охоплюється умовами укладеного з клієнтом договору. Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, предмет позову, суд зроби висновок про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 10 000 грн;
з урахуванням порядку проведення електронних торгів, ролі та обсягу повноважень у цьому ДП "СЕТАМ", суд приходить до висновку про стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року в частині стягнення з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 : 298 593,55 грн за умовами договору; 131 578,04 грн - інфляційних втрат; 26 848,88 грн - 3 % річних, 4 570,26 грн - судового збору, а також додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 червня 2023 року про стягнення з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10 000 грн витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суть позовних вимог ОСОБА_1 в цій справі полягає в тому, що оскільки виконавчий напис нотаріуса та результати проведення на його виконання електронних торгів були визнані недійсними, на користь позивача з ДП "СЕТАМ" та Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягають поверненню сплачені кошти. Правовою підставою для повернення таких коштів є положення с.1212 ЦК України. Необхідність застосування до даних правовідносин саме положень статті 1212 ЦК України передбачено численною практикою Верховного Суду. Відповідно до положень статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. З фабули наведеної норми вбачається, що зобов`язання повернути особі безпідставно набуте майно покладено саме на ту особу, яка це майно фактично набула або зберегла його у себе;
позивачем заявлені вимоги про стягнення сплачених ним коштів з ДП "СЕТАМ" та Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). В той же час Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не є набувачем спірних коштів, оскільки відповідно до матеріалів виконавчого провадження отримані в результаті торгів кошти у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження" за виключенням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження були перераховані стягувачу - ТОВ "Порше Мобіліті". Зважаючи на наведене, переважну частину сплачених коштів набуло саме ТОВ "Порше Мобіліті". Таке набуття відбулося в рамках процедури виконавчого провадження, яка чітко формалізована і не допускає можливості її зміни чи невиконання. За таких умов, передання отриманих від торгів коштів саме стягувачу не може вважатися самостійним розпорядженням органом ДВС отриманими коштами, оскільки вказане стягнення здійснюється саме з метою отримання таких коштів саме стягувачем у відповідності до встановленої законом процедури. Тому в даному випадку особою, визначеною диспозицією статті 1212 ЦК України, є саме ТОВ "Порше Мобіліті" як набувач коштів, а не Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
при вирішенні даного спору колегія суддів вважає необхідним застосувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, хоча і зроблену стосовно інших правовідносин, однак таку, що з урахуванням аналогії може бути застосована й у даній справі. Мова йде про позицію стосовно неналежності відповідача - державного реєстратора за вимогою про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16). Незважаючи на те, що в таких випадках оскаржується конкретна реєстраційна дія, по суті спір йде щодо майна, тобто стосується інтересів його фактичного набувача. За таких умов виконання реєстратором передбачених законом і чітко регламентованих дій фактично здійснюється в інтересах набувача такого майна, відтак не створює підстав для залучення такого реєстратора до участі у справі в якості відповідача, оскільки при реєстраційних діях цивільних прав щодо такого майна останній не набуває. Схожість правовідносин з даному випадку з точки зору колегії суддів полягає в тому, що державний виконавець також здійснює делеговані йому державою та чітко регламентовані дії з виконання рішення суду або іншого виконавчого документа. При цьому виконавець не набуває цивільних прав на отримане в ході виконання майно (кошти), а передає їх кінцевому набувачу - стягувачу. За таких умов державний виконавець не є набувачем отриманих в ході виконавчих дій кошів, відтак не може виступати належним відповідачем в цьому спорі. Не може вважатися належним відповідачем у справі Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) і стосовно інших отриманих ВДВС за результатами торгів коштів (виконавчого збору та витрат виконавчого провадження), оскільки вказані кошти були направлені на відповідні бюджетні рахунки. За таких умов набувачем зазначених коштів є держава. В цій справі відповідальність щодо вказаних сум має нести не Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) як самостійний суб`єкт правовідносин, а саме держава, яка має брати участь у справі через відповідні органи державної влади, у даному випадку Головного територіального управління юстиції (пункт 137 постанови Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 906/775/17). Тому висновки суду першої інстанції стосовно наявності підстав для стягнення з ВДВС сплачених сум та нарахування інфляційних втрат та 3% річних на них, а також судових витрат з точки зору колегії суддів апеляційного суду є безпідставним, відтак, у даній частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог;
відповідно до положень статті 367 ЦПК України апеляційний суд обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги. Хоча процесуальний закон і передбачає можливість виходу апеляційного суду за межі апеляційної скарги, однак такі виключення чітко регламентовані і не відносяться до даної справи. В даному випадку рішення суду першої інстанції було оскаржене лише Солом`янським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). При цьому вказаний орган не є уповноваженим на представлення інтересів іншого відповідача по справі, а саме ДП "СЕТАМ", яке рішення суду першої інстанції не оскаржило. За таких умов перегляд оскаржуваного рішення може бути здійснений виключно в частині вимог до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Аргументи учасників справи
У січні 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, в якій просив:
оскаржену постанову апеляційного суду скасувати;
справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
Велика Палата Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 дійшла висновків, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.
