ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 638/20304/21
провадження № 61-2139св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
Позови 1, 2:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія";
відповідач- ОСОБА_1,
Позов 3:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач- ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє представник - адвокат Довбиш Світлана Петрівна, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" (далі - ТОВ "Луцька аграрна компанія") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача на його користь частину основного боргу за договором позики від 30 серпня 2017 року у сумі 2 687 139,49 грн.
У листопаді 2022 року ТОВ "Луцька аграрна компанія" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати за період з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року у сумі 2 264 025,77 грн у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30 серпня 2017 року та три відсотки річних за період з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 575 935,60 грн у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30 серпня 2017 року.
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики б/н від 30 серпня 2017 року у сумі 2 937 270,22 грн, право вимоги якої виникло на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 28/04-1 від 28 квітня 2021 року (зі змінами); стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати за період з 01 серпня 2021 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 186 706,50 грн у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30 серпня 2017 року; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три відсотки річних за період з 01 серпня 2021 року до 23 лютого 2022 року в розмірі 49 973,83 грн, у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30 серпня 2017 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2022 року матеріали цивільної справи № 638/6575/22 за позовом представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості з урахуванням трьох відсотків річних та інфляції та цивільної справи № 638/6228/22 за позовом ТОВ "Луцька аграрна компанія" до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 638/20304/21 за позовом ТОВ "Луцька аграрна компанія" до ОСОБА_3 про стягнення частини заборгованості за договором позики.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2023 року позовні вимоги ТОВ "Луцька аграрна компанія", ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" частину основного боргу за договором позики від 30 серпня 2017 року у сумі 2 687 139,49 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" інфляційні витрати у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30 серпня 2017 року за період з 01 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року у сумі 2 264 025,77грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" інфляційні втрати у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30 серпня 2017 року за період з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року у сумі 2 264 025,77 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" три відсотки річних у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30 серпня 2017 року за період з 01 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року у сумі 575 935,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Луцька аграрна компанія" судовий збір в розмірі 82 907,10 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики б/н від 30 серпня 2017 року в розмірі 2 937 270,22 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30 серпня 2017 року за період з 01 серпня 2021 року до 23 лютого 2022 року у сумі 186 706,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три відсотка річних у зв`язку з простроченням обов`язку щодо повернення позики за договором позики від 30 серпня 2017 року за період з 01 серпня 2021 року до 23 лютого 2022 року у сумі 49 973,83 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 12 405,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 у жовтні 2023 року оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2023 року було залишено без руху. Запропоновано заявнику протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати Харківському апеляційному суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 142 967,26 грн. Роз`яснено заявнику, що у разі не усунення вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику.
На виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року ОСОБА_3 06 грудня 2023 року звернувся до апеляційного суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій просив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2023 року клопотання ОСОБА_3 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2023 року залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2023 року повторно залишено без руху, та надано заявнику строк протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 142 967,26 грн. Роз`яснено заявнику, що у разі не усунення вказаних в ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на підтвердження свого скрутного майнового стану заявником надано суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 29 листопада 2023 року за період з 1 по 4 квартал 2022 року, згідно яких сукупний дохід ОСОБА_3 за 2022 рік складає 25 795,00 грн, та відомості з 1 по 3 квартал 2023 року, згідно яких сукупний дохід ОСОБА_3 за вказаний період складає 15 400,00 грн.
Вказане свідчить, що розмір судового збору 142 967,26 грн дійсно перевищує 5% річного доходу заявника.
Разом з тим, заявником не надано доказів відсутності у нього як фізичної особи рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, а також відкритого банківського рахунку із грошовими коштами на ньому, що свідчило б про тяжке матеріальне становище заявника.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутися до апеляційного суду із клопотання про відстрочення, розстрочення або зменшення розміру сплати судового збору у відповідності до вимог статті 136 ЦПК України.
27 грудня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій повторно заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на скрутне матеріальне становище. На думку заявника, для звільнення його від сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги достатніми для суду є надані ним відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 29 листопада 2023 року за період з 1 по 4 квартал 2022 року, з яких вбачається, що розмір судового збору 142 967,26 грн перевищує 5 % його річного доходу.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі частини другої статті 357 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником в установлений судом строк не були усунуті недоліки апеляційної скарги.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
09 лютого 2024 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Довбиш С. П.через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 11 березня 2024 року ТОВ "Луцька аграрна компанія" просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
06 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.