у цьому випадку продавцем примусового продажу майна на електронних торгах, є Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Київ) та ДП "СЕТАМ", й та обставина, що після реалізації цього майна кошти були перераховані на рахунок стягувача, не позбавляє орган ДВС статусу продавця у спірних правовідносинах. Оскільки за рішенням суду електронні торги визнані недійсними сплачена сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню з органу ДВС (Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) та з організатора електронних торгів (ДП "СЕТАМ").
неправильним є посилання апеляційного суду на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16, оскільки правовідносини цієї справи не є подібними до правовідносин справи, що розглядається. Предметом позову у справі № 823/2042/16 було визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, а отже, вказана справа стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається (неоднакові підстави та предмет позову, а також різне матеріально-правове регулювання). Крім того, в даній справі позов не було пред`явлено до державного виконавця, а пред`явлено до органу ДВС, як органу державної влади та продавця.
суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19, від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20, від 24 лютого 2021 року у справі № 285/3523/18, від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18, від 18 березня 2020 року у справі № 639/4971/18 та в ухвалі від 17 листопада 2021 року у справі № 285/998/20 (який полягає в тому, що саме продавці зобов`язані повернути на підставі статті 216 ЦК України сплачені покупцем грошові кошти за недійсним правочином, укладеним за результатами проведення прилюдних торгів, які за рішенням суду були визнані недійсними), які є найбільш релевантними. Тобто, постанова апеляційного суду суперечить зазначеним висновкам Верховного суду;
суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку щодо застосування норми права (частини другої статті 625 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладеному Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2022 року у справі № 285/3523/18, від 14 липня 2021 року у справі № 161/2823/19, від 02 червня 2021 року у справі № 552/5052/20, від 09 квітня 2020 року у справі № 489/7680/18, які є найбільш релевантними;
поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що подальший розподіл отриманих органом державної виконавчої служби грошових коштів (перераховано на рахунок стягувача ТОВ "Порше Мобіліті", на погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) не може виступати підставою для припинення обов`язку продавця за договором купівлі-продажу по поверненню отриманого за недійсним правочином. При цьому продавець має право на звернення з відповідними вимогами до осіб, які отримали вказані грошові кошти;
поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що на правильність судового рішення не впливає, той факт, що позивач продав автомобіль ОСОБА_3, а вона продала ОСОБА_4, оскільки відчуження майна не позбавляє позивача права отримати сплачені кошти за правочином, який судовим рішенням визнаний недійсним;
судом апеляційної інстанції взагалі не надано оцінку наявній в справі вимозі про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України;
суд апеляційної інстанцій не дослідив зібрані у справі докази, що свідчить про порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи в частині вирішення вимог до органу ДВС про стягнення грошових коштів за правочином, укладеним за результатами проведення електронних торгів, який судовим рішенням визнаний недійсним та в частині вирішення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.
У березні 2024 року Солом`янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав відзив на касаційну скаргу, що підписаний адвокатом Щербиною Я. М., в якому просив:
залишити касаційну скаргу без задоволення;
оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18;
відповідні правовідносини (реалізації майна для виконання рішення суду в порядку Закону України "Про виконавче провадження") мають значно ширше коло учасників, ніж продавець та покупець, участь у вказаних правовідносинах приймають також і стягувачі у виконавчому провадженні, які отримують грошові кошти внаслідок реалізації арештованого майна та Державний бюджет України, який є отримувачем коштів виконавчого збору. Саме тому зазначалося в апеляційній скарзі, так і в судовому засіданні 30 листопада 2024 року на тому, що Солом`янський ВДВС, який передало арештоване майно на реалізацію з прилюдних торгів, не є продавцем майна в класичному розумінні, що міститься в ЦК України, оскільки він не стає власником (набувачем) грошових коштів, отриманих від продажу майна з прилюдних торгів. Процедура примусової реалізації арештованого майна застосовується для задоволення вимог стягувачів у виконавчому провадженні. Грошові кошти, що надійшли на рахунок Відділу від реалізації арештованого майна, розподіляються державним виконавцем між стягувачами (кінцевими отримувачами та набувачами коштів), також стягується виконавчий збір, який перераховується до Державного бюджету України відповідно до вимог закону України "Про виконавче провадження".
Солом`янський ВДВС не володіє та не має законних підстав володіти або ж утримувати на своїх рахунках грошові кошти, сплачені за придбання з прилюдних торгів арештованого нерухомого майна. З огляду на ці обставини, норми ст. 216 ЦК України в даному випадку не можуть бути застосовані, як про це наголошує у касаційній скарзі ОСОБА_1 ;
відповідні правовідносини, з огляду на їх характер та специфічне коло учасників, на думку Солом`янський ВДВС, з якою погодився і суд II інстанції, мають регулюватись статті 1212 ЦК України, відповідно до положень якої грошові кошти стягуються з осіб, які їх фактично отримали від реалізації арештованого майна та є утримувачами цих грошових коштів, тобто з кінцевих вигодонабувачів. Саме тому кошти у розмірі 271 221,40 грн., які після реалізації автомобіля були перераховані Солом`янським ВДВС на користь ТОВ "Порше Мобіліті", повинні були в порядку статті 1212 ЦК України витребовувані ОСОБА_1 та стягнуті саме з ТОВ "Порше Мобіліті", проте, ОСОБА_1 не включив ТОВ "Порше Мобіліті" до переліку відповідачів, а пред`явив свої вимоги до неналежного Відповідача, до Солом`янського ВДВС;
судом апеляційної інстанції абсолютно правомірно зазначено, що з фабули наведеної норми статті 1212 ЦК України вбачається, що зобов`язання повернути особі безпідставно набуте майно покладено саме на ту особу, яка це майно фактично набула або зберегла його у себе. В цьому випадку позивачем заявлені вимоги про стягнення сплачених ним коштів з ДП "СЕТАМ" та Солом`янського ВДВС. В той же час Солом`янським ВДВС не є набувачем спірних коштів, оскільки відповідно до матеріалів виконавчого провадження отримані в результаті торгів кошти у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження" за виключенням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження були перераховані стягувану - ТОВ "Порше Мобіліті". Зважаючи на наведене, переважну частину сплачених коштів набуло саме ТОВ "Порше Мобіліті". Таке набуття відбулося в рамках процедури виконавчого провадження, яка чітко формалізована І не допускає можливості її зміни чи невиконання. За таких умов, передання отриманих від торгів коштів саме стягувачу не може вважатися самостійним розпорядженням органом ДВС отриманими коштами, оскільки вказане стягнення здійснюється саме з метою отримання таких коштів саме стягувачем у відповідності до встановленої законом процедури;
не може вважатися належним відповідачем у справі Солом`янський ВДВС і стосовно решти отриманих ВДВС за результатами торгів коштів (виконавчого збору та витрат виконавчого провадження), оскільки вказані кошти були направлені на відповідні бюджетні рахунки, і за таких умов набувачем зазначених коштів є держава. Відділ ДВС не є належним відповідачем у зв`язку з відсутністю речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна, тому ОСОБА_1 не має іншої законодавчо визначеної можливості повернення вказаних коштів крім звернення з позовом безпосередньо до володільця, тобто до кінцевих вигодонабувачів. І, відповідно, оскаржувана постанова є законною та такою, що ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року: клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року задоволено; зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
05 квітня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